18.11.2010
«Трудозарплатні» особливості для водіїв
У статті «Організація праці водіїв» // «ОП», 2010, № 20, с. 14
— 21, ми розглядали різні нюанси стосовно режиму роботи, робочого часу та часу відпочинку водіїв автотранспортних засобів.На продовження «водійської» теми давайте обговоримо найактуальніші питання щодо особливостей оплати праці водіїв автотранспорту.
Людмила ТРОХИМЕНКО, заступник головного редактора
Використані документи
КЗпП
— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.Закон про оплату праці
— Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР.Закон № 889
— Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV.Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Генеральна угода
— Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008 — 2009 роки від 15.04.2008 р.Постанова № 490
— постанова КМУ «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер» від 31.03.99 р. № 490.Постанова № 1298
— постанова КМУ «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів та коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298.Наказ № 77
— наказ Мінпраці «Про умови оплати праці працівників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.96 р. № 77.Умови № 308/519
— Умови оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджені наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519.Положення № 340
— Положення про робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансзв’язку від 07.06.2010 р. № 340.Інструкція № 5
— Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5.Методрекомендації № 23
— Методичні рекомендації щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств та організацій, затверджені наказом Мінпраці від 29.01.2003 р. № 23.Отже, для професії «водій автотранспортного засобу» передбачено певні «трудозарплатні» особливості. Розглянемо їх.
Особливості організації оплати праці водіїв
Згідно зі
ст. 15 Закону про оплату праці, ст. 97 КЗпП підприємства госпрозрахункової сфери самостійно встановлюють у колективному договорі: форми та системи оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови впровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород, інших заохочувальних, компенсаційних та гарантійних виплат, дотримуючись при цьому норм та гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок працівникам, а також надбавок, доплат, премій та винагород установлюються власником залежно від умов роботи і фінансових можливостей підприємства.
Отже, питання оплати праці працівників, у тому числі водіїв автотранспортних засобів, вирішуються безпосередньо на підприємствах госпрозрахункової сфери самостійно встановленням форм та систем оплати праці цієї категорії працівників, розміру їх тарифних ставок (годинних, місячних) або місячного окладу, а також доплат і надбавок, які
не можуть бути нижчі за мінімальні гарантії, установлені чинним законодавством.Законодавчо роботодавець не обмежений у виборі системи оплати праці водіїв. Для оплати праці водіїв зазвичай використовується погодинна, відрядна форми оплати праці, а також система підвищення тарифних ставок (окладів), надбавок і доплат.
Стосовно
бюджетних установ та організацій слід зауважити, що умови оплати праці їх працівників визначаються актами Кабінету Міністрів України і нормативними документами профільних міністерств та відомств у межах бюджетних асигнувань.
Погодинна форма оплати праці для водіїв
Як правило, водіям установлюється погодинна форма оплати праці, за якої їх основна заробітна плата складається з виплати тарифної ставки (окладу) за місяць і залежить від відпрацьованого робочого часу за місяць.
На підприємствах та в організаціях міністерств та відомств, що фінансуються з бюджету, розмір тарифної ставки залежить від присвоєного водію тарифного розряду згідно з Єдиною тарифною сіткою (ЄТС), який присвоюється залежно від характеру виконуваних робіт. Як правило, професія водія тарифікується з 4-го по 7-й розряд залежно від виду і вантажопідйомності керованого транспортного засобу, а також комплексу робіт, що на ньому виконуються.
На підприємствах та в організаціях комерційної сфери та в організаціях, що не перебувають на бюджетному фінансуванні, суми щомісячної оплати праці (у тому числі суми тарифних ставок на місяць) установлюються за угодою між роботодавцем і трудовим колективом у розроблених колективному договорі чи інших актах, що регулюють питання оплати праці на підприємстві, або безпосередньо за угодою між роботодавцем та працівником.
У всіх випадках тарифна ставка (оклад) за повністю відпрацьовану норму робочого часу за місяць має не бути менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Оплата праці водія може здійснюватися за годинною (денною) ставкою або шляхом установлення місячного окладу. Погодинна оплата праці є різновидом погодинної оплати праці.
При
погодинній оплаті праці розмір заробітної плати працівників залежить від тарифної ставки (окладу) і кількості відпрацьованого часу, тобто передбачає визначення розміру основної заробітної плати на підставі кількості відпрацьованого робочого часу і кваліфікації працівника. При погодинній формі оплати праці заробітна плата визначається або за годинною тарифною ставкою, або за кількістю відпрацьованих робочих днів і денними тарифними ставками, або за місячними окладами.До 2010 року в Україні діяла тільки місячна державна гарантія в оплаті праці
— мінімальна заробітна плата в місячному розмірі. З 1 січня 2010 року в Україні запроваджено й мінімальну державну гарантію для працівників, які працюють за погодинною системою оплати праці, — мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі. Особливості її визначення і застосування встановлено постановою КМУ від 05.05.2010 р. № 330.Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI
установлено такі розміри мінімальної заробітної плати:—
у місячному розмірі: з 1 січня — 869 грн., з 1 квітня — 884 грн., з 1 липня — 888 грн., з 1 жовтня — 907 грн., з 1 грудня — 922 грн.;—
у погодинному розмірі: з 1 січня — 5,2 грн., з 1 квітня — 5,29 грн., з 1 липня — 5,32 грн., з 1 жовтня — 5,43 грн., з 1 грудня — 5,52 грн.Таким чином, на підприємствах для працівників, які працюють з місячними окладами, має дотримуватися мінімальна державна гарантія — мінімальна місячна заробітна плата, а для працівників з погодинною оплатою (годинними тарифними ставками) — мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі.
Ураховуючи викладене вище, для працівників, які одержують
місячний оклад і працюють на умовах неповного робочого часу, має дотримуватися мінімальна заробітна плата в місячному розмірі. Так, якщо працівника прийнято відповідно до ст. 56 КЗпП на роботу на умовах неповного робочого часу на 0,5 ставки (працює по 4 години), оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу і має становити в листопаді 2010 року не менше 453,50 грн. (907 х 0,5).Для працівників з погодинною оплатою праці (годинними тарифними ставками) має дотримуватися погодинна мінімальна заробітна плата. Так, якщо працівник, якому встановлено годинну тарифну ставку, у листопаді поточного року відпрацював 88 годин (тривалість робочого часу
— 176 годин), нарахована заробітна плата має становити не менше 477,84 грн. (5,43 х 88).
Особливості визначення тарифних ставок (окладів) для водіїв
Унаслідок специфіки праці водіїв визначення їх тарифних ставок (окладів) має деякі особливості.
Як правило, тарифні ставки (посадові оклади) для водіїв визначаються:
— для вантажних автомобілів — залежно від вантажопідйомності автомобіля в тоннах і типу вантажного транспортного засобу (І група — бортові автомобілі та автомобільні фургони загального призначення; ІІ група — спеціалізовані та спеціальні самоскиди, цистерни, фургони, снігоочисні автомобілі тощо; ІІІ група — автомобілі для перевезень цементу, отрутохімікатів, безводного аміаку, аміачної води тощо);
— для автобусів — залежно від габаритної довжини автобуса в метрах;
— для легкових автомобілів — залежно від робочого об’єму двигуна в літрах.
Деякі особливості має визначення вантажопідйомності вантажних автомобілів залежно від їх типу. Ці розміри встановлюються виходячи з параметрів та призначення вантажного автомобіля, зазначених заводом-виготівником у технічній характеристиці (паспорті) автомобіля.
Якщо в результаті вдосконалення автомобіля організаціями чи заводами-виготівниками збільшується його вантажопідйомність, до технічної характеристики (паспорт) автомобіля вносяться відповідні зміни, і розміри тарифної ставки (посадового окладу) для оплати праці водіїв таких автомобілів визначаються за новою технічною (паспортною) характеристикою.
Для прикладу наведемо в табл. 1 посадові оклади (тарифні ставки) водіїв підприємства «Омега», розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати 907 грн.
Таблиця 1
Посадові оклади (тарифні ставки) працівників автотранспортних підрозділів підприємства «Омега»
| Клас автобусів | Габаритна довжина автобусів (у метрах) | Годинні тарифні ставки (коп.) |
| Водії вантажних автомобілів | ||
| Вантажопідйомність автомобіля (у тоннах) | Годинні тарифні ставки (коп.) | |
| I група | II група | |
| бортові автомобілі та автомобільні фургони загального призначення | спеціалізовані та спеціальні самоскиди, цистерни, фургони, снігоочисні автомобілі | |
| До 1,5 | 871 | 933 |
| Від 1,5 до 3 | 933 | 968 |
| Від 3 до 5 | 968 | 1049 |
| Від 5 до 7 | 1049 | 1118 |
| Від 7 до 10 | 1118 | 1168 |
| Від 10 до 20 | 1168 | 1262 |
| Від 20 до 40 | 1262 | 1307 |
| Від 40 до 60 | 1307 | 1481 |
| Понад 60 | — | 1925 |
| Водії автобусів (у тому числі спеціальних) | ||
| Клас автобусів | Габаритна довжина автобусів (у метрах) | Годинні тарифні ставки (коп.) |
| Малий | до 5 | 842 |
| від 5 до 6,5 | 939 | |
| від 6,5 до 7,5 | 948 | |
| Середній | від 7,5 до 9,5 | 1049 |
| Великий | від 9,5 до 11 | 1118 |
| від 11 до 12 | 1176 | |
| від 12 до 14 | 1219 | |
| від 14 до 16 | 1262 | |
| від 16 до 17 | 1420 | |
| від 17 до 18 | 1600 | |
| понад 18 | 1802 | |
| Водії легкових автомобілів | ||
| Клас автомобіля | Робочий об’єм двигуна (у літрах) | Годинні тарифні ставки (коп.) |
| Особливо малий та малий | до 1,8 | 836 |
| Середній | від 1,8 до 3,5 | 870 |
| Великий | понад 3,5 | 911 |
Приклад 1.
У комерційній організації «Омега», що займається оптовою торгівлею, використовується автомобіль МАЗ-437041-221. Згідно з паспортною характеристикою зазначений автомобіль належить до бортових автомобілів вантажопідйомністю 4,8 т. На підставі схеми посадових окладів (тарифних ставок) цього підприємства (табл. 1) водію, який працює на такому автомобілі, у штатному розписі з 1 жовтня 2010 року встановлено посадовий оклад у розмірі 1617 грн.У табл. 2 як приклад розглянемо технічні характеристики деяких легкових автомобілів виходячи з паспортних даних таких автомобілів.
Таблиця 2
| Клас і марка автомобіля | Робочий об’єм двигуна, л |
| Особливо малий та малий | до 1,8 |
| Mazda 323 | 1,5 |
| Audi A4 | 1,6 |
| Середній | від 1,8 до 3,5 |
| Mercedes E220 | 2,2 |
| ГАЗ 3102 «Волга» | 2,3 — 2,5 |
| Великий | 3,5 та більше |
| Ford Taurus | 3,8 |
| BMW 745 | 4,5 |
Нарахування водіям тарифної частини заробітку
Як уже згадувалося, при погодинній формі оплати праці оплата праці працівників здійснюється на основі годинних та (або) місячних тарифних ставок (окладів), що визначаються в колективному або трудовому договорі.
Якщо робочий час ураховується
в робочих днях, то при повному відпрацюванні місячної кількості робочих днів заробітна плата водію (З) нараховується в розмірі місячного окладу, а при недопрацюванні — пропорційно кількості відпрацьованих днів за такою формулою:З = Ом : Крд х Квд,
де Ом — місячний оклад водія;
Крд — кількість робочих днів у місяці згідно з графіком роботи;
Квд — кількість відпрацьованих днів у місяці.
Приклад 2.
Водій автомобіля ГАЗ-3102 «Волга» за листопад 2010 року відпрацював 15 робочих днів замість 22, передбачених графіком роботи.Система оплати праці
— проста погодинна. У листопаді 2010 року місячний оклад водія — 1453 грн.Сума нарахованої йому за місяць заробітної плати становитиме:
З = 1453 грн. : 22 дні х 15 днів = 990,68 грн.
Заробітна плата водію може нараховуватися за годинною тарифною ставкою
за відпрацьовані години.При відпрацюванні місячної розрахункової норми годин заробітна плата водію нараховується в розмірі місячного окладу, а при недопрацюванні
— пропорційно кількості відпрацьованих годин за такою формулою:З = Сг х Квг,
де Сг — годинна тарифна ставка, грн.;
Квг — кількість фактично відпрацьованих годин у цьому місяці.
Годинна тарифна ставка водія визначається діленням місячного окладу на середньомісячну кількість розрахункових робочих годин (Квг) у році:
Сг = Ом : Квг.
Також можлива і протилежна ситуація, коли в колективному договорі для водіїв установлено годинні тарифні ставки. Тоді для встановлення у штатному розписі для водіїв місячних окладів необхідно скористатися такою формулою:
Ом = Сг х Квг.
Приклад 3.
Водій автомобіля Audi A4 відпрацював у листопаді 2010 року 170 год. при місячній нормі 176 год., передбаченій графіком роботи. Місячний оклад водія становить 1396 грн. Оплата праці — проста погодинна. Водій працює в режимі 5-денного 40-годинного робочого тижня. У 2010 році середньомісячна норма робочого часу дорівнює 167 год. (2004 год. : : 12 міс.).Годинна тарифна ставка водія дорівнює 1396 грн. : : 167 год. = 8,36 грн.
Місячна заробітна плата водія становитиме:
З = 170 год. х 8,36 грн. = 1421,20 грн.
Підвищення тарифних ставок (окладів) для водіїв
Оплата праці працівників установ, підприємств та організацій окремих галузей може передбачати й підвищення встановлених їм тарифних ставок (окладів).
Так, для водіїв закладів охорони здоров’я передбачено підвищення посадових окладів за керування санітарним транспортом
— на 20 %, водіям автомобілів спеціалізованих бригад з надання медичної допомоги і перевезення психічно хворих — на 25 %. Докладніше про особливості оплати праці водіїв закладів охорони здоров’я див. на с. 29 цього номера газети.Слід зауважити, що для стимулювання праці водіїв у певних умовах підприємства має право запроваджувати підвищення тарифних ставок.
Так, у Положенні про оплату праці колективного договору може бути зазначено:
«Окремим висококваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо складних і відповідальних роботах, замість надбавки за професійну майстерність можуть установлюватися за наявності коштів місячні оклади, які вищі від діючих за відповідною посадою (виконуваною роботою), але не більше ніж удвічі, згідно з Положенням про встановлення місячних (персональних) окладів робітникам». Таким Положенням можуть передбачатися умови для встановлення персональних окладів (наприклад, стаж роботи не менше 6 місяців), основні показники в роботі, що враховуються при встановленні персональних окладів, порядок установлення і скасування таких персональних окладів.
Відрядна форма оплати праці для водіїв
Оплату праці водіїв може бути організовано також і на відрядній основі, при якій заробіток працівника залежить від обсягу виконаних робіт у натуральних величинах (кількості перевезеного вантажу, кілометрів пробігу, відсотка від виручки тощо) і передбаченої розцінки за виконання одиниці обсягу робіт у натуральному вимірі.
Використання відрядної форми оплати праці особливо характерне для водіїв вантажних автомобілів.
Для організації розрахунків з відрядної оплати праці, зокрема, можуть використовуватися положення
Єдиних норм часу на перевезення вантажів автомобільним транспортом та відрядні розцінки для оплати праці водіїв, затверджені постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 18.12.72 р. № 336.При цьому ще раз нагадаємо, що незалежно від форми оплати праці розмір місячної оплати праці (без урахування премій, доплат і надбавок) за повністю відпрацьовану норму робочого часу за місяць відповідно до
КЗпП має бути не менше розміру мінімальної місячної оплати праці.Крім основної зарплати, водіям можуть установлюватися надбавки і доплати, визначені законодавством, генеральною та галузевою угодами, колективним або трудовим договором.
Надбавки і доплати водіям
Доплати і надбавки можна визначити як законодавчо гарантовані або нормативно передбачені виплати понад заробітну плату, пов’язані з особливостями та умовами праці, а також з особистими якостями працівників. Виплата доплат і надбавок є одним з напрямків матеріального стимулювання працівників.
Згідно з
Методрекомендаціями № 23 залежно від характеру виплат доплати і надбавки поділяються на:— заохочувальні (за класність водіям, інтенсивність праці, виконання особливо важливої роботи, суміщення професій, розширення зони обслуговування тощо);
— компенсаційні (за важкі та шкідливі умови праці, роботу в нічний час, наднормові роботи, роз’їзний характер робіт, особливі умови роботи тощо).
Як зазначалося вище, підприємства госпрозрахункової сфери самостійно встановлюють у колективному договорі, виходячи зі своїх фінансових можливостей та виробничої необхідності, умови впровадження і розміри надбавок, доплат, премій та інших заохочувальних, гарантійних і компенсаційних виплат. При цьому обов’язково повинні дотримуватися норми та гарантії, передбачені законодавством, генеральною та галузевою угодами.
Якщо представники підприємства брали участь у підписанні генеральної, галузевої угод (або з часом приєдналися до них), то норми цих угод є обов’язковими та мінімально допустимими при укладенні колективного договору. На це вказувало Мінпраці в
листі від 04.07.2008 р. № 435/13/84-04.Підприємства, що не входять до сфери дії сторін, які підписали генеральну і галузеву угоди, можуть використовувати ці показники як рекомендацію. У такому разі в колдоговорі достатньо враховувати умови на рівні не нижчому, ніж передбачено законодавством.
Перелік та розміри доплат і надбавок, що мають міжгалузевий характер, установлено в
додатку 3 до Генеральної угоди, чинність якої зберігається до прийняття нової генеральної угоди.При встановленні доплат водіям автотранспортних засобів можна використовувати
Методрекомендації № 23. У кожному конкретному випадку при встановленні надбавок і доплат водію необхідно враховувати їх сутність і характер, а також специфіку роботи працівника.Розглянемо види встановлюваних для водіїв надбавок і доплат, що найчастіше застосовуються на практиці, та їх розміри.
Надбавка за класність
. Для водіїв, яким у встановленому порядку присвоєно I або II клас, установлюється (якщо це передбачено відповідними нормативними актами) щомісячна надбавка до заробітної плати — надбавка за класність.Так,
додатком 3 до Генеральної угоди передбачено, що надбавка за класність водіям легкових, вантажних автомобілів та автобусів виплачується за відпрацьований водієм час у таких розмірах:водіям
I класу — 25 % тарифної ставки;водіям
II класу — 10 % тарифної ставки.Зауважимо, що саме в такому розмірі встановлюється надбавка за класність водіям, зайнятим обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів (
п. 1 додатка 3 до наказу № 77), водіям закладів охорони здоров’я (п.п. 4.5.3 розд. 4 Умов № 308/519), водіям окремих галузей бюджетної сфери (п.п. 4 п. 3 постанови № 1298).Такі самі розміри надбавки за класність водіям передбачає і більшість галузевих угод.
Отже, якщо підприємство перебуває у сфері дії генеральної та галузевих угод, то в колективному договорі має бути встановлено надбавки за класність у розмірах не менших, ніж передбачені угодами.
Якщо норми генеральних та галузевих угод на підприємство не поширюються, воно може згідно з чинним законодавством, виходячи з власних фінансових можливостей, самостійно встановлювати в колективному договорі розмір доплати за класність водіям або ж узагалі її не встановлювати. Такої ж думки дотримується і Мінпраці в
листі від 06.09.2007 р. № 556/13/155-07.Ще раз підкреслимо: на практиці, як правило, надбавку виплачують
за час, коли водій був зайнятий безпосередньо керуванням автомобіля (якщо інше не передбачено колективним договором).Якщо колективні договори на підприємстві, в установі, організації не укладено, то за відсутності профспілки роботодавець зобов’язаний погоджувати питання оплати праці з уповноваженим на представництво трудового колективу органом.
Приклад 4.
Водію автомобіля BMW 745 установлено оклад у сумі 1521 грн. і надбавку за I клас кваліфікації в розмірі 25 % тарифної ставки (окладу) за відпрацьований водієм час. У листопаді 2010 року водій відпрацював 21 день з 22, передбачених графіком робіт.За листопад 2010 року водію нараховано:
а) заробітну плату за фактично відпрацьовані дні:
1521 грн. : 22 дні х 21 день = 1451,86 грн.;
б) надбавку за I клас кваліфікації (Нк):
Нк = 1451,86 грн. х 25 : 100 = 362,97 грн.
За роботу у святкові та вихідні дні, оплата яких провадиться за подвійними годинними тарифними ставками, надбавка за класність нараховується на заробіток, обчислений за одинарною тарифною ставкою.
Приклад 5.
Графіком робіт (змінності) передбачено відпрацювати за листопад 2010 року 167 год. Фактично водієм відпрацьовано 175 год., у тому числі 8 год. у вихідний день. Годинна тарифна ставка водія становить 10,49 грн. Водію встановлено надбавку за I клас кваліфікації в розмірі 25 % тарифної ставки за відпрацьований ним час.Розрахуємо надбавку за класність:
Нк = 10,49 грн. х (167 год. + 8 год.) х 25 : 100 = = 458,94 грн.
Доплата за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.
Установлення такої доплати передбачає виконання разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за тією самою професією чи посадою. Тому навіть у разі, коли за водієм згідно з наказом закріплено два автомобілі, то необхідно зважати на специфіку роботи водія в такій ситуації: одночасно працювати на двох автомобілях водій не може. Отже, таку доплату водію автомобіля не може бути встановлено. На це звертало увагу Мінпраці в листі від 27.07.2009 р. № 426/13/84-09 // «ОП», 2009, № 16, с. 9.
Доплата за суміщення професій (посад)
. Такий вид доплати передбачає виконання працівником разом з основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) в межах робочого часу. При встановленні такої доплати водію необхідно розглянути можливість суміщення роботи за іншою посадою одночасно з основною роботою.Тому доплату за суміщення професій може бути встановлено тільки при виконанні водієм у межах свого робочого часу (як водія) додаткового обсягу робіт за іншою вакантною посадою, наприклад вантажника (одночасне виконання вантажно-розвантажувальних робіт) чи експедитора.
Розмір доплати одному працівнику максимальним розміром не обмежується та визначається в межах економії фонду заробітної плати за тарифною ставкою та окладом суміщуваної посади.
Доплата за ненормований робочий день.
Водіям легкових автомобілів (крім таксі) за потреби може встановлюватися ненормований робочий день (далі — НРД), тобто понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається наднормовою, і перепрацьований час не підлягає додатковій оплаті. Кількість перепрацьованого часу при такій роботі визначається в колективному договорі (п. 2.10 Положення № 340).Як компенсація за перепрацьований час водіям надається щорічна додаткова оплачувана відпустка (докладніше див. с. 22 цього номера газети), і у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт. Ці домовленості, як правило, фіксуються в колективному або трудовому договорі.
Наприклад, у додатку до колективного договору «Перелік доплат до тарифних ставок і посадових окладів» може бути зазначено:
«За роботу з ненормованим робочим днем водіям легкових автомобілів — доплата в розмірі 25 % тарифної ставки (окладу) за відпрацьований час».Зауважимо, що в такому самому розмірі встановлюється доплата за НРД водіям, зайнятим обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів (
п. 2 додатка 3 до наказу № 77), водіям окремих галузей бюджетної сфери (п.п. 4 п. 3 постанови № 1298), водіям легкових і санітарних автомобілів, автомобілів швидкої медичної допомоги закладів охорони здоров’я (п.п. 3.4.4 розд. 3 Умов № 308/519).Комерційні підприємства мають право встановлювати будь-який інший розмір доплат.
Приклад 6.
Водію автомобіля Audi A4 встановлено оклад 1396 грн. і доплату за ненормований робочий день у розмірі 25 % окладу за відпрацьований час. У листопаді 2010 року водій відпрацював при 40-годинному 5-денному робочому тижні 19 робочих днів при 22 днях за графіком роботи.Доплата за ненормований робочий день (Дн) у цьому випадку становитиме:
Дн = 1396 грн. : 22 дні х 19 днів х 25 % : 100 = = 301,39 грн.
Слід звернути увагу, що якщо водій працює на 1,5 ставки (за основним місцем роботи та на 0,5 ставки за сумісництвом) в одному закладі, наприклад, з 8-ї до 19-ї години, то для встановлення йому режиму НРД за основним місцем роботи не вбачається підстав. Пояснюється це тим, що в такій ситуації у водія немає можливості виконувати роботу понад установлену тривалість робочого часу (після закінчення роботи за основною посадою він приступає до роботи за сумісництвом). Відповідно він не має права на отримання доплати за НРД і на додаткову відпустку. На це вказувало Мінпраці в
листі від 26.08.2010 р. № 265/13/116-10. Доплата за поділений робочий день. Згідно з п. 2.9 Положення № 340 для водіїв автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення, за їх згодою може встановлюватися робочий день з поділом зміни на дві частини за умови, що тривалість цих частин не перевищує 4 годин з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки.При цьому тривалість перерви між частинами зміни має бути не менше двох годин без урахування часу для відпочинку та харчування. Час перерви між двома частинами зміни до робочого часу не включається.
Режим поділеного робочого дня (з перервою в роботі понад 2 години) супроводжується встановленням
доплати. На практиці часто використовується така доплата в розмірі до 30 % тарифної ставки (окладу). Перелік посад працівників, які мають право на встановлення такого режиму роботи і конкретний розмір доплати, визначається в колективному договорі.Наприклад, у колективному договорі може бути зафіксовано:
«Водіям автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення, установлюється доплата за роботу за графіком з поділом зміни на частини в розмірі не менше 30 % тарифної ставки за відпрацьований у зміні час».
Надбавка за складність і напруженість у роботі.
Мінпраці в листі від 14.08.2009 р. № 438/13/84-09 роз’яснило порядок установлення надбавки за складність і напруженість праці водіям бюджетних установ.Мінпраці виходило з того, що згідно з
п.п. 2 «а» п. 3 і п. 4 постанови № 1298 керівникам бюджетних установ, закладів та організацій у межах фонду заробітної плати надано право встановлювати працівникам цих установ, закладів та організацій надбавки за високі досягнення в праці, за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання), за складність, напруженість у роботі в розмірі до 50 % посадового окладу (тарифної ставки). При цьому граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 % посадового окладу.Тому водій, як й інші працівники,
має право на отримання надбавки за складність, напруженість у роботі (до 50 %) незалежно від установлення доплати за ненормований робочий день.
Надбавка за тривалість безперервної роботи
(винагорода за вислугу років, стаж роботи). Умови та конкретні розміри надбавки залежно від стажу роботи визначаються роботодавцем і передбачаються в колективному договорі, угоді, трудовому договорі. При цьому може використовуватися диференціація надбавки залежно від стажу роботи, наприклад: при стажі роботи від 1 року до 5 років — 5 %, від 5 до 10 років — 10 %, від 10 до 15 років — 15 %, від 15 років і вище — 20 % місячного окладу. Може бути передбачено й іншу градацію.Про встановлення надбавки за тривалість безперервної роботи водію швидкої допомоги закладу охорони здоров’я див. на с. 29 цього номера газети.
Надбавка за особливі умови роботи.
Згідно з п. 3 додатка 3 до наказу № 77 водіям, котрі обслуговують посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона відповідно до Закону України «Про державну охорону органів державної влади України і посадових осіб» від 04.03.98 р. № 160/98-ВР, та членів Уряду, установлюється надбавка за особливі умови роботи в розмірі до 100 % місячної тарифної ставки.
Надбавка за роз’їзний характер роботи.
Колективним договором має бути визначено, чи вважаються поїздки водіїв до інших населених пунктів службовим відрядженням або така робота має роз’їзний (пересувний) характер.Якщо колективним договором, що діє на підприємстві, визначено, що поїздки водіїв
— це робота, яка постійно провадиться в дорозі та має роз’їзний характер, то відповідно до постанови № 490 таким працівникам установлюється надбавка до тарифної ставки (посадового окладу) в розмірах, передбачених колективним договором. При цьому згідно з вимогами постанови № 490 розмір надбавки до тарифної ставки (посадового окладу) за день не повинен перевищувати граничних норм добових витрат, установлених для відряджень у межах України. Отже, на сьогодні розмір надбавки за роз’їзний характер робіт у межах України не повинен перевищувати 30 грн. за день. Конкретний розмір визначається колективним договором.У разі коли робота постійно провадиться в дорозі або має роз’їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 % граничних норм добових витрат, установлених КМУ для відряджень за кордон (
п. 2 постанови № 490).Якщо колективним договором водіїв не включено до переліку професій працівників, постійна робота яких провадиться в дорозі та має роз’їзний характер, то поїздки водіїв до іншого населеного пункту є відрядженнями, і в такому разі водіям повинні виплачуватися добові. Такі роз’яснення надано Мінфіном у
листах від 05.03.2007 р. № 31-18030-07-21/4528, від 03.10.2007 р. № 31-18030-07-10/20122 і Мінпраці в листі від 17.11.2006 р. № 307/13/133-06.Формула нарахування надбавки за роз’їзний характер роботи (Нр) має такий вигляд:
Нр = С1д х Кд,
де С1д
— сума надбавки за один день роз’їзду, установлена колективним договором, грн.;Кд — кількість днів роз’їзного характеру роботи, при якому водій щодня повертається до постійного місця проживання.
Приклад 7.
У листопаді 2010 р. водій здійснив 12 службових поїздок за межі населеного пункту, в якому знаходиться організація, і щодня повертався до місця постійного проживання. Поїздки перевищували встановлену щоденну тривалість робочого часу. Згідно з колективним договором розмір надбавки за один день роз’їзду становить 30 грн.Сума надбавки за роз’їзний характер робіт дорівнює:
Нр = 30 грн. х 12 днів = 360 грн.
Підсумовуючи нашу розмову про встановлення надбавок і доплат водіям, звертаємо увагу, що надбавки і доплати до тарифних ставок (окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, на підставі
п.п. 2.2.1 Інструкції № 5 уключаються до фонду додаткової зарплати.Відповідно такі надбавки і доплати в повному обсязі відносяться до складу валових витрат (
п.п. 5.6.1 Закону про податок на прибуток) і підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб (ПДФО) (п.п. 4.2.1 Закону № 889). На суми таких доплат і надбавок нараховуються і сплачуються внески до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування.Деякі
особливості з позиції оподаткування і сплати внесків до фондів соціального страхування має надбавка за роз’їзний характер роботи.Що стосується оподаткування цієї виплати, то суму надбавки
обкладають податком з доходів фізичних осіб. Пільга щодо податку з доходів для надбавки, на жаль, не працює, оскільки такі поїздки не є відрядженням. Жоден з пунктів Закону № 889 не дає права не оподатковувати власне цю виплату. Дотримується цієї точки зору і ДПАУ, що викладено в її листі від 14.05.2007 р. № 4639/6/17-0716: для цілей обкладення податком з доходів фізичних осіб надбавка за роз’їзний характер роботи включається до складу заробітної плати і оподатковується в її складі згідно з п.п. 4.2.1 Закону № 889.У податковому обліку роботодавець має право віднести до валових витрат суму надбавки за роз’їзний характер роботи, але не більше її граничного розміру (підстава
— п.п. 5.6.2 Закону про податок на прибуток).Оскільки надбавка за роз’їзний характер роботи в розмірах, визначених чинним законодавством,
не входить до фонду оплати праці (п. 3.16 Інструкції № 5), внески до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування на такі суми не нараховуються і не сплачуються (зокрема, див. лист ПФУ від 02.04.2004 р. № 3196/04).
Оплата праці при виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів
Як правило, технічне обслуговування і ремонт автомобілів повинні здійснюватися без залучення водіїв. Водіїв, автомобілі яких поставлені на ремонт або технічне обслуговування, на цей період може бути переведено на роботу на інших автомобілях. У такому разі їх праця оплачується за умовами праці водіїв, визначеними в договорі.
У зв’язку з виробничою необхідністю за наказом керівника
водія можна перевести (за його згодою) на роботу з ремонту і технічного обслуговування автомобілів тривалістю до одного місяця. У цьому випадку оплата праці водіям здійснюється як ремонтним робітникам, відповідно до присвоєного кожному водію розряду слюсаря з ремонту автомобілів згідно з кваліфікаційними характеристиками Класифікатора професій ДК 003:2010* (за умови, що у штатному розписі є така посада і на цей час вона вакантна і до того ж водій має кваліфікаційний розряд за цією спеціальністю). Тоді оплата провадиться за виконану роботу (за посадою слюсаря), але не нижче від середнього заробітку за попередньою роботою (водія) (ст. 33, 34 КЗпП).* Класифікатор професій ДК 003:2010 затверджено наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 р. та введено в дію з 01.11.2010 р.
В організаціях, установах та на підприємствах з невеликою кількістю автомобілів (до 15),
де немає потреби утримувати спеціальний штат ремонтних та обслуговуючих робітників (слюсарів, мийників тощо), водії можуть у повному обсязі здійснювати роботи з ремонту і технічного обслуговування автомобілів у свій робочий час (якщо немає можливості виконати ці роботи на станції техобслуговування чи в автотранспортній організації). У такому разі оплата праці водіїв за час виконання таких робіт здійснюється за встановленими для них як водіїв умовами: з виплатою надбавки за класність і доплатою за ненормований робочий день, якщо такий режим установлено.
Оплата праці в разі простою не з вини водія
Для оплати праці водія під час простоїв роботодавець може скористатися тільки двома варіантами.
Перший варіант.
Простій підлягає обов’язковій оплаті відповідно до вимог ч. 1 ст. 113 КЗпП, тобто час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівнику розряду (окладу). Проте в колективному договорі може бути передбачено і більший розмір оплати часу простою (ст. 97 КЗпП).За час простою, коли
виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя або здоров’я працівника чи для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, не з вини водія, за ним зберігається середній заробіток (ч. 3 ст. 113 КЗпП).Слід зауважити, що оплата простоїв не з вини працівника є однією зі складових фонду оплати праці, оскільки входить до структури додаткової заробітної плати як оплата невідпрацьованого часу (
п.п. 2.2.12 Інструкції № 5).Коли відсутність обсягу роботи для працівника кваліфікується як простій, має бути дотримано як
документальне оформлення простою , так і заходи щодо забезпечення соціально-економічних гарантій працівникам на час простою.Другий варіант.
У разі простою можна тимчасово перевести працівника за його згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, до установи, організації, але в тій самій місцевості строком до одного місяця (ч. 2 ст. 34 КЗпП).Тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається також тільки за його згодою (
ч. 1 ст. 33 КЗпП). При цьому переведення оформляється наказом власника підприємства, в якому серед іншого слід зазначити строк переведення та його підстави.При тимчасовому переведенні працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, оплата праці здійснюється
за виконану роботу, але не нижче від середнього заробітку за попередньою роботою. На це вказувало Мінпраці в листі від 23.01.2009 р. № 57/13/84-09 // «ОП», 2009, № 5, с. 4. Зокрема, розглянуто ситуацію, коли виник простій водія у зв’язку з відсутністю палива для автомобіля.Таким чином, на період простою роботодавець може видати наказ про поставлення автомобіля на ремонт, і цей час має бути відображено в табелі обліку робочого часу.
Якщо ж наказ про тимчасове розміщення автотранспорту на ремонт не видавався і час простою в табелі обліку робочого часу не відображено, а працівник у свій робочий час виходив на роботу, а також коли штатним розписом не передбачено слюсарів та водій виконував ремонт автомобіля, то оплата здійснюється згідно з діючими умовами оплати праці водіїв, визначеними в колективному договорі, з урахуванням доплат і надбавок.
Як уже неодноразово згадувалося, підприємства самостійно вирішують питання оплати праці водіїв. За рахунок власних коштів підприємство може передбачити в колективному договорі, що за водієм зберігаються належні йому за кваліфікацією та умовами праці надбавки й доплати в той час, коли він не виконує обов’язки водія (не керує транспортним засобом).
Якщо ж у колективному договорі підприємства встановлено, що надбавка за класність водіям виплачується тільки за відпрацьований час (за керування транспортним засобом), то водії, безпосередньо не зайняті керуванням транспортним засобом (займаються ремонтом, простоюють), за цей період таку надбавку не отримують.
На закінчення теми зауважимо, що в межах цієї статті ми спробували розглянути найактуальніші «трудозарплатні» питання, пов’язані зі специфікою трудової діяльності водія.
Щиро сподіваємося, що пропонована стаття допоможе роботодавцям урахувати багато які нюанси при організації оплати праці такої категорії працівників. А якщо у вас виникли запитання з цієї теми, надсилайте їх до редакції і ми із задоволенням на них відповімо.