22.07.2024
* reyestr.court.gov.ua/Review/120003950
Платник ПДВ потрапив до ризикових на підставі славнозвісного п. 8 Критеріїв ризиковості платника ПДВ, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1165. Звісно, його податкові накладні (ПН) почали постійно блокувати. Тому цей госпсуб’єкт вирішив звернутися до суду з позовом. Позов містив дві вимоги:
— визнати протиправним рішення щодо визнання платника ризиковим;
— виключити його зі списку ризикових платників.
Крім того, госпсуб’єкт подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію «ризикового» рішення на час до набрання чинності рішенням суду у справі, яку ми з вами розглядаємо. Таке право передбачено в п. 1 ч. 1 ст. 151 КАСУ.
Суди першої та апеляційної інстанцій заяву підтримали, зупинивши рішення. Податківці з цим не погодилися та подали касаційну скаргу. Справа дійшла до Верховного Суду.
Податківці. Представник фіскалів наголошував на тому, що віднесення платника до ризикових є однією з форм здійснення податкового контролю. Крім того, підкреслював, що таке рішення ще й спрямоване на забезпечення прав та інтересів інших госпсуб’єктів у частині правильності відображення ними результатів госпдіяльності з метою оподаткування. Одночасно з цим, як зазначили з боку держоргану, у платника завжди лишається право довести належними документами реальність операцій і (якщо госпсуб’єкту це вдасться) його ПН та РК будуть зареєстровані. Тож зупиняти дію рішення про включення платника до ризикових немає потреби.
Також у своїй касаційній скарзі фіскали згадали декілька рішень Верховного Суду, в яких платнику було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зокрема, йдеться про постанови ВС від 25.02.2021 у справі № 380/5012/20, від 08.10.2020 у справі № 280/2284/20, від 03.12.2020 у справі № 140/8457/20 тощо (повний перелік див. у постанові, яку ми наразі коментуємо).
Платник. Госпсуб’єкт же наголошував на тому, що включення його до ризикових призводить до блокування всіх його ПН/РК (очевидно, крім тих, які підпадають під критерії безумовної реєстрації). Це, у свою чергу, унеможливлює ведення госпдіяльності.
Крім того, проблеми виникнуть й у контрагентів позивача. Зокрема, йшлося й про ризик їх дискредитації, як і дискредитації операцій, які здійснює сам платник. А це, загалом, ускладнить виконання рішення суду (у разі задоволення вимог госпсуб’єкта) та відновлення порушених прав та інтересів позивача.
Також платник посилався на те, що, незважаючи на призупинення дії рішення про ризиковість, фіскали можуть продовжувати контролювати процес реєстрації ПН/РК, блокуючи їх вибірково.
Суд першої інстанції заяву про забезпечення позову задовольнив. Тобто дію рішення про включення до ризикових платників зупинили до моменту набрання рішенням суду законної сили. Апеляційний суд погодився з цим рішенням. А ось
Верховний Суд, на жаль, скасував рішення судів попередніх інстанцій. Тобто відмовив у зупиненні рішення про включення до ризикових платників
Аргументи суддів були такими:
— висновки судів попередніх інстанцій про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовили настання негативних та незворотних наслідків для його госпдіяльності, не підтверджені будь-якими доказами;
— вжиття заходів забезпечення позову в запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування ст. 150 КАСУ (встановлює підстави для забезпечення позову);
— дійсно, рішення суб’єктів владних повноважень (себто податківців) можуть спричиняти негативні наслідки для інших платників (у тому числі контрагентів платника). Проте навіть доведення такого факту не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі;
— платник у будь-якому разі не позбавляється права подавати пояснення та «розблокувальні» документи.
Що таке забезпечення позову? Спочатку нагадаємо, що сам собою позов не зупиняє дію рішення, якого цей позов стосується. Для цього є заява про забезпечення позову. Саме зупинення дії індивідуального акта (у нашому випадку — рішення про включення до ризикових платників) є одним із способів забезпечення позову (п. 1 ч. 1 ст. 151 КАСУ). Заяву, про яку ми тільки-но згадали, можна подати разом із самим позовом або на будь-якій стадії розгляду справи в суді.
Способи забезпечення різноманітні. Серед них й зупинення дії індивідуального акта (п. 1 ч. 1 ст. 151 КАСУ). Проте є загальні умови для того, щоб суд задовольнив відповідну заяву:
1) невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист / поновлення порушених прав та інтересів позивача;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень (тобто в нашому випадку — податківців), а також очевидними є ознаки порушення прав, свобод та інтересів позивача, який оскаржує такі рішення / дію / бездіяльність.
Також судді часто зазначають про співмірність заходів забезпечення позову та можливих негативних наслідків від того, що ці заходи не застосують (див., наприклад, постанову ВС від 27.06.2024 у справі № 520/32871/23).
Чи це справедливо? Звісно, рішення виглядає дещо несправедливим стосовно платника, бо включення до ризикових платників змушує подавати «розблокувальні» документи до кожної ПН та РК. Звісно, крім тих, які потрапляють під критерії безумовної реєстрації.
Ба більше, контрагенти ризикового платника змушені чекати розблокування ПН для включення їх до податкового кредиту. І, як результат, із таким платником майже ніхто не захоче мати справу.
У свою чергу, розгляд справи про виключення з ризикових може тривати й цілий рік, а може навіть і більше…
Чи були раніше такі рішення у ВС? Слід зазначити, що свого часу Верховний Суд був більш поблажливим. Трапляються рішення, в яких судді залишали в силі рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Тобто рішення про включення платника все ж залишали зупиненими до набрання законної сили судовим рішенням щодо позову про скасування статусу ризиковості.
Приклад: постанова ВС від 27.09.2023 у справі № 420/10012/22. У цьому випадку Верховний Суд погодився з доводами судів першої та апеляційної інстанцій. Зокрема, судді зазначили, що ситуація вимагає зупинення рішення про віднесення платника до ризикових. При цьому аргументами було саме те, що в разі ризиковості всі без винятку ПН будуть блокуватися (тобто зупинятися), а всі контрагенти підпадуть під дію негативних наслідків оскаржуваного рішення.
При цьому, як зазначив Верховний Суд, невжиття заходів забезпечення позову, очевидно, істотно ускладнить виконання рішення суду (в разі задоволення позовних вимог) у частині поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Усе тому, що всі вчинені до того часу госпоперації та контрагенти будуть дискредитовані, оскільки фактично мали відносини з ризиковим платником ПДВ.
Платник-позивач же в обґрунтуванні заяви про забезпечення позову, крім усього іншого, вказував на те, що за вже проведеними госпопераціями контрагенти відмовляються оплачувати товари та послуги. Причина — відсутність реєстрації ПН. Це призвело до того, що позивач перебуває в тяжкому фінансовому становищі і позбавлений можливості оплачувати власні рахунки.
Крім того, на користь платника, можливо, зіграв той факт, що його контрагенти є постачальниками продуктів харчування для ЗСУ.
Однак слід зазначити, що негативні для платника рішення Верховного Суду так само були.
Наприклад, у постанові ВС від 03.12.2020 у справі № 140/8457/20 судді зазначали, що заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про включення платника до ризикових задовольняти не можна. Усе тому, що включення до ризикових не є безумовною підставою для відмови в реєстрації ПН. Та знову ж таки згадують про те, що задоволення обговорюваної нами заяви вирішує справу по суті, що є недопустимим.
А в постанові ВС від 01.12.2021 у справі № 140/11033/20 одним з аргументів стало ще й те, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.
Наразі ж негативні для платника рішення Верховного Суду щодо заяв про забезпечення позову поки переважають.
Серед більш сучасних рішень — постанова ВС від 04.07.2024 у справі № 160/7437/24. Аргументи суддів подібні до тих, які вони використали в постанові ВС від 26.06.2024 у справі № 160/33364/23 (яку ми наразі коментуємо).
Що в підсумку? Якщо ви вирішите подавати до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про включення до ризикових, то високий ризик відмови в задоволенні такої заяви. І це може статися як на рівні суду першої чи апеляційної інстанції, так і на рівні Верховного Суду. Хоча все може залежати від конкретних обставин справи. Також судова практика свідчить про те, що податківці, імовірніше, йтимуть до кінця. Тобто подаватимуть:
а) апеляційні скарги (якщо суд першої інстанції задовольнить заяву про забезпечення позову);
б) касаційні скарги (якщо, наприклад, суд апеляційної інстанції підтвердить законність рішення суду першої інстанції).