10.09.2018
Цікаве запитання, яке вкотре підтверджує той факт, що в деяких радах об’єднаних територіальних громад й досі вважають, що на старост можна покласти будь-які повноваження будь-якої посадової особи (виконавчого органу). Такі думки є хибними, і ми неодноразово писали про це як на сторінках цього видання, так і на шпальтах журналу «Місцеве самоврядування».
Тепер щодо запитання читача: відповідаємо —ні! Обгрунтування своєї позиції почнемо з наведення положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, в якій зазначається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У свою чергу, повноваження як секретаря сільської ради, так і старости визначені в Законі України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі — Закон № 280). Якщо їх проаналізувати, то з впевненістю можна сказати, що вони докорінно відрізняються. Водночас багато в чому є схожими повноваження секретаря ради та сільського, селищного, міського голови. Власне тому цілком логічним і правильним є, коли на час відсутності (щорічної відпустки) секретаря ради здійснення його повноважень сільський, селищний, міський голова залишає за собою.
Також не можна забувати про різницю в статусі секретаря та старости: секретар обирається відповідною радою, а староста — жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповідного старостинського округу. Якщо продовжувати цей логічний ланцюжок, то можна дійти висновку, що територія юрисдикції старости є значно вужчою ніж секретаря.
І наостанок... Завжди у своїх публікаціях ми звертаємо увагу на те, що зайве навантаження на старосту та покладання на нього непритаманних цій посадовій особі обов’язків ставить під сумнів якість здійснення ним повноважень, перелік яких містить ст. 541 Закону № 280.