Перерахунок при звільненні за дні невідпрацьованої відпустки

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) право працівника на щорічну основну та додаткову відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівнику в будь-який час відповідного робочого року.

Як передбачено ч. 3 ст. 2 Закону № 504, право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом № 504, а також забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст. 24 Закону № 504.

Оскільки після шести місяців безперервної роботи працівник має право на щорічну відпустку повної тривалості, оплата повинна бути проведена за всі дні щорічної відпустки, а не пропорційно відпрацьованому часу. У даному випадку щорічна відпустка надається та оплачується наперед. У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже отримав відпустку повної тривалості, для покриття заборгованості власник або уповноважений ним орган має право здійснювати відрахування із заробітної плати за дні відпустки, які були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року (ч. 1 ст. 22 Закону № 504).

При цьому відрахування, передбачене ч. 1 ст. 22 Закону № 504, не здійснюється, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку з:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;

2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

5) виявленням невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;

6) нез’явленням на роботу понад чотири місяці підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

Також зазначимо, що в разі смерті працівника відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки також не провадиться.