Аліменти: порядок утримання та відображення в обліку

АЛІМЕНТИ: ПОРЯДОК УТРИМАННЯ ТА ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ

 

На жаль, ніхто не застрахований від сімейних драм, і дуже часто батьки, а здебільшого це батько дитини, сплачують аліменти. Невільними учасниками таких подій стають бухгалтери, адже саме їм доводиться утримувати й перераховувати аліменти.

Про те, як утримуються, перераховуються, а також відображаються в обліку аліменти, читайте в цій статті.

Тетяна ГУЛЬ, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор» (e-mail: t.gul@id.factor.ua)

 

ВИКОРИСТАНІ ДОКУМЕНТИ І СКОРОЧЕННЯ

КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ.

Закон про виконавче провадження — Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.

Інструкція № 512/5 — Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Мін’юсту від 02.04.2012 р. № 512/5.

Перелік № 146 — Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою КМУ від 26.02.93 р. № 146.

ПДФО — податок на доходи фізичних осіб.

ЄСВ — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

 

Насамперед зауважимо, що підставою для відображення господарської операції в бухгалтерському обліку є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тому логічним є визначення первинних документів, на підставі яких бухгалтер здійснюватиме утримання та перерахування аліментів з їх платника та відображатиме такі операції в бухгалтерському обліку.

 

Первинні документи при утриманні аліментів

Визначення переліку первинних документів при утриманні аліментів залежатиме від способу прийняття рішення про сплату аліментів.

Рішення про сплату аліментів може прийматися:

— за домовленістю між батьками;

— за рішенням суду.

Рішення про сплату аліментів за домовленістю між батьками. У цьому випадку батьки укладають між собою договір, який засвідчують нотаріально. У ньому вони визначають розмір аліментів, що сплачується платником, та спосіб їх перерахування.

Первинним документом для утримання аліментів у такому випадку є заява платника аліментів про їх утримання.

У заяві вказуються:

— прізвище, ім’я, по батькові платника аліментів;

— прізвище, ім’я, по батькові одержувача аліментів;

— ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) одержувача аліментів;

— місце проживання одержувача аліментів;

— відомості про дитину, на яку сплачуються аліменти (ім’я, дата народження);

— розмір аліментів;

— строк, протягом якого мають утримуватися аліменти.

Рішення про сплату аліментів за рішенням суду.
У цьому випадку утримання аліментів з платника на сьогодні здійснюється на підставі постанови державного виконавця щодо примусового стягнення аліментів, яку державний виконавець надсилає на підприємство, до установи, організації, де працює платник аліментів (п. 7.3 Інструкції № 512/5). Таку постанову державний виконавець виносить на підставі виконавчого листа, виданого судом. Виконавчий лист згідно з п. 7.10 Інструкції № 512/5 зберігається в державного виконавця у виконавчому провадженні.

Відповідно до п.п. 7.3.1 Інструкції № 512/5 постанова щодо примусового стягнення аліментів має містити:

1) повне найменування та місцезнаходження підприємства, установи, організації;

2) порядок утримання суми боргу;

3) розмір відрахувань;

4) реквізити рахунка, на який необхідно перераховувати утримані кошти, чи адресата в разі перерахування коштів поштовим переказом;

5) вимогу щодо надсилання звітів про здійснення відрахувань та виплати із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку необхідно подавати звіти.

Слід зауважити, що такий порядок надсилання відповідного документа, а саме постанови щодо примусового стягнення аліментів роботодавцю, в якого працює платник аліментів, діє з 17.04.2012 р. — з дати набрання чинності Інструкцією № 512/5. Цю Інструкцію прийнято на зміну відповідним положенням Інструкції про провадження виконавчих дій, затвердженої наказом Мін’юсту від 15.12.99 р. № 74/5.

До цієї дати державний виконавець, отримуючи виконавчий лист, виносив постанову про відкриття виконавчого провадження, видавав розпорядження на стягнення аліментів та разом з виконавчим листом надсилав за місцем роботи боржника для стягнення сум з його зарплати. Роботодавець, отримуючи виконавчий лист і розпорядження, зобов’язаний був повернути державному виконавцю заповнене повідомлення про їх отримання (корінець від розпорядження). Цей корінець заповнювався головним бухгалтером роботодавця платника аліментів, підписувався та засвідчувався печаткою роботодавця.

Як бачимо, на сьогодні в бухгалтера можуть бути такі первинні документи для утримання аліментів за рішенням суду:

— виконавчий лист (рішення про стягнення аліментів було виконано державним виконавцем до 17.04.2012 р.);

— постанова про примусове стягнення аліментів (рішення про стягнення аліментів було виконано державним виконавцем після 17.04.2012 р.).

Слід ураховувати, що в бухгалтерії перелічені вище виконавчі документи необхідно реєструвати у спеціально заведеному для цієї мети журналі.

Окремих вимог до ведення такого журналу немає, тому він ведеться в довільній формі. Зауважимо лише, що згідно зі ст. 352 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін’юсту від 12.04.2012 р. № 578/5, такий журнал зберігається на підприємстві 5 років. Наведемо нижче примірну форму журналу реєстрації та обліку таких документів.

 

Журнал реєстрації та обліку надходження виконавчих документів

№ з/п	Найменування документа	Номер документа і дата видачі, ким виданий	Дата надходження документа	П. І. Б. боржника	П. І. Б. одержувача	Адреса одержувача, № р/р	Розмір відрахувань, борг	Дата вибуття документа, причина	Організація, на адресу якої здійснюється повернення документа	Підпис відповідальної особи

 

У тому випадку, якщо працівник — платник аліментів звільнився з цього місця роботи, роботодавець зобов’язаний у триденний строк повідомити про це державного виконавця із зазначенням нового місця роботи, проживання або навчання боржника, якщо це відомо. Посадові особи, винні в ненаданні таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнені до відповідальності, передбаченої законом (ст. 69 Закону про виконавче провадження).

Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, роботодавець повертає постанову державного виконавця про стягнення аліментів органу державної виконавчої служби з відміткою про перерахування утриманих сум аліментів одержувачу в повному обсязі (п. 8 ст. 74 Закону про виконавче провадження).

Також слід зауважити, що роботодавець кожні шість місяців має надсилати державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати. Форму такого звіту затверджено додатком до 2 Інструкції № 512/5.

Перш ніж здійснити утримання аліментів із зарплати працівника, бухгалтер має знати, з яких доходів та в якому розмірі утримуються аліменти.

Доходи, з яких утримуються аліменти

Доходи, що беруть участь у визначенні розміру аліментів, наведено в Переліку № 146 (див. «ОП», 2011, № 22, с. 29). У ньому перелічено як доходи, з яких здійснюється стягнення аліментів, так і доходи, з яких стягувати аліменти не можна.

Утримання аліментів здійснюється із заробітної плати за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Згідно з п. 13 Переліку № 146 утримання аліментів провадиться із суми заробітку (доходу) платника аліментів після утримання з нього податків. Інакше кажучи, утримання аліментів провадиться з «чистої» зарплати, тобто після утримання ЄСВ та ПДФО.

Утримання аліментів з окремих видів доходів має певні особливості. Розглянемо їх.

Компенсація за невикористану відпустку. Відповідно до п. 1 Переліку № 146 утримання аліментів провадиться із суми відпускних, а також з отриманої при звільненні суми компенсації за невикористану протягом декількох років відпустку.

У свою чергу, у п. 12 Переліку № 146 зазначено, що утримання аліментів не провадиться з компенсації за невикористану відпустку, крім випадків, коли працівник при звільненні отримує компенсацію за відпустку, не використану протягом декількох років.

Із цього приводу виникає багато запитань, тому Мін’юст у своєму листі від 28.12.2006 р. № 19-48-671 зауважив: у разі якщо особа не використала відпустку за один рік та отримала за неї компенсацію при звільненні, утримання аліментів не здійснюється. У разі отримання компенсації за відпустку за два та більше років утримання аліментів провадиться в загальному порядку.

Це означає: якщо працівник при звільненні отримує компенсацію за невикористані відпустки за два та більше років, аліменти утримуються з усієї «чистої» суми компенсації за невикористану відпустку.

Лікарняні. Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності та допомога по тимчасовій непрацездатності включаються до суми доходу, з якого справляються аліменти (пп. 10 і 11 п. 1 Переліку № 146).

Водночас допомога по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років до суми доходу, з якої справляються аліменти, не включається (п.п. 17 п. 12 Переліку № 146).

Як відомо, з 01.01.2011 р. кошти на виплату страхових допомог перераховуються Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на спеціально відкриті страхувальником рахунки. Такі кошти має бути використано тільки за цільовим призначенням, тобто для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах тощо.

Звертаємо увагу, що згідно з роз’ясненням Мінпраці, викладеним у листі від 18.02.2011 р. № 1742/0/14-11/18 (див. «ОП», 2011, № 5, с. 5), страхувальник-роботодавець частину коштів, що надійшли на окремий поточний рахунок, має право спрямувати на передбачені відповідно до чинного законодавства утримання. До таких утримань також належать і аліменти.

 

Розмір утримуваних аліментів

При утриманні аліментів слід пам’ятати про таке. Бухгалтер має право утримувати лише той розмір аліментів, який чітко зазначено:

— або у виконавчому документі (у разі примусового стягнення аліментів);

— або у заяві працівника (у разі добровільної сплати аліментів).

Бухгалтер не має права зі своєї ініціативи змінювати розмір аліментів як у бік зменшення, так у бік збільшення. Це чітко випливає з положень ч. 1 ст. 192 СКУ — розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено чи збільшено за рішенням суду за позовом платника чи одержувача у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених СКУ.

Як правило, за рішенням суду аліменти призначаються як частка від доходу платника аліментів та (або) у твердій грошовій сумі.

Також слід пам’ятати про обмеження, установлені ст. 128 КЗпП стосовно розміру утримань із зарплати, згідно з якою при кожній виплаті зарплати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20 %, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, — 50 % заробітної плати, що підлягає виплаті працівнику.

Крім того, згідно зі ст. 128 КЗпП і п. 4 ст. 70 Закону про виконавче провадження утримання аліментів на неповнолітніх дітей із заробітної плати не може перевищувати 70 %.

У тому випадку, якщо стягти аліменти в зазначеному в постанові розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організації, фізична особа, фізична особа — підприємець, які здійснювали відрахування, нараховують боржнику заборгованість зі сплати аліментів (ст. 74 Закону про виконавче провадження).

До речі, обмеження, установлені ст. 128 КЗпП щодо визначення відсотка заробітної плати, який може бути утримано за виконавчими документами, не стосується випадку сплати аліментів за заявою працівника. У цьому випадку працівник може визначити ту суму аліментів, яку буде перераховано. Про це він вказує у заяві.

 

Способи перерахування аліментів

Що стосується способів перерахування (виплати) аліментів, то їх існує декілька. Перелічимо їх:

1. Видати через касу підприємства.

При цьому способі аліменти виплачуються одержувачу аліментів на підставі видаткового касового ордера під час пред’явлення паспорта або іншій особі за наявності довіреності.

2. Перерахувати на рахунок одержувача в банку.

Цей спосіб є найбільш зручним та поширеним, оскільки аліменти перераховуються за платіжним дорученням одержувачу аліментів на зазначений розрахунковий рахунок у банку.

3. Відправити поштовим переказом.

У цьому випадку слід пам’ятати, що при перерахуванні аліментів через відділення зв’язку необхідно сплатити поштовий збір. Чинні тарифи на поштові перекази затверджено наказом Українського державного підприємства поштовому зв’язку «Укрпошта» «Тарифи на інші послуги поштового зв’язку» від 27.11.2012 р. № 940 (докладніше з тарифами можна ознайомитися на офіційному сайті «Укрпошти» http://ukrposhta.ua).

Оплата грошових переказів через відділення зв’язку здійснюється відповідно до п. 14 Переліку № 146 за рахунок платника аліментів. Таким чином, при перерахуванні аліментів поштовим переказом, крім утримання із заробітної плати суми аліментів, також утримується поштовий збір.

 

Строки перерахування аліментів

Відповідно до ст. 187 СКУ аліменти з ініціативи працівника має бути відраховано не пізніше триденного строку, установленого для виплати заробітної плати.

Що стосується строків відрахування аліментів за рішенням суду, то в СКУ про це не згадується. Водночас у ч. 1 ст. 69 Закону про виконавче провадження зазначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи — підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, установлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено — до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним.

Незалежно від того, чи виплачено заробітну плату працівнику — платнику аліментів, відрахування аліментів на користь одержувача має бути проведено в установлений строк.

 

Бухгалтерський облік аліментів

Приклад відображення в бухгалтерському обліку на госпрозрахункових підприємствах ми вже розглядали на сторінках нашої газети (див. «ОП», 2011, № 22, с. 12).

Сьогодні висвітлимо порядок відображення утримання та перерахування аліментів у бухгалтерському обліку бюджетних організацій.

Бюджетні організації та установи при відображенні господарських операцій керуються Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних організацій, затвердженим наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 р. № 114. Утримання аліментів відображається по кредиту субрахунку 668 «Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання» і дебету субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою».

Порядок відображення утримання аліментів у бухгалтерському обліку покажемо на умовному числовому прикладі.

Приклад. До бюджетної організації надійшла постанова про примусове стягнення аліментів із заробітної плати Іванова А. А. (ідентифікаційний номер 1818181818) у розмірі 25 % від нарахованої заробітної плати, які необхідно перераховувати на рахунок у банку одержувачу аліментів — Івановій В. С. (ідентифікаційний номер 1717171727).

Нарахована заробітна плата за місяць Іванова А. А. становить 4000,00 грн.

Сума ЄСВ дорівнюватиме: 4000,00 х 3,6 : 100 = 144,00 (грн.).

Сума ПДФО становитиме: (4000,00 - 144,00) х 15 : 100 = 578,40 (грн.).

Сума «чистої» заробітної плати складе: 4000,00 - 144,00 - 578,40 = 3277,60 (грн.).

Сума аліментів становитиме: 3277,60 х 25 : 100 = 819,40 (грн.).

 

№ з/п>	Зміст операції	Бухгалтерський облік			КЕКВ
		Дт	Кт	сума
1	Нараховано заробітну плату	801 (802)	661	4000,00	2111
2	Нараховано ЄСВ (4000,00 х 36,3 %)	801 (802)	651/1	1452,00	2120
3	Утримано ЄСВ	661	651/2	144,00	2111
4	Утримано ПДФО	661	641/ПДФО	578,40	2111
5	Утримано аліменти	661	668	819,40	2111
6	Перераховано нарахований ЄСВ	651/1	321	1452,00	2120
7	Перераховано утриманий ЄСВ	651/2	321	144,00	2111
8	Перераховано ПДФО	641/ПДФО	321	578,40	2111
9	Перераховано аліменти на рахунок у банку одержувачу Івановій В. С.	668	321	819,40	2111
10	Отримано грошові кошти до каси підприємства для виплати зарплати	301	321	2458,20	2111
11	Виплачено з каси Іванову А. А. заробітну плату	661	301	2458,20	2111

 

Згідно з п.п. 165.1.14 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків не включаються аліменти, отримані ним відповідно до рішення суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених СКУ, за винятком аліментів, отриманих від нерезидента незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Таким чином, якщо із заробітної плати працівника підприємства утримуються і перераховуються аліменти на утримання дитини його колишній дружині, то до її загального оподатковуваного доходу сума аліментів не включається. Водночас цю суму необхідно відображати в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ з ознакою доходу «140».

Наведемо фрагмент заповнення Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 2 квартал 2013 року за умови, що дані наведеного вище прикладу залишалися незмінними протягом усіх місяців звітного кварталу. У цьому випадку нарахований дохід Іванова А. А. (ідентифікаційний номер 1818181818) за 2 квартал 2013 року становитиме 12000,00 грн. (4000,00 грн. х 3 міс.), сума утриманого з його доходів ПДФО — 1735,20 грн. (578,40 грн. х 3 міс.), сума утриманих та перерахованих аліментів Івановій В. С. (ідентифікаційний номер 1717171727) — 2458,20 грн. (819,40 грн. х 3 міс.).

 

Фрагмент Податкового розрахунку за формою № 1ДФ за 2 квартал

1	2	3а		3		4а		4		5	6	7	8	9
<….>
7	1818181818	12000	00	12000	00	1735	20	1735	20	101	—	—	—	—
8	1717171727	2458	20	2458	20	0	00	0	00	140	—	—	—	—
<….>