26.07.2012
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Щодо обмеження витрат на відрядження для госпрозрахункових підприємств
Лист від 31.03.2012 р. № 5742/6/15-1415
(витяг)
<…>
Відповідно до п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат відрядженої особи, зокрема витрат на оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також уключених до таких рахунків витрат на харчування.
Зазначені витрати може бути включено до складу витрат платника податку тільки за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат, у вигляді рахунків, отриманих з готелів (мотелів) чи від інших осіб, які надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи.
Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» уключаються до рахунка згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.
Водночас абзацом четвертим п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПКУ визначено, що до складу витрат на відрядження відносяться також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більше ніж 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожний календарний день такого відрядження, а для відрядження за кордон — не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожний календарний день такого відрядження.
Згідно з абзацом шостим п.п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПКУ суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначено постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 (далі — постанова № 98). Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, установлену абзацом четвертим цього підпункту.
На виконання п. 12 постанови № 98 наказом Міністерства фінансів України від 17.03.2011 р. № 362 змінено редакцію Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція).
Відповідно до п. 5 розд. II і п.п. «е» п.п. 16.2 розд. III Інструкції витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання в готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, здійснюються відрядженим працівником за рахунок добових витрат.
Інструкція є обов’язковою для органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Проте інші підприємства та організації цей документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).
Таким чином, для підприємств небюджетної сфери ПКУ не передбачено зменшення добових витрат, що враховуються при обчисленні податку на прибуток у складі витрат, на вартість харчування, уключену до рахунка на проживання, їх працівників.
Що стосується витрат працівника підприємства на проживання у відрядженні, то такі витрати може бути враховано у складі витрат при визначенні об’єкта оподаткування в розмірі вартості одного місця в готельному номері за кожну добу такого проживання.
Заступник Голови А. Ігнатов
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ
Обмеження за витратами на відрядження, установлені Інструкцією № 59, для госпрозрахункових підприємств не є обов’язковими
У листі, який коментується, ДПСУ розглянула два питання, що стосуються обмежень за витратами на відрядження для небюджетних підприємств.
1. Добові витрати.
Що стосується розміру добових витрат для працівників госпрозрахункових підприємств, то згідно з абзацом четвертим п.п. 140.1.7 Податкового кодексу України до складу витрат на відрядження відносяться витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більше 0,2 розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відрядження за кордон — не вище 0,75 розміру мінімальної зарплати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, у розрахунку за кожен календарний день такого відрядження.
Таким чином, максимальну величину добових витрат для працівників госпрозрахункових підприємств у 2012 році встановлено в такому розмірі:
| Напрям відрядження | Максимальний розмір добових витрат |
| Для відряджень у межах України | 214,60 грн. на добу |
| Для відряджень за кордон | 804,75 грн. на добу |
Водночас відповідно до п. 5 розд. II і п.п. «е» п.п. 16.2 розд. III Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), витрати на харчування, вартість якого включена до рахунків на оплату вартості проживання в готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях або до проїзних документів, здійснюються відрядженим працівником за рахунок добових витрат.
Проте ця вимога стосується тільки органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.
Як справедливо зазначили фахівці ДПСУ, положення Інструкції № 59 не поширюються на госпрозрахункові підприємства, тому вони не є обов’язковими до виконання для таких підприємств.
Разом із тим госпрозрахункові підприємства можуть це положення закріпити у своєму внутрішньому документі, який встановлює порядок визначення розміру добових витрат. Тільки тоді норма про зменшення добових витрат у разі включення до рахунка на оплату вартості проживання або до проїзних документів буде обов’язковою до виконання для такого конкретного підприємства.
2. Витрати на проживання.
У листі, який коментується, ДПСУ зазначає, що витрати на проживання у відрядженні може бути враховано у складі податкових витрат тільки у розмірі вартості одного місця в готельному номері за кожну добу такого проживання.
Розглянемо, що ж із цього приводу вказано в законодавчих та нормативних документах.
Вимога про те, що працівникові відшкодовуються витрати на наймання житлового приміщення в межах сум, затверджених постановою КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 р. № 98, із розрахунку вартості одного місця в готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання, закріплено в п. 5 розд. II Інструкції № 59. Як уже зазначалося, небюджетні підприємства не зобов’язані виконувати вимоги цієї Інструкції. Отже, якщо таке обмеження з відшкодування витрат на відрядження не визначено у внутрішньому документі підприємства, останнє має право повністю відшкодувати вартість проживання працівника в готелі, навіть якщо це був двомісний номер, а відряджений працівник проживав у ньому один. Відповідно такі витрати на проживання в повному обсязі може бути включено до складу податкових витрат.
Водночас, як свідчить практика, цю точку зору підприємствам, найімовірніше, необхідно буде відстоювати в судовому порядку, оскільки позиція ДПСУ, незважаючи на наведені аргументи, непохитна — витрати на проживання у відрядженні може бути враховано у складі податкових витрат тільки в розмірі вартості одного місця в готельному номері за кожну добу такого проживання.
Тетяна РУДА, головний редактор
(e-mail: t.rudaya@id.factor.ua)