20.07.2009
Підприємцю надали послугу з перевезення вантажів: які документи йому потрібні?
ЗАПИТАННЯ. Підприємець на загальній системі уклав з перевізником (підприємцем на єдиному податку) договір на перевезення своїх вантажів вантажним автотранспортом. Витрати на перевезення підтверджуються актом наданих послуг (складається щомісячно). Чи достатньо такого підтвердження? Які ще документи слід мати?
ВІДПОВІДЬ. Відразу зазначимо, що деякі документи підприємець повинен мати обов’язково, а інші мати бажано (скажімо, про всяк випадок), але необов’язково.
Документи, що підтверджують витрати на перевезення.
Відповідно до статті 13 Декрету № 13-92 усі витрати підприємця, який працює на загальній системі, має бути документально підтверджено, однак нічого не сказано, які для цього потрібно мати документи. Зате стаття 13 Декрету № 13-92 вимагає від підприємця формувати свої витрати відповідно до статті 5 Закону про податок на прибуток, у підпункті 5.3.9 якої зазначено: «…не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».Детальніше про те, які документи потрібні замовнику послуги для підтвердження витрат на перевезення вантажів, ми зазначимо в таблиці.
Документи, які потрібні для відображення витрат на транспортування
| Обов’язково | Необов’язково |
| 1 | 2 |
| Розрахункові документи про оплату вартості транспортних послуг (платіжне доручення, чек тощо) | Копія ліцензії перевізника на здійснення вантажоперевезень. Податківці можуть пред’явити претензії щодо нібито недійсності договору перевезення у зв’язку з відсутністю в перевізника ліцензії. Довести їм протилежне допоможе наявність ксерокопії ліцензії.Але мати її зовсім необов’язково, оскільки факт порушення податківці зобов’язані доводити самостійно, а визнати договір недійсним може лише суд. При цьому навіть якщо в перевізника дійсно не буде ліцензії, замовник, якому це було невідомо, не позбавляється права на валові витрати з перевезення, вважає ВГСУ (постанова від 17.02.2005 р. у справі № 34/281а). Якщо сам підприємець не впевнений, що в перевізника є ліцензія, достатньо буде візуально переконатися в її наявності (для самозаспокоєння) |
| Документи, що підтверджують зв’язок витрат з госпдіяльністю (договори, рахунки, акти приймання-передачі послуг) | |
| Товарно-транспортна накладна (ТТН). Про те, що ТТН необхідна для підтвердження витрат на перевезення, одноголосно заявляють і ДПА, і Держкомпідприємництва — лист ДПА в м. Києві від 23.10.2007 р. № 341/Н/31-607, листи Держкомпідприємництва від 08.08.2006 р. № 6197, від 28.03.2006 р. № 2356). Сам перевізник зацікавлений у наявності ТТН ще й тому, що вона необхідна для інспекторів ДАІ | Подорожній лист і Талон замовника (додаток до подорожнього листа, який оформляється в разі погодинної оплати перевезення).Подорожній лист виписує перевізник для власного, внутрішнього використання. Тому навіть якщо для відображення витрат він і потрібний, то саме перевізнику, а не замовнику (вимагати від перевізника копії подорожніх листів — це вже занадто). Це перше. |
| (без ТТН вони можуть засумніватися щодо законності перевезення товару та спробувати вилучити його як бездокументний). ТТН виписує власник вантажу в чотирьох примірниках (собі, отримувачу вантажу і два примірники — перевізнику). Цей документ не суворий і може роздруковуватися підприємцем.Щоправда, на перевезення деяких товарів (харчові продукти, спирт, алкогольні напої, хліб, молоко тощо) виписуються особливі, суворі ТТН (див. «ВД», 2008, № 20, с. 18)
| Друге — постанова № 207 містить вичерпний перелік документів, які потрібні для перевезення, а з нього виходить, що фізособи-підприємці при перевезеннях узагалі можуть обходитися без подорожніх листів.Крім того, і податківці не наполягають на підтвердженні витрат подорожніми листами, акцентуючи лише на необхідності мати ТТН
|
Документи для неутримання податку з доходів
(ПДФО). Оскільки перевізник є підприємцем, утримувати з нього ПДФО не потрібно. Проте податківці вважають, що для цього необхідно затребувати в перевізника копії таких документів:—
Свідоцтва про держреєстрацію підприємця-перевізника;—
Свідоцтва про сплату єдиного податку перевізника із зазначенням виду діяльності «Послуги з перевезення товарів (вантажів)»;—
платіжного доручення, що підтверджує факт сплати єдиного податку за той місяць, в якому здійснюється оплата послуг перевізника (лист ДПАУ від 13.03.2006 р. № 2241/6/17-0716).Зазначимо, що
законодавство не зобов’язало підприємця-виконавця (у нашому випадку — перевізника) надавати замовнику копії зазначених документів — він зобов’язаний усього лише пред’явити їх. Що робити замовнику, якщо перевізник не надав копії таких документів, а лише пред’явив їх оригінали?По-перше,
зазначити реквізити Свідоцтва про держреєстрацію перевізника та його ж Свідоцтва про сплату єдиного податку в договорі перевезення, акті наданих послуг, у платіжному дорученні. На цій підставі — не утримувати ПДФО.По-друге, не зважати на погрози податківців, які лякають штрафом за неутримання ПДФО. Річ у тім, що сьогодні в законодавстві немає норми, яка б зобов’язала замовників підтверджувати право на неутримання ПДФО копіями якихось документів. Замовник зобов’язаний усього лише візуально переконатися в наявності Свідоцтв і платіжки, і цього вже достатньо для того, щоб законно не утримувати ПДФО з винагороди, що належить перевізнику (
Податкове роз’яснення № 633, «Вісник податкової служби України», 2007, № 12). Детальніше див. «ВД», 2008, № 4, с. 4.Документи консультації
Закон про податок на прибуток
— Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.Декрет № 13-92
— Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 р. № 13-92.Постанова № 207
— постанова КМУ «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» від 25.02.2009 р. № 207.Податкове роз’яснення № 633 — Податкове роз’яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», затверджене наказом ДПАУ від 29.12.2003 р. № 633.