01.09.2008

«Сім разів відміряй, один відріж»: перевірки виробників у сфері стандартизації

Стаття

Сумлінний виробник — це гарант якості своєї продукції. Споживач визначить це «на смак і на колір», а от наглядаючим держорганам потрібні докази повагоміше.

Основні нормативні гаранти якості — це стандарти і технічні умови, яких повинні дотримуватися виробники. Звичайно ж, там, де є приписи, є і органи, які стежать за їх виконанням.

Про те, як здійснюється державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил, про перевірки, що проводяться в його межах, та відповідальність за недотримання стандартів, поговоримо в цій статті.

Оксана ПІРОЖЕНКО, консультант газети «Власне Діло»

Документи статті

КУпАП

— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.

ГКУ

— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.

Указ № 887

— Указ Президента України «Про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики» від 01.10.2002 р. № 887/2002.

Закон № 877

— Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V.

Закон про стандартизацію

— Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. № 2408-III.

Положення № 225

— Положення про Держкомітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затверджене Указом Президента України від 18.03.2003 р. № 225/200.

Декрет № 30-93

— Декрет КМ України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.93 р. № 30-93.

Постанова № 1280

— постанова КМУ «Про затвердження Порядку відбору зразків продукції для визначення її якісних показників і форми акта відбору зразків продукції» від 31.10.2007 р. № 1280.

Порядок № 1279

— Порядок відшкодування суб’єктом господарювання витрат, пов’язаних з проведенням експертизи (випробування) зразків продукції, затверджений постановою КМУ від 31.10.2007 р. № 1279.

Інструкція № 321

— Інструкція про порядок здійснення державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, затверджена наказом Держстандарту України від 03.06.2002 р. № 321.

Перевіряючий орган

При виробництві будь-якого виду продукції має бути дотримано технологію і тим самим забезпечено її якість. Якщо все було виконано правильно, то результат відповідатиме прийнятим стандартам: ДСТУ, ГОСТ.

Водночас скрізь, де є обов’язкові для виконання вимоги, є й контроль, у цьому випадку — контроль у сфері стандартизації.

Питаннями стандартизації опікується

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт). Засади функціонування Держспоживстандарту закріплено Указом № 887 та Положенням № 225.

Так, відповідно до

пункту 1 Положення № 225 цей орган здійснює нагляд в таких сферах :

1) споживчої політики та захисту прав споживачів;

2) стандартизації;

3) метрології.

У межах цієї статті нас цікавитимуть перевірки у сфері стандартизації.

Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил ^{довідка 1} покладено на Держспоживстандарт в особі Державних центрів стандартизації, метрології та сертифікації (далі — ДЦСМС) і здійснюється він щодо:

—

виробників продукції;

—

суб’єктів підприємництва, які займаються оптовою торгівлею;

—

імпортерів;

—

експортерів продукції, що виготовляється за держкошти.

Зверніть увагу

: не підлягають державному нагляду щодо додержання стандартів, норм і правил:

— стадія реалізації товарів у сфері роздрібної та оптово-роздрібної торгівлі;

— випуск та реалізація продукції у сфері ресторанного господарства (колишнє громадське харчування);

— надання послуг громадянам як споживачам.

Інакше кажучи,

підприємців, які займаються оптово-роздрібною торгівлею, ресторанним господарством або наданням послуг, ДЦСМС перевіряти не повинні. Такими підприємцями «займаються» управління у справах захисту прав споживачів (у межах перевірки додержання законодавства про захист прав споживачів).

Зауважимо також: додержання будівельних, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних та ветеринарних норм і правил при виробництві продукції Держспоживстандарт не перевіряє.

Що перевіряють

пункті 1 статті 3 Декрету № 30-93 перелічено об’єкти державного нагляду. У виробників на відповідність:

а) стандартам, нормам і правилам перевіряється продукція виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, продукція тваринництва і рослинництва, продукти харчування, у тому числі продукція, що пройшла сертифікацію (мається на увазі продукція українського виробництва);

б) вітчизняним стандартам, нормам і правилам або окремим вимогам, обумовленим договором, —

експортна продукція, що виготовляється за державні кошти.

Як бачимо, перевірятися може практично будь-яка продукція вітчизняного виробництва. Зауважимо: для більшості видів продукції в нашій країні існують стандарти або технічні умови. Причому наявність сертифіката відповідності на продукцію не звільняє її від перевірки центрами сертифікації.

Оптовикам слід мати на увазі: об’єктом контролю також може бути

імпортна продукція. Згідно з пунктом 2 статті 3 Декрету № 30-93 імпортна продукція перевіряється на відповідність чинним в Україні стандартам, нормам і правилам щодо безпеки життя, здоров’я та майна людей і безпеки навколишнього середовища. Пов’язано це з тим, що виробляється імпортна продукція за стандартами, чинними у країні її походження, і на відповідність усім українським стандартам її перевірити не можна.

Види, порядок проведення та періодичність перевірок

На сьогодні проведення перевірок більшістю органів державного нагляду (контролю) регулюється

Законом № 877. Те, що Держспоживстандарт належить до їх числа, підтверджується й у його листах від 16.10.2007 р. № 9365-1-5/16, від 20.05.2008 р. № 4936-4-5/16. Однак поки що нормативні документи, які приписують проводити держнагляд у сфері стандартизації, у відповідність до Закону № 877 не приведено.

Отже, спершу розглянемо основні положення перевірочного

Закону № 877, які повинні застосовуватися до перевірок у сфері стандартизації:

1) контрольні заходи розділено на

планові та позапланові, вони проводяться виключно в робочий час суб’єкта господарювання, установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку;

перед початком перевірки посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить запис до відповідного журналу суб’єкта господарювання (за його наявності). Але! Водночас Закон № 877 не дає підприємцю права відмовляти посадовим особам у проведенні перевірочних заходів тільки на тій підставі, що вони не розписалися в Журналі;

3) підприємця має бути

письмово попереджено про проведення планового заходу за 10 календарних днів до початку перевірки. Якщо повідомлення у зазначений строк не отримано, перевіряючих до проведення планового заходу можна не допускати;

4) суб’єкти господарювання, які підлягають нагляду (контролю),

розподіляються за трьома ступенями ризику: високим, середнім та незначним. Залежно від ступеня ризику, до якого буде віднесено конкретного суб’єкта господарювання, визначається, зокрема, періодичність планових перевірок. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та періодичність проведення планових заходів, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням органу державного нагляду (контролю). На сьогодні ці критерії та періодичність для Держспоживстандарту Кабінетом Міністрів України не затверджено. Допоки такі критерії затверджені не будуть, суб’єкти господарювання вважаються суб’єктами господарювання з незначним ступенем ризику, і планово перевіряти їх можна не частіше одного разу на 5 років;

5) тривалість проведення

планових перевірок для суб’єктів малого підприємництва становить 5 робочих днів, позапланових — 2 робочі дні (для юридичних осіб, які не є суб’єктами малого підприємництва, періодичність перевірки 15 і 10 робочих днів відповідно).

Підстави для позапланової перевірки

Зрозуміло, що планові перевірки проводяться згідно із затвердженими планами-графіками з певною, установленою законом частотою. Набагато цікавіше запитання: за якими підставами підприємця можуть перевірити позапланово?

Стаття 6 Закону № 877

містить вичерпний перелік підстав для здійснення позапланових заходів:

— подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

— виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання;

— перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю);

— звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому випадку здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення;

— неподання в установлений строк суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів.

Разом з тим варто звернути увагу: цей наведений перелік підстав не є вичерпним. Річ у тім, що

пунктом 2 статті 6 Закону № 877 передбачено, що законами та міжнародними договорами (згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України) можуть встановлюватися й інші підстави проведення позапланових заходів. У нашому випадку таким «законом» є Декрет № 30-93. Отже, нарівні з підставами із Закону № 877 органи Держспоживстандарту мають право проводити позапланові перевірки і за додатковими підставами, обумовленими у статті 4 Декрету № 30-93, у тому числі за мотивованими вимогами інших органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, прокуратури.

Під час проведення позапланового заходу

з’ясовуються тільки ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на перевірку.

Також

Закон № 877 установлює граничні строки позапланового заходу для суб’єктів малого підприємництва (приватних підприємців) — це 2 робочі дні. Продовження цього строку не допускається.

Тепер розповімо ще про один різновид позапланової перевірки. Норми

статті 4 Декрету № 30-93 і статті 4 Інструкції № 321 виділяють періодичний нагляд (це планові та позапланові перевірки, про які зазначалося вище) і постійний державний нагляд. Фактично постійний нагляд — це різновид покарання для несумлінного виробника, тобто особливий випадок.

Постійний державний нагляд

застосовується в разі систематичних претензій щодо якості продукції, яка випускається, та (або) за відсутності умов для її стабільного випуску згідно з вимогами стандартів, норм і правил.

Введення та відміна постійного державного нагляду здійснюються наказом ДЦСМС, на території якого знаходиться суб’єкт підприємницької діяльності, або рішенням Держспоживстандарту України.

Перевірки в межах постійного нагляду мають позаплановий характер. Ураховуючи це, вважаємо, що підстави та характер проведення таких перевірок не повинен суперечити нормам

Закону № 877. Тому, на наш погляд, кожний візит перевіряючих у межах постійного нагляду має бути обґрунтовано, зокрема, проводитися тільки на підставі мотивованої вимоги органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, прокуратури. При цьому на кожний такий візит має «припадати» окрема вимога.

Права інспекторів

Підприємці, яких відвідають державні інспектори, повинні знати їх права.

Стаття 6

Декрету № 30-93 наділяє інспекторів, як представників органів Держнагляду, широкими правами, також перелік прав та обов’язків перевіряючих міститься у статті 8 Закону № 877. Отже, далі перелічимо основні з них.

Декрет № 30-93

Закон № 877

Державний інспектор має право: 1) безперешкодно відвідувати при пред’явленні посвідчення та рішення про перевірку підприємців (з урахуванням установленого режиму роботи) для виконання покладених на них обов’язків; 2) одержувати під час проведення державного нагляду необхідні відомості та матеріали з питань додержання стандартів, норм і правил; 3) відбирати зразки продукції в підприємців (у тому числі в оптових торговельних організацій) для перевірки на відповідність їх стандартам, нормам і правилам. Оскільки Держспоживстандарт підпадає під дію Закону № 877, то відбір зразків має проводитися згідно з Порядком № 1280 — за рахунок органу, що перевіряє. При цьому підприємець, якого перевіряють, при відшкодуванні витрат експертизи, що встановлює факт реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої, має керуватися Порядком № 1279; 4) залучати в необхідних випадках за домовленістю з керівництвом технічні засоби та фахівців підприємств (підприємців) для проведення перевірок та експертиз, пов’язаних із здійсненням державного нагляду; 5) видавати обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень стандартів, норм і правил; 6) забороняти передачу замовникам та використання у виробництві конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил; 7) забороняти виробництво, випуск (у тому числі з ремонту), зберігання, транспортування, експлуатацію, реалізацію продукції, у тому числі імпортної, та її окремих партій з порушеннями вимог стандартів, норм і правил, крім випадків, коли відхилення від вимог стандартів, норм і правил передбачено угодою про розподіл продукції; 8) забороняти випуск і реалізацію продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, але не пройшла її в установлені строки, а також продукції, виготовлення якої проводилося без ліцензії, передбаченої законодавством; 9) оформляти матеріали про накладення штрафу; 10) складати протоколи про адміністративні правопорушення; 11) надсилати матеріали до органів прокуратури для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні стандартів, норм і правил, а при створенні перешкод проведенню державного нагляду — звертатися до органів внутрішніх справ для їх усунення; 12) звертатися до органів ліцензування з пропозиціями про скасування раніше виданих ліцензій; 13) у разі систематичного порушення стандартів, норм і правил вводити на підприємстві (у підприємця) особливий режим приймання продукції. Зупинка виробництва — серйозний та відповідальний крок. Тому право видачі обов’язкових для виконання приписів щодо зупинки виробництва продукції надано тільки головному державному інспектору України та його заступникам. Виробництво відновлюється після повторної перевірки. Державні інспектори несуть установлену чинним законодавством відповідальність у разі неправомірного використання наданих їм прав, у тому числі за розголошення комерційної таємниці (пункт 4 статті 6 Декрету № 30-93)

Орган державного нагляду (контролю) у межах повноважень, передбачених законом, при здійсненні державного нагляду (контролю) має право: 1) вимагати від суб’єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; 2) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); 3) відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), згідно із законом; 4) надавати (направляти) суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень та недоліків; 5) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом. Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) зобов’язані: 1) повно, об’єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; 2) дотримуватись ділової етики у взаємовідносинах із суб’єктами господарювання; 3) не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності при здійсненні заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров’ю людей, не спричиняє небезпеку виникнення техногенних ситуацій та пожеж; 4) забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці суб’єкта господарювання, яка стає доступною посадовим особам у ході здійснення державного нагляду (контролю); 5) ознайомлювати керівника суб’єкта господарювання чи його заступника, або уповноважену ним особу з результатами державного нагляду (контролю) у строки, передбачені законом; 6) надавати суб’єкту господарювання консультаційну допомогу щодо здійснення державного нагляду (контролю)

Обов’язки підприємця, який перевіряється

Відповідно до

пункту 5.4 Інструкції № 321 підприємець зобов’язаний створити необхідні для перевірки умови, а саме:

— видати наказ (розпорядження) про призначення відповідальних осіб з правом підпису актів відбору зразків (проб) продукції, протоколів випробувань та інших документів;

— забезпечити безперешкодний допуск державних інспекторів з урахуванням установленого режиму роботи для виконання покладених на них службових обов’язків;

— надати необхідні для проведення перевірки службові приміщення, документацію, матеріали та обладнання;

— у разі проведення випробувань в іншому місці — забезпечити транспортування зразків продукції;

— видати довідку про обсяг реалізації продукції, що перевіряється, за формою

додатка 2 до Інструкції № 321.

Відбір та випробування зразків продукції

Тепер поговоримо про відбір зразків продукції перевіряючими.

Перше, на що варто звернути увагу: посадова особа, яка безпосередньо здійснює захід державного нагляду (контролю), не може самостійно прийняти рішення про відбір зразків продукції, навіть якщо викладе таке рішення письмово. Для такого

відбору необхідний письмовий мотивований наказ саме керівника (його заступника) ДЦСМС — головного державного інспектора (це випливає зі статті 13 Закону № 877).

Також важливим є положення

Закону № 877, що відбір зразків продукції здійснюється в кількості не менше двох примірників, один з яких залишається в підприємця. Цю норму розроблено з метою захисту прав та законних інтересів підприємця, адже, якщо він вирішить, що результати експертизи (випробування) цих зразків не відповідають дійсності, він зможе провести повторну незалежну експертизу в уповноваженій та/або акредитованій організації (частина 3 статті 18 Закону № 877). Висновок експертизи, отриманий таким чином, також буде доказом у спорі між підприємцем та органом державного нагляду (ДЦСМС), який вирішується судом.

За наслідками відбору зразків перевіряючі складають

акт відбору зразків продукції у трьох примірниках, кожний з яких підписується перевіряючими і підприємцем.

Витрати, пов’язані з відбором, доставкою та проведенням експертизи (випробуванням) зразків продукції, фінансуються за рахунок органу державного нагляду (контролю)

. Це прямо встановлено у статті 16 Закону № 877. Залучення експертів здійснюється на підставі договорів також за рахунок коштів органу державного нагляду. Однак у разі підтвердження результатами експертизи факту порушення підприємцем вимог законодавства, такий підприємець зобов’язаний компенсувати витрати на проведення експертизи.

Інструкції № 321 докладно описано методику перевірки. Так, перевірці на відповідність стандартам, нормам і правилам підлягає саме готова продукція, а не напівфабрикати або технічний заділ. Які саме види (моделі, марки, сорти) продукції буде охоплено перевіркою, вирішує керівник перевірки — державний інспектор. Для перевірки відбираються зразки продукції, прийняті службою технічного контролю або особами, на яких покладено приймання продукції за якістю (пункт 5.5 Інструкції № 321). Відбір провадиться у присутності відповідальних осіб суб’єкта підприємницької діяльності та оформлюється актом.

Відібрані зразки в технічно можливих випадках повинні бути ізольовані від решти продукції, упаковані, опломбовані або опечатані на місці відбору та/або передані на відповідальне зберігання відповідальним за перевірку особам.

Відвантаження партії продукції, з якої відібрано зразки, забороняється до закінчення перевірки

(пункт 5.5 Інструкції № 321). Виняток зроблено для продукції, яка швидко псується.

Одночасно з відбором зразків перевіряють наявність товаросупровідної документації, а також відповідність вимогам нормативної документації до упакування, маркування, консервації, зберігання та комплектності продукції.

У разі відсутності продукції, що підлягає контролю, державний інспектор складає акт довільної форми, до якого додається отримана від суб’єкта підприємницької діяльності довідка-підтвердження, що така продукція на момент перевірки відсутня, із зазначенням строку початку її виробництва (

пункт 6.6 Інструкції № 321). В Акті перевірки робиться запис «Реалізацію продукції без пред’явлення її для контролю в ДЦСМС не здійснювати». Якщо підприємець реалізує таку продукцію під час дії заборони на реалізацію, до нього може бути застосовано штраф за ухилення від перевірки.

Обсяг випробувань визначає державний інспектор

(керівник перевірки) з урахуванням рекламацій, стану виробництва, стану нормативної та конструкторської документації на продукцію, а також забезпеченості підприємця засобами вимірювань та стану випробувальних підрозділів суб’єкта, який перевіряється. У будь-якому випадку обсяг випробувань при перевірці не може бути менше передбаченого приймально-здавальними випробуваннями (підпункт 5.5.8 Інструкції № 321).

Випробування зразків проводять фахівці підприємця у присутності державного інспектора, або їх проведення доручається спеціалізованим підприємствам (випробувальним центрам), ДЦСМС чи іншим підприємствам, що мають атестовану в установленому порядку випробувальну базу (

підпункт 5.5.9 Інструкції № 321).

Після випробувань придатні до подальшого використання зразки повертаються на склад за накладною з позначкою «Повернено після перевірки на відповідність стандартам». Якщо в результаті випробувань зразки стали непридатними, уповноваженим представником підприємця спільно з державним інспектором та особами, які проводили випробування, складається акт про їх списання.

За результатами випробувань складається протокол випробувань за формою, установленою

додатком 5 до Інструкції № 321.

пункті 3 статті 6 Декрету № 30-93 зазначено, що вартість випробувань відібраних зразків продукції, їх транспортування, а також вартість зразків, які в результаті випробувань стали непридатними для подальшого використання за прямим призначенням, відносяться на витрати підприємця, який перевіряється. Однак це суперечить положенням статті 16 Закону № 887, про які зазначалося вище. Підприємець компенсує витрати на експертизу тільки, якщо буде виявлено порушення.

Згідно зі

статтею 7 Декрету № 30-93 фінансування робіт зі здійснення держнагляду проводиться за рахунок коштів державного бюджету. Однак безоплатно провадиться тільки перша перевірка. Головний державний інспектор України та його заступники мають право призупинити виробництво продукції. Причому відновлення виробництва, відпуску та реалізації продукції в разі їх зупинення здійснюються тільки на підставі позитивних висновків повторної перевірки. Як зазначено в абзаці другому пункту 2 статті 6 Декрету № 30-93, витрати на повторну перевірку оплачує підприємець.

Відповідальність

За результатами перевірки до підприємця може бути застосовано штрафні санкції, передбачені

статтею 8 Декрету № 30-93. Такі санкції є адміністративно-господарськими (див. лист Держспоживстандарту від 04.08.2006 р. № 6931-3-11/19), тому їх може бути застосовано до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення того чи іншого порушення законодавства (тобто з моменту складання Акта перевірки), але не пізніше ніж 1 рік із дня вчинення самого порушення (ст. 250 ГКУ).

Крім того, на винних осіб може бути накладено адміністративні стягнення. Органи Держспоживстандарту (головний державний інспектор України та його заступники, головні державні інспектори республіки Крим, області, міста та їх заступники розглядають справу про адмінпорушення за

статтями 167, 168, 168¹, 169, 170, 170¹, 172¹, 188⁹ КУпАП. Постанова про накладення адмінштрафу оформляється за формою, установленою в додатку 14 до Інструкції № 321.

Розміри штрафів наведемо в таблиці.

Штрафні санкції за порушення законодавства про підтвердження відповідності

Підстава	Вид порушення	Штраф	На кого накладають
1	2	3	4
П.п. 1 п. 1 ст. 8 Декрету № 30-93	Передача замовнику або у виробництво й використання конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції та технологічних процесів	У розмірі 25 % вартості розробки	На розробника документації
П.п. 2 п. 1 ст. 8 Декрету № 30-93	Реалізація продукції, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил	У розмірі 25 % вартості реалізованої продукції	На суб’єкта господарювання, у тому числі фізичну особу — підприємця
П.п. 3 п. 1 ст. 8 Декрету № 30	Реалізація на території України імпортної продукції, що не відповідає вимогам чинних в Україні стандартів, норм і правил щодо безпеки для життя, здоров’я, майна людей та навколишнього середовища	У розмірі 50 % вартості реалізованої продукції	На суб’єкта господарювання, у тому числі фізичну особу — підприємця
П.п. 4 п. 1 ст. 8 Декрету № 30-93	Ухилення від пред’явлення органам державного нагляду продукції, що підлягає контролю	У розмірі 25 % вартості продукції, випущеної з моменту ухилення	На суб’єкта господарювання, у тому числі фізичну особу — підприємця
П.п. 5 п. 1 ст. 8 Декрету № 30-93	Реалізація продукції, яка підлягає, але не пройшла обов’язкової сертифікації (чи іншої обов’язкової процедури підтвердження відповідності), а також використання щодо такої продукції національного знака відповідності	У розмірі 25 % вартості реалізованої продукції	На суб’єкта господарювання, у тому числі фізичну особу — підприємця
П.п. 6 п. 1 ст. 8 Декрету № 30-93	Реалізація експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, про що є письмове підтвердження споживача	У розмірі 25 % вартості реалізованої продукції	На суб’єкта господарювання, у тому числі фізичну особу — підприємця
П.п. 7 п. 1 ст. 8 Декрету № 30-93	Реалізація продукції, забороненої до випуску та реалізації органами Держспоживстандарту	У розмірі 100 % вартості реалізованої продукції	На суб’єкта господарювання, у тому числі фізичну особу — підприємця
П.п. 8 п. 1 ст. 8 Декрету № 30-93	Випуск, реалізація продукції підвищеної небезпеки (отрути, отрутохімікати, вибухо- та вогненебезпечні речовини тощо) без належного попереджувального маркування, а також без інструкції з експлуатації, зберігання, транспортування	У розмірі 50 % вартості випущеної або реалізованої продукції	На суб’єкта господарювання, у тому числі фізичну особу — підприємця
П.п. 9 п. 1 ст. 8 Декрету № 30-93	Випуск, реалізація продукції, яка унаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил небезпечна для життя, здоров’я та майна людей і навколишнього середовища	У розмірі 100 % вартості випущеної або реалізованої продукції	На суб’єкта господарювання, у тому числі фізичну особу — підприємця

Вартість

переданої документації, продукції, виготовленої з порушенням вимог, продукції, реалізованої з порушенням вимог, а також продукції, реалізованої при ухиленні підприємця від її контролю для визначення суми штрафу, розраховується за цінами її реалізації (п. 2 ст. 8 Декрету № 30-93). Причому береться ціна реалізації, що включає всі податки, у тому числі ПДВ.

У зв’язку з тим, що

Декретом № 30-93 не передбачені максимальні та мінімальні розміри санкцій, положення частини другої статті 12 Закону № 877 щодо врахування принципу пропорційності порушення та покарання при здійсненні державного нагляду не застосовується (див. лист Держспоживстандарту від 20.02.2008 р. № 1852-1-5/16).

Постанови про накладення таких штрафів (

додаток 13 до Інструкції № 321) видають державні інспектори республіки Крим, області, міста.

Штраф має бути перераховано до держбюджету

у 15-денний строк після отримання постанови. Якщо протягом 15 днів суму штрафу не буде погашено, вона підлягає примусовому стягненню в порядку, установленому Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 р. № 606-XIV.

Тепер перелічимо адміністративні штрафи, які можуть загрожувати підприємцям за порушення у сфері стандартизації. Постанови про накладення адмінштрафу у сфері стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації оформляють за формою, установленою

додатком 14 до Інструкції № 321. КУпАП передбачає адміністративні стягнення за різні види порушень.

Адміністративні стягнення за

КУпАП

Порушення	Розмір	Стаття КУпАП
Випуск у продаж продукції, що не відповідає вимогам стандартів, технічних умов та зразків (еталонів) щодо якості, комплектності та упаковки	1 — 18 нмдг (17 — 306 грн.)	168
Виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, які не відповідають вимогам стандартів, норм і правил	1 — 18 нмдг (17 — 306 грн.)	168¹
Недодержання стандартів і технічних умов при транспортуванні, зберіганні та використанні (експлуатації) продукції, якщо це спричинило зниження якості, псування або наднормативні втрати продукції	3 — 40 нмдг (51 — 680 грн.)	170
Уведення виробником або постачальником в обіг продукції (у тому числі імпортної), що підлягає обов’язковому підтвердженню відповідності, але щодо якої немає сертифіката відповідності, свідоцтва про визнання відповідності, декларації про відповідність, а також неправомірне використання національного знака відповідності	3 — 88 нмдг (51 — 1496 грн.)	170¹
Порушення встановленого порядку видачі сертифіката відповідності	3 — 44 нмдг (51 — 748 грн.)	172¹
Невиконання законних вимог посадових осіб Держнагляду щодо усунення порушень законодавства про стандартизацію, метрологію та сертифікацію або створення перешкод для діяльності цих органів, а також невиконання приписів, пов’язаних з порушенням вимог стандартів, норм і правил щодо якості продукції	3 — 20 нмдг (51 — 340 грн.)	188⁹

Згідно зі

статтею 244⁷ КУпАП розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері стандартизації, метрології та сертифікації та накладати штрафи мають право:

— керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації (головний державний інспектор України) і його заступники;

— директори ДЦСМС (головні державні інспектори) республіки Крим, області, міста та їх заступники.

Відповідно до

статті 288 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до вищого за рівнем органу (вищої за рівнем посадової особи) або до районного суду, рішення якого є остаточним. Строк подання становить 10 днів з дня винесення постанови. Згідно зі статтею 291 КУпАП подання скарги (до вищого за рівнем органу або до суду) призупиняє виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення до її розгляду.

Висновки

Державний нагляд у сфері стандартизації здійснює Держспоживстандарт, перевірки виробників та оптовиків від його імені здійснюють державні центри стандартизації, метрології та сертифікації.

Перевірки Держспоживстандарту підпадають під дію перевірочного

Закону № 877, що також зазначалося в листах цього держоргану.

Перевірочні заходи у сфері стандартизації можуть бути плановими і позаплановими. Також

Декретом № 30-93 передбачено постійний контроль за особливо несумлінними виробниками.

Підстави для позапланових перевірок наведено в

Законі № 877, а також у Декреті № 30-93.

Планові перевірки проводяться згідно з планом-графіком державного нагляду, затвердженим директором ДЦСМС.

Законі № 877 та Декреті № 30-93 є розбіжності щодо того, чи повинен підприємець оплачувати проведення випробування продукції.

Штрафні санкції за порушення стандартів, норм і правил передбачено в

пункті 1 статті 8 Декрету № 30-93, у деяких випадках підприємцю може загрожувати адміністративна відповідальність.

Довідкова інформація (довідка)

¹Стандарт — документ, розроблений на основі консенсусу і затверджений уповноваженим органом, що встановлює призначені для загального та багатократного використання правила, інструкції чи характеристики, які стосуються діяльності або її результатів, включаючи продукцію, процеси чи послуги, додержання яких є необов’язковим. Стандарт може містити вимоги до термінології, позначок, упаковки, маркування або етикетування, що застосовуються до певної продукції, процесу або послуги (стаття 1 Закону про стандартизацію).

Норми

— метрологічні, будівельні, санітарні та інші обов’язкові вимоги, затверджені відповідним органом, які встановлюють гранично допустимі величини показників до продукції і концентрації речовин, що гарантують якість продукції (стаття 1 Декрету № 30-93).

Правила, затверджені відповідним органом, — метрологічні, санітарні, протипожежні, екологічні, організаційні, технологічні та інші вимоги до виробництва продукції (стаття 1 Декрету № 30-93).