13.01.2025
Рахувати МПЗ із числа платників податку на прибуток мають всі підприємства, які володіють чи взяли у користування сільгоспугіддя, тобто ріллю, сіножаті, пасовища та багаторічні насадженнями і перелоги (пп. 14.1.1142 та 14.1.233 ПКУ), а не тільки ті, що займаються вирощуванням сільгосппродукції.
Виходячи з цього робимо висновок, що точно не повинні рахувати МПЗ тільки ті платники податку на прибуток, які взагалі:
— не володіють сільгоспугіддями, тобто на них не оформлено належним чином право власності на сільгоспугіддя (не зареєстроване таке право у реєстрі речових прав на нерухоме майно);
— не мають у користуванні сільгоспугідь, тобто не взяли в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування такі угіддя.
Якщо платник податку на прибуток володіє чи взяв у користування несільгоспземлі (наприклад, землі промисловості, торгівлі тощо) та/або землі із когорти сільгоспземель, які не є сільгоспугіддями (наприклад, землі водного фонду), то МПЗ він не рахує.
Важливо пам’ятати, що за деякі сільгоспугіддя МПЗ рахувати не треба. Наведемо їх перелік.
Землі, передані у користування. Не слід рахувати МПЗ щодо сільгоспугідь, які підприємство передає у користування іншим особам, в тому числі й іншим суб’єктам господарювання. За загальним правилом
у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ визначає фактичний користувач угідь (останній суборендар)
На це прямо вказує п. 381.3 ПКУ.