Відпустка без збереження зарплати

Згідно з частиною першою ст. 84 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику обов’язково за його бажанням у випадках*, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). У цьому випадку визначальним фактором при наданні відпустки без збереження заробітної плати є бажання працівника. Тривалість такої відпустки обумовлюється між працівником і роботодавцем, але не може перевищувати граничних строків, зазначених у ст. 25 Закону про відпустки, у кожному конкретному випадку.

Водночас відповідно до частини другої ст. 84 КЗпП і ст. 26 Закону про відпустки за сімейних обставин та з інших причин відпустка без збереження заробітної плати може надаватися за угодою між працівником і роботодавцем на строк не більше 15 календарних днів на рік. Що мається на увазі під поняттям «з інших причин», законодавство не конкретизує, але, як ми бачимо, основний наголос робиться на тому, що відпустка за ст. 26 Закону про відпустки надається тільки за угодою сторін.

Отже, роботодавець не має права відправити працівника у відпустку без збереження зарплати, не маючи на те його згоди, так само, як і не може відмовити в наданні відпустки у випадках, передбачених ст. 25 Закону про відпустки.