Відпустка за свій рахунок: нова порція «карантинних» запитань

Така плутанина виникла через те, що надання «карантинної» відпустки за свій рахунок фактично прив’язано до порядку надання звичайної відпустки за свій рахунок. А остання, нагадуємо, надається за сімейними обставинами та з інших причин. Саме через це на практиці деякі заяви та накази про надання «карантинної» відпустки за свій рахунок містили посилання одночасно і на сімейні обставини, і на карантин. Так би мовити, задля перестрахування.

Держпраці розвіяло сумніви роботодавців з цього питання і радить зазначати в заяві (а отже, і в наказі) тільки «у зв’язку із запровадженням карантину», а також робити посилання на постанову КМУ, за якою вводиться карантин (див. офіційний сайт Держпраці в Кіровоградській області: kr.dsp.gov.ua/index.php/5392-vi20-08-10).

Надання такої відпустки прив’язано до періоду дії карантину. У зв’язку з тим, що Уряд продовжив дію карантину на всій території України до 31 жовтня, відповідно й тривалість такої відпустки теж можна продовжити.

Але спочатку треба звернути увагу на заяву працівника про надання такої відпустки. Якщо заява та наказ оформлені так, як радить Держпраці, тобто є посилання на конкретну постанову КМУ (наприклад, попередню «карантинну» постанову КМУ від 20.05.2020 р. № 392), то необхідно отримати від працівника нову заяву про надання відпустки без збереження зарплати. У свою чергу, це означає, що потрібна не тільки заява від працівника, але й згода роботодавця на надання такої відпустки.

А ось якщо в заяві та наказі зазначена постанова КМУ від 22.07.2020 р. № 641, то, на нашу думку, нічого перероблювати не треба, ця постанова є зараз чинною і саме до неї були внесені зміни щодо продовження карантину до 31 жовтня.

Щоб ви краще орієнтувалися в усьому «карантинному» масиві нормативних актів, ми підготували їх вибірку за весь період карантину з березня 2020 року.

«Карантинні» постанови КМУ

Це не вважається порушенням, оскільки це право працівника. Тож надати таку безоплатну відпустку можна лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця (див. лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 р. № 416/13/116-13). Ба більше, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-IX зазначає:

Як бачимо, ні в цьому Законі, ні в Законі про відпустки умови щодо зупинення або скорочення діяльності роботодавця для надання «карантинної» відпустки за власний рахунок немає. Ця відпустка прив’язана до періоду карантину в Україні, а отже, скільки триватиме карантин, стільки за працівником і зберігатиметься право піти у таку відпустку.

Але, нагадуємо, що така відпустка надається за домовленістю між працівником та роботодавцем. Якщо роботодавець проти, самовільно піти у таку відпустку працівник не має права! Навіть незважаючи на те, що зараз карантин і всіх закликають залишатися вдома.

В Україні, крім карантину, продовжує тривати особливий період, який ніхто не скасовував. Тож усі передбачені трудовим законодавством гарантії для «солдатів підприємства» продовжують діяти і в умовах карантину. Саме на цьому наголошує Держпраці у Закарпатській області (див. офіційний сайт: uz.dsp.gov.ua/index.php/statti-interv-iu/1418-chy-diiut-v-umovakh-karantynu-harantii-shchodo-osib-pryzvanykh-na-viiskovu-sluzhbu).

Те, що всі інші працівники конкретного підприємства перебувають у «карантинній» відпустці за власний рахунок, не впливає на гарантії «солдата підприємства». Ба більше, примусово відправляти його у «карантинну» відпустку за власний рахунок роботодавець взагалі не має права. Нагадуємо, що «карантинна» відпустка без збереження зарплати, передбачена ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки, надається на підставі заяви працівника. Тобто перш за все повинне бути щире бажання працівника сходити у відпустку за свій рахунок у цей нелегкий час.

Перебування у «карантинній» відпустці без збереження заробітної плати жодним чином не обмежує працівника у праві подати заяву про звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП). Це право працівника, гарантоване законодавством. Заборона на звільнення у відпустці (крім повної ліквідації підприємства) встановлена ст. 40 КЗпП лише для випадків звільнення за ініціативою роботодавця. Отже,

Йдемо далі. Законом не передбачено обов’язкового двотижневого відпрацювання після подання заяви. Річ у тім, що ст. 38 КЗпП говорить лише про попередження про таку ініціативу. Якщо говорити про неповажні причини звільнення, то сторони можуть домовитися про будь-який строк «відробітку» в межах двох тижнів або про повну його відсутність. Тобто у працівника є шанс звільнитися навіть у день подання заяви, якщо на це згоден роботодавець.

Такий же шанс є й у разі звільнення за угодою сторін. У цьому разі законодавство не містить обмежень щодо строку повідомлення та наявності поважних причин для припинення трудових відносин у більш короткий строк. Таким чином, за п. 1 ст. 36 КЗпП трудовий договір може бути припинено у будь-який строк, стосовно якого досягли домовленості працівник та роботодавець.

При цьому спеціально переривати відпустку за свій рахунок, виходити на роботу і працювати в день звільнення працівникові не треба.

У день звільнення працівника роботодавець зобов’язаний видати йому трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок. А якщо працівник у день звільнення відсутній на роботі? Тоді йому цього дня надсилають поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримати трудову книжку. Хочете переслати трудову книжку поштою за зазначеною адресою? Знайте: ви можете зробити це тільки з письмової згоди працівника.