ПДВ-наслідки утворення мертвих відходів при доробці зерна

Можливі наслідки втрати зерна при доробці. Перш за все варто пригадати, що зібране з поля зерно має відповідати нормам якості, які установлено у відповідних стандартах якості. Для доведення зерна до встановлених показників якості проводять його доробку.

Доробкою зерна визнають сукупність технологічних операцій, спрямованих на забезпечення або поліпшення (за необхідності) встановлених показників якості зерна відповідно до вимог державних стандартів.

Після проведення операцій з доробки зерна неодмінно відбудеться зменшення ваги зерна, переданого на переробку. Це відбувається з двох причин:

1) через утворення мертвих відходів, тобто сміття та будь-яких домішок (бур’янів тощо). Такі відходи не можна ні використати у власній діяльності, ні продати. А коли від відходів не можна отримати економічних вигод, то вони не визнаються активом підприємств і їх не слід оприбутковувати на баланс. На це вказує і п. 3.14 Методрекомендацій № 132*, де говориться, що

2) через сушіння зерна, під час якого відбувається випаровування вологи.

* Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 № 132.

Через те, що відбувається зменшення обсягу (ваги) зерна до здійснення доробки і після, і виникає закономірне запитання: чи не призведе це до нарахування компенсуючих податкових зобов’язань на обсяг втраченого зерна і утворених мертвих відходів?

Припускаємо, що, можливо, податківці на місцях можуть вбачати в цій операції саме втрату сільгосппродукції. А оскільки норм природних втрат при доробці сільгосппродукції не існує, то деякі фіскали можуть називати втрати зерна під час доробки використанням у негосподарській діяльності підприємства. А де є використання у негосподарській діяльності, там виринає п. 198.5 ПКУ і необхідність донарахування на вартість втраченого зерна компенсуючих податкових зобов’язань з ПДВ.

Чому п. 198.5 ПКУ не застосовується. На наш погляд, п. 198.5 ПКУ не застосовується. Аргументуємо це тим, що зменшення обсягу сільгосппродукції після доробки не можна розглядати як втрату зерна. Адже така доробка є не що інше, як одна із технологічних операцій, спрямована на доведення зерна до стану, придатного для його подальшого використання. Без проведення такої операції не можна отримати продукцію належної якості.

Те, що доробка зерна є саме технологічним процесом виробництва зерна, підтверджують і правила відображення в обліку витрат на проведення доробки зерна. А саме згідно з п. 8.3 Методрекомендацій № 132 витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи. Тобто на витрати, понесені на доробку, збільшується собівартість виробництва продукції.

Якщо ж сама операція з доробки зерна є технологічною операцію з виробництва продукції, то всі результати, які отримано від такої операції, а саме перетворення фуражного зерна на повноцінне зерно і відходи, слід вважати результатами здійснення господарської діяльності.

На цьому наголошують і суди (див. постанови ВС від 13.04.2023 у справі № 640/11784/20 та від 08.11.2022 у справі № 560/742/19, постанову П’ятого апеляційного адмінсуду від 26.09.2024 у справі № 420/373/24). У них суди зазначають, що:

1) втрати товарів у процесі доробки чи через зберігання / транспортування є об’єктивно існуючими природними та невідворотними процесами, що знаходяться поза межами контролю та впливу підприємства і є невід’ємною частиною господарської діяльності;

2) доробка зерна (очищення та сушіння) збільшує собівартість такого зерна, а відтак це технологічні витрати, адже вони пов’язані з доведенням продукції до стану, у якому вона придатна до використання в запланованих цілях, які включаються до собівартості переданого на зберігання зерна. А тому зменшення маси зерна в результаті його доробки (чищення, сушіння) не є його втратою.

Спираючись на це, можна говорити, що

Додаткові аргументи. Цю тезу можна аргументувати і дещо по-іншому. Так, самі податківці стверджують (БЗ 101.04), що при списанні товарів податкові зобов’язання платником ПДВ не нараховуються за умови, що вартість таких товарів включається до вартості готової продукції, яка підлягає оподаткуванню. І тільки коли вартість товарів, що списують, не враховується у вартість іншої продукції, слід нараховувати ПДВ.

Коли ж мова йде про мертві відходи, то, як було зазначено вище, вони не є активом і тому не оцінюються і не зараховуються на баланс. Отже, утворення мертвих відходів тільки зменшує обсяг зерна, що було передано на доробку. Вартість же цього зерна при утворенні мертвих відходів не зменшується, а навіть збільшується через витрати, понесені на доробку. А це свідчить про те, що

Тому можна констатувати, що вартість мертвих відходів, які підприємство отримало від доробки, сидить у вартості іншої продукції (повноцінного зерна), яка буде продаватися з ПДВ. А отже, виконується одна з основних умов, яку висувають податківці при списанні товарів, щоб не нараховувати компенсуючі зобов’язання з ПДВ.

Таким чином, вважаємо, що коли на підприємстві після доробки зерна відбувається зменшення обсягу такого зерна через утворення мертвих відходів, то така операція не викликає нарахування компенсуючих зобов’язань з ПДВ.