14.04.2025
Фіскальна наступність. Як ми вже зазначили, забороняти амортизацію житлової нерухомості в податковому обліку фіскали стали ще «за царя панька» — навіть у «докодексні» часи, коли оподаткування прибутку здійснювалося за окремим спеціальним Законом «Про оподаткування прибутку підприємств». Ця фіскальна традиція перейшла і в «нові податкові часи» — оподаткування прибутку за ПКУ.
Логіка фіскального підходу. Вже в «ПКУ-часи» протягом багатьох років і донедавна (до 01.08.2024) була «активною» консультація в БЗ 102.05 з відповіддю на запитання: чи підлягає амортизації відповідно до ст. 138 ПКУ необоротний актив житлового фонду (приміщення), який використовується в господарській діяльності такого платника без переведення його до нежитлового фонду?
Звісно, відповідь фіскалів була негативна. Аргументи цієї відповіді дивують, хоча фактично вони туди «перекочували» ще з докодексних фіскальних роз’яснень і, зокрема, з листа ДПАУ від 18.05.2005 № 9562/7/15-1117.
На початку відповіді фіскали нагадують, що згідно з п.п. 138.3.2 ПКУ не підлягають амортизації, зокрема, витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів (ОЗ), а також витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ. І додають, що
термін «невиробничі основні засоби» (наведено у тому ж п.п. 138.3.2 ПКУ) означає основні засоби, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку