На тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день впливає перебування у навчальній відпустці та на лікарняному

На тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день впливає перебування у навчальній відпустці та на лікарняному

 

Ганна ХОРОШКО, головний спеціаліст Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської облдержадміністрації

 

Деяким категоріям працівників установи згідно з колективним договором надається щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів.

Чи можна надати працівнику, якому встановлено ненормований робочий день, додаткову відпустку за ненормований робочий день повної тривалості, тобто 7 календарних днів, якщо протягом робочого року він перебував 2 рази на лікарняному та 2 рази у навчальній відпустці?

(м. Харків)

 

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (така робота не вважається надурочною). Міра праці в такому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Згідно зі

ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) працівникам з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

При цьому конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором

залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Відповідно до

п. 3 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 , додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, потребу періодично виконувати службові завдання понад установлену тривалість робочого часу.

Відповідно до

ст. 9 Закону № 504 до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, зараховуються:

— час фактичної роботи з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах

не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;

— час щорічних основної та додаткових відпусток за особливий характер праці;

— час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Отже, час, коли працівник перебував у відпустці у зв’язку з навчанням, був тимчасово непрацездатний (перебував на лікарняному), не включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.