Розрахунки з покупцями

Розрахунки з покупцями

 

Відповідно до п. 291.6 ПК платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Тобто, бартер та використання векселів для них закриті.

Відповідно до ст. 293 ГК за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. При цьому сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

Згідно з ч. 3 ст. 293 ГК за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству.

Частина 5 ст. 715 ЦК визначає, що договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Бартерна (товарообмінна) операція для цілей податкового законодавства — це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (п.п. 14.1.10 ПК).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV вексель — це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Фізична особа — єдиноподатник не має права бути ані векселедавцем, ані векселедержателем, — вважають податківці (ЄБПЗ, підкатегорія 107.12), зазначаючи, зокрема, що така операція суперечить нормам п. 291.6 ПК. Втім, заборона виступати в якості векселедавця не до кінця зрозуміла і обґрунтована (ПК, нагадаємо, містить вимогу щодо здійснення розрахунків виключно в грошовій формі лише за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги), натомість нічого не згадує про погашення заборгованості за придбані товари (отримані роботи і послуги).

Крім того, у ЄБПЗ (підкатегорія 107.04) міститься відповідь, у якій висловлено думку, що фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку не можуть здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) через електронні платіжні системи, у т. ч. через систему «WebMoney» (електронні гроші).

Пояснюють свою позицію податківці тим, що відповідно до п. 1.4 гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, безготівкові розрахунки — перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електрон-ному вигляді. Використання ж електронних платіжних систем, як вважають податківці, під визначення «безготівкові розрахунки» не підходить, з чим важко не погодитись.

Звертаємо вашу увагу: для платників єдиного податку допустимими є операції з переведення боргу та відступлення права вимоги, оскільки вони не передбачають використання іншої форми розрахунків, ніж грошова.

Крім того, для фізичних осіб — платників єдиного податку допустимими є наступні способи розрахунків з покупцями (замовниками):

№ з/п	Спосіб розрахунку	Дата отримання доходу	Регулюючий пункт ПК
1	Використання торговельних автоматів чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності РРО	Дата вилучення з таких торговельних апаратів та/або подібного обладнання грошової виручки	П. 292.7
2	Через торговельні автомати з використанням жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України	Дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошових знаків, виражених у грошовій одиниці України	П. 292.8

 

Звертає на себе увагу одна з відповідей податківців у ЄБПЗ (підкатегорія 107.04), у якій зазначено, що в разі використання платіжних терміналів при здійсненні розрахунків за товари (послуги) доходом фізичної особи — платника єдиного податку вважається вся сума, що надійшла на розрахунковий рахунок (тобто з ураху-
ванням утриманих банком комісійних банку).

Ми ж таку позицію вважаємо як мінімум спірною. Якщо вартість послуг еквайра утримується із сум, списаних з платіжних карток, до зарахування коштів на поточний рахунок підприємця, то більш безпечно в дохід уключати всю суму виручки без вирахування послуг з використання системи оплати за допомогою терміналів. Тобто користуватися цим роз’ясненням податківців не радимо.

Іншим важливим аспектом розрахунків фізичних осіб — єдиноподатників зі своїми покупцями (замовниками) є також те, що відповідно до п. 296.10 ПК платники єдиного податку першої — третьої груп не застосовують РРО. Платники єдиного податку п’ятої групи такого привілею, здавалось би, позбавлені, але вони звільнені від застосування РРО нормою спеціального закону — п. 6 ст. 9 Закону про РРО, яка передбачає звільнення від застосування РРО для всіх підприємців-єдиноподатників без зазначення груп. На наш погляд, законодавець, коли вводив нову групу 5 (Законом № 5083), напевне забув відкоригувати п. 296.10 ПК. Але, на думку редакції, це не говорить про необхідність застосовувати РРО єдиноподатниками п’ятої групи.

Податкові наслідки застосування заборонених форм розрахунків для підприємця такі:

1) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у гл. І розд. XIV ПК, застосовується ставка єдиного податку у розмірі 15 % (п. 293.4 ПК);

2) підприємець в податковій декларації окремо відображає доходи від застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у гл. І розд. XIV ПК (п.п. 296.5.5 ПК);

3) підприємець зобов’язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 298.2.3 ПК);

4) Свідоцтво платника єдиного податку за рішенням органу Міндоходів анулюється в останній день податкового (звітного) періоду, в якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 7 п. 299.15 ПК).

Для підприємців груп 1 та 2, яким установлено річний звітний період, актуальне питання, з якого періоду вони мають покинути спрощену систему оподаткування. Виходячи з норм п.п. 4 п.п. 298.2.3 ПК у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ПК, платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків. Виходячи з цього ми схильні вважати, що платники єдиного податку першої та другої групи зобов’язані зробити це з наступного року (адже, повторимось, податковим (звітним) періодом для таких платників єдиного податку є календарний рік). Податківці ж дотримуються іншої позиції, не маючи для цього необхідного законодавчого підґрунтя.