10.07.2025
Всі громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, мають право на відпустки (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки*). Види відпусток, на які може претендувати працівник, визначені ст. 4 Закону про відпустки. Серед них — щорічна основна відпустка.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР.
Порядок надання такої відпустки має певні особливості. Так:
1) щорічна основна відпустка надається працівникам за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору* (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки);
2) у загальному випадку право працівника на щорічну відпустку повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.
* Днем укладення трудового договору вважають дату, з якої працівник фактично приступив до роботи згідно з укладеним трудовим договором.
Що це означає? Те, що звичайний працівник не має права вимагати щорічну відпустку повної тривалості, доки не пропрацює на підприємстві 6 місяців поспіль.
Але відпочити він все ж таки зможе. Так, якщо роботодавець буде не проти, то він може дозволити працівнику піти у щорічну основну відпустку раніше зазначеного строку. Проте тоді її тривалість буде розрахована пропорційно до відпрацьованого таким працівником часу (ст. 10 Закону про відпустки).
Але наголошуємо: це загальний випадок. Оскільки деякі пільгові категорії працівників можуть (за їх бажанням) піти у щорічну відпустку повної тривалості ДО відпрацювання шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). Це: