18.07.2024
Працівники мають право на здорові і безпечні умови праці (ст. 2 КЗпП). Тому роботодавці зобов’язані створити на робочих місцях умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст. 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-XII).
Норми мікроклімату на робочих місцях, в тому числі за показником температури повітря, регулюють, зокрема:
— Державні санітарні норми та правила «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджені наказом МОЗ від 08.04.2014 № 248, далі — Гігієнічна класифікація;
— Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42, далі — Санітарні норми № 42;
— інші нормативні документи з охорони праці певних галузей економіки (наприклад, ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення», затверджені наказом Мінрегіонрозвитку від 27.01.2009 № 45 тощо).
Працівники можуть виконувати свої обов’язки як у виробничих приміщеннях, так і на відкритому повітрі.
Робота у приміщеннях. Норми мікроклімату в межах робочої зони виробничих приміщень встановлені Санітарними нормами № 42 та поширюються на всі підприємства незалежно від їх форми власності та підпорядкування.
При цьому під виробничим приміщенням розуміється будь-який замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність. Тобто це в тому числі й офіси.
Санітарні норми № 42 встановлюють оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови у приміщеннях. Оптимальні умови створюють передумови для високого рівня працездатності, а допустимі умови — це ті, за яких не виникає ушкоджень чи порушень стану здоров’я працівника, але можуть спостерігатися, зокрема, погіршення самопочуття та зниження працездатності.
Оптимальні та допустимі показники мікроклімату є різними для різних категорій робіт за показниками важкості. При цьому максимальна оптимальна температура — це +25 ºС, а
верхньою межею допустимої температури на постійних робочих місцях (там, де працівник проводить більш ніж половину свого робочого часу або не менше 2 годин поспіль), є температура 28 ºС
Робота просто неба. При роботі на відкритій території у теплий період року також необхідно орієнтуватись на параметри мікроклімату, встановлені Санітарними нормами № 42 (див. абзац шостий п. 6.2 підрозд. 6 розд. 2 та додатки 5, 6 до Гігієнічної класифікації). Тож максимальні показники оптимальної і допустимої температури за такої роботи — +25 ºС та +28 ºС відповідно.
Робота при температурі зовнішнього повітря більше 37 ºС за показниками мікроклімату відноситься до небезпечних (екстремальних). За цієї температури не рекомендується проведення робіт на відкритому повітрі (див. роз’яснення Держпраці).
Звичайно, допустимих, а тим паче оптимальних температурних показників у приміщеннях під час виснажливої спеки можна досягти лише за умови використання кондиціонерів. Проте за наших часів, коли електрики частіше немає, аніж є, це проблематично.
За рахунок яких заходів ще можна нормалізувати температурні умови? Відповідь можемо знайти як у розд. 2 Санітарних норм № 42, так і в численних рекомендаціях Держпраці. Перелічимо ці заходи, узагальнивши інформацію:
— раціональне планування виробничих приміщень і оптимальне розміщення в них обладнання з тепло-, холодо- і вологовиділенням;
— застосування вікон з тонованим склом або сонцезахисних пристроїв на вікнах (влаштування жалюзі або світловідбивних плівок тощо);
— використання природної вентиляції.
Проте «угамувати» температуру на робочому місці наразі непросто. До того ж всі ці заходи є неефективними при роботі на відкритих майданчиках. Як же бути? Організувати раціональний режим роботи і відпочинку з урахуванням вимог з охорони праці. Та перш ніж визначитися, як саме, поговоримо про вимоги щодо тривалості роботи у спекотний період.
При температурі повітря, що перевищує допустимий рівень, тривалість регламентованих перерв має становити не менше 10 % робочого часу на кожні 2 градуси перевищення встановлених рівнів (див. п. 2.9 Санітарних норм № 42). Наприклад, при 8-годинному робочому дні перевищення верхньої температурної межі на робочому місці на 2 °C має компенсуватися додатковим відпочинком тривалістю 48 хвилин.
Якщо при цьому відносна вологість перевищує 75 %, тривалість перерв рекомендується встановлювати не менше 20 % робочого часу.
Держпраці наполягає (див. роз’яснення Південного міжрегіонального управління Держпраці від 10.07.2024) —
під час робіт на відкритих майданчиках сумарна тривалість робіт за температури понад +28 °C не повинна перевищувати 4 — 5 годин за зміну
Також не дозволяється працювати на висоті у відкритих місцях за швидкості вітру 10 м/с і більше та за температури повітря понад +35 °С. Невідкладні роботи на висоті в більш складних погодних умовах (за інших температур) виконуються за рішенням роботодавця. При цьому в Проєкті виконання робіт слід передбачити додаткові заходи безпеки, що відповідають цим умовам (п. 1.16 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Держкомітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62).
На цьому акцентували увагу фахівці Управління інспекційної діяльності у Запорізькій області Південно-Східного межрегіонального управління Держпраці у роз’ясненні від 14.06.2024.
Якщо не виходить привести у відповідність температурний режим на робочому місці, слід відкоригувати години роботи і відпочинку.
Що можна зробити? Наприклад:
— змінити початок і закінчення робочого дня задля перенесення годин роботи на ранковий і вечірній час;
— запровадити гнучкий режим робочого часу з поділом робочого часу на частини з метою виключення роботи в найбільш спекотний період з 13-ї до 16-ї години (див. ст. 60 КЗпП);
— запровадити скорочений робочий час.
Увага! Зміна режиму роботи є зміною істотних умов праці.
За ініціативою роботодавця зміна істотних умов праці при продовженні роботи працівника за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою допускається лише у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (ст. 32 КЗпП).
За загальним правилом про зміну істотних умов праці з ініціативи роботодавця треба повідомляти працівників не пізніше ніж за 2 місяці (ч. 3 ст. 32 КЗпП).
Проте
під час дії воєнного стану змінити режим роботи з ініціативи роботодавця можна з будь-якої дати після попередження працівників
Річ у тім, що вимогу про двомісячне попередження під час воєнного стану не застосовують. Це випливає з положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІX, далі — Закон № 2136.
Що стосується часу початку і закінчення щоденної роботи (зміни), то їх протягом дії воєнного стану визначає роботодавець. Така лаконічна норма прописана у ч. 4 ст. 6 Закону № 2136. Тобто якщо роботодавець вирішить «погратися» з початком / закінченням робочого дня для того, щоб працівники змогли працювати у більш прохолодні години, йому достатньо видати відповідний наказ та довести його до відома працівників. Вносити зміни до правил внутрішнього трудового розпорядку та залучати до цього питання трудовий колектив та профспілку у такому випадку не треба.
У спекотний період, окрім заходів щодо нормалізації температурних показників та зміни режиму роботи, роботодавець може надати працівникам:
— для профілактики порушень водно-сольового балансу — питну воду та інші напої (див. п.п. 2.12 Санітарних норм № 42). Фахівці радять пити мінеральну лужну воду, соки, вітамінізовані напої тощо. Вживати воду слід часто і в невеликих кількостях. Під час фізичних робіт за температури повітря понад +30 °C слід випивати не менше 0,5 л води за годину, тобто приблизно одну склянку кожні 20 хвилин;
— для підтримки імунітету та зниження інтоксикації організму — фрукти та овочі.
Щодо додаткових антиспекотних заходів для працюючих на відкритому повітрі, то трудовики також радять за необхідності перевірити забезпечення (забезпечити) працівників спеціальним одягом, у тому числі головними уборами (бажано з натуральних тканин) за відповідними розмірами та контролювати його використання, а ще перевірити наявність (доукомплектувати) аптечки на робочих місцях.
Крім того, фахівці Держпраці наполягають на тому, що роботодавці повинні проводити навчання працівників, щоб вони розуміли, що таке тепловий стрес, як він впливає на їх здоров’я та безпеку та як цьому можна запобігти (див. роз’яснення від 12.07.2024).