21.06.2010
На замітку
Тепер підприємець може реєструвати трудовий договір з найманим працівником без особистої присутності
Закон України «Про внесення зміни до статті 241 Кодексу законів про працю України» від 18.05.2010 р. № 2266-VI
Законом № 2266
було внесено зміни до статті 241 КЗпП. Згідно з новою редакцією цієї статті трудовий договір між працівником і фізичною особою — підприємцем може бути зареєстрований у центрі зайнятості фізичною особою — підприємцем або за нотаріальною довіреністю уповноваженою нею особою.Отже, законодавець нарешті закріпив можливість реєстрації в центрі зайнятості трудового договору без особистої явки підприємця-роботодавця (для цього може з'явитися його довірена особа). Незрозуміло, чи буде ця норма поширюватися і на зняття з реєстрації трудового договору (за логікою повинна, однак формально можна говорити, що зміни стосуються лише реєстрації, а не зняття). У будь-якому разі під цю норму ще мають бути підзаконні акти, мабуть, вони висвітлять питання про можливість зняття з реєстрації трудового договору без присутності підприємця.
Нагадаємо також, що наприкінці минулого року КМУ своєю
постановою від 29.10.2008 р. № 1168 надав можливість підприємцям реєструвати та знімати з реєстрації трудові договори у центрі зайнятості без особистої присутності найманого працівника (детальніше див. «ВД», 2009, № 23, с. 9).
Увага! Унесено зміни до декларації з ПДВ
Наказ ДПАУ «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість» від 12.05.2010 р. № 313
Для реалізації положень
абзацу 4 статті 11.21 Закону про ПДВ ДПАУ своїм наказом від 12.05.2010 р. № 313 затвердила форму спеціальної декларації з ПДВ для сільгоспвиробників. Також унесено зміни до форми загальної декларації з ПДВ. За повідомленням ДПАУ, за новою формою звітувати потрібно буде починаючи зі звітності за червень.Незважаючи на те що зміни в ПДВ-звітності несуттєві, на них усе ж варто звернути увагу, оскільки в деяких випадках працівники податкових органів на місцях уважно стежать за поданням платниками податків оновлених форм звітності.
Насамперед слід зауважити, що
в усіх формах звітності з ПДВ тепер передбачено службові поля для зазначення в них ідентифікаційних номерів керівника та головного бухгалтера.Крім цього, зокрема:
— у загальній декларації з ПДВ у службовому полі для позначки про подання інших форм декларацій передбачено і спеціальну декларацію;
— у
додатках 1 (розрахунок коригування) до декларацій з ПДВ (загальної, скороченої, переробного підприємства) передбачено службові поля для проставляння в них позначки про подання зазначених додатків зі звітною новою декларацією і уточнюючим розрахунком, а також про звітний період, що виправляється;— у
додатку 4 до загальної декларації (заява про повернення суми бюджетного відшкодування) також передбачено службові поля для позначки про його подання зі звітною новою декларацією та уточнюючим розрахунком.Також звертаємо увагу на те, що
в грифі «Затверджено» форм ПДВ-звітності нічого не змінюється, оскільки наказом № 313 унесено лише окремі зміни до форми звітності.
Випуск ПДВ-облігацій: Кабмін визначився з порядком
Постанова КМУ «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість» від 12.05.2010 р. № 368
Згідно зі
статтею 25 Закону про держбюджет-2010 платникам, в яких суми ПДВ задекларовані до відшкодування до 01.05.2010 р., підтверджені перевірками та не відшкодовані станом на 30.04.2010 р., ПДВ може бути відшкодовано шляхом оформлення заборгованості облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) зі строком обігу 5 років.Нюанси такої «конвертації» мав визначити КМУ, що він і зробив у своїй
постанові від 12.05.2010 р. № 368 (у ній і умови з порядком випуску ОВДП, і форми заяви на отримання ОВДП).Стисло розглянемо передбачені нововведення КМУ.
Ставка прибутковості
за облігаціями становить 5,5 % річних. Нараховуватимуться вони на залишкову (амортизаційну) вартість облігацій і виплачуватимуться разом із купонними виплатами (виплатами частини вартості облігації), які здійснюватимуться кожного півріччя. Відповідно кожного півріччя виплачуватимуться 10 % номінальної вартості облігації плюс відсотки.Що вимагається від платника податків, якому держава заборгувала понад 1000 грн. ПДВ (номінальна вартість однієї облігації — 1 тис. грн.) і який захоче конвертувати цю заборгованість в облігації (
саме захоче — брати облігації не обов'язково, хоча, мабуть, той, хто не захоче, ризикує більше):1)
до 25.06.2010 р. подати до органу ДПС заяву про оформлення відшкодування ПДВ облігаціями за формою додатка 2 до постанови;2) відкрити в банку спецрахунок (перелік банків, які розміщуватимуть ОВДП, оприлюднить Мінфін);
3) подати до банку зазначену
заяву за формою додатка 2 до постанови (з додатково заповненим рядком) та отриману в органі ДПС виписку з реєстру інвентаризації платників, в яких суми ПДВ задекларовані до відшкодування до 01.05.2010 р., підтверджені перевірками та не відшкодовані станом на 30.04.2010 р.Облігації будуть оформлятися на максимально можливу суму, кратну 1000 грн., залишок буде відшкодовано в загальному порядку.
Комісіонер-платник і комітент — неплатник ПДВ: не найкраще поєднання
Лист ДПАУ від 26.04.2010 р. № 4812/5/16-1516, № 8267/7/16-1517-26
Як зазначає ДПАУ, виходячи з норм
абзацу 2 пункту 4.7 Закону про ПДВ у разі продажу товарів за договором комісії у комісіонера — платника ПДВ податкове зобов'язання з ПДВ виникає виходячи із загальної вартості проданих товарів. При цьому якщо комітент не є платником ПДВ, податкового кредиту комісіонер за такими товарами не матиме.Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера буде дата, на яку припадає перша з подій: або дата отримання коштів від покупця, або дата відвантаження товару.
ДПАУ про особливості сплати ПДВ у разі експорту товарів за договором комісії
Лист ДПАУ від 31.03.2010 р. № 6484/7/16-1917-04
Відповідно до роз'яснень ДПАУ в разі експорту товарів за договором комісії
комітент (власник товару, що експортується) нараховує податкові зобов'язання з ПДВ за ставкою 0 % лише після фактичного перетину товарами митного кордону України, що підтверджується оригіналами п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) ВМД з відміткою митного органу про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.Винагорода
, отримана комісіонером за виконання такого договору, обкладається ПДВ за ставкою 20 %, оскільки комісійні послуги надаються на території України.
Застосування нульової ставки ПДВ у разі поставки послуг, супутніх експорту товарів — довідка ВАСУ
Довідка ВАСУ про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону про ПДВ від 15.04.2010 р.
ВАСУ у своїй
Довідці визначає такі умови для застосування нульової ставки ПДВ для оподаткування операцій з надання супутніх послуг при експорті товарів:1)
повинен відбутися експорт товарів, стосовно яких послуги є супутніми;2)
супутні послуги має бути включено до складу митної вартості під час митного оформлення товарів, що експортуються. Тут слід пам'ятати, що до митної вартості включаються лише ті послуги, які передбачають доставку товарів до пункту перетину митного кордону України (наприклад, витрати на перевезення товарів до порту, з якого такі товари буде відправлено за кордон, до складу митної вартості не включаються);3)
супутні послуги повинні відповідати вимогам, установленим статтею 274 Митного кодексу України, зокрема:— послуги повинні
належати до одного з видів витрат, що включаються до митної вартості товарів відповідно до підпунктів «а» — «в» частини 2 статті 274 Митного кодексу України;— витрати на сплату супутніх послуг повинні бути
фактичними, тобто їх вартість має бути сплачено;— витрати на оплату таких послуг
не повинні бути раніше включеними до складу митної вартості, зокрема, вони не повинні бути враховані в контрактній ціні товару, що експортується.У разі дотримання всіх перелічених умов особа, яка надала супутні послуги, має право на застосування нульової ставки ПДВ незалежно від того, є вона експортером товарів чи ні.
Оголошення нікчемними правочинів (недійсними без рішення суду): право чи свавілля податківців?
Довідка ВАСУ про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону про ПДВ від 15.04.2010 р.
ВАСУ зазначає, що для формування податкового кредиту з ПДВ важливою є реальність правочину з придбання товарів (робіт, послуг).
Відповідно, якщо господарська операція не здійснилася або здійснилася не за тим змістом, який відображено в укладеному договорі, податкові наслідки, передбачені законом, також не настають.Про відсутність реального характеру операцій можуть свідчити документально підтверджені аргументи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
—
неможливість здійснення платником податків відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва товарів, виконання робіт (послуг), непровадження підприємницької діяльності особою, яка значиться виробником товару;—
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної діяльності через відсутність персоналу, коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;—
відображення в податковому обліку лише операцій, пов'язаних з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для цього виду діяльності необхідне також здійснення інших госпоперацій;—
здійснення операцій з ТМЦ, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному в документах обліку.Якщо мета таких «нереальних» правочинів суперечить інтересам держави та суспільства, податковий орган не зобов'язаний звертатися до адміністративного суду з окремим позовом про визнання їх недійсними, а може визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, зазначивши про нікчемність правочину в акті перевірки з посиланням на
частину 1 статті 7 ГКУ і статті 228 ЦКУ.
Нікчемні правочини: податківцями має бути доведено провину
Лист Держкомпідприємництва від 19.03.2010 р. № 3446
З урахуванням того, що питання нікчемності правочинів податківці та суди останнім часом порушують усе частіше, Держкомпідприємництва роз'яснив нюанси цієї нікчемності.
Так,
нікчемним є, зокрема, правочин, що порушує публічний порядок.Держкомпідприємництва, посилаючись на роз'яснення з
постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначив, що в разі кваліфікації правочину як нікчемного (за статтею 228 ЦКУ) має враховуватися провина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.Щодо доказів такої провини у сторін правочину Комітет зазначив таке.
Згідно зі
статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких установлюється наявність чи відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, опитаних як свідків, свідчень свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- та відеозаписів, висновків експертів.Письмовими доказами
є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.Речовими доказами
є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, які мають значення для справи.Якщо таких доказів податківці не мають, платник податків вважає їх недостатніми, він може спробувати оспорити в суді рішення податкового органу, в основу яких було покладено нікчемність правочину.
Нікчемний правочин — означає недійсний без рішення суду. Визнаючи правочин нікчемним, податковий орган не зобов'язаний звертатися до адміністративного суду з окремим позовом про визнання його недійсним, а може визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки (виходячи з того, що правочину нібито й не було), зазначивши на нікчемність правочину в акті перевірки з посиланням на
частину 1 статті 207 ГКУ і статті 228 ЦКУ.
Облік товарних запасівППЄПами: Держкомпідприємництва проти ДПАУ
Лист Держкомпідприємництва України від 04.05.2010 р. № 5688
Маємо в розпорядженні офіційну думку Держкомпідприємництва з питання ведення обліку приватними підприємцями та накладення на них штрафів за
статтями 20 і 21 Закону про РРО. На його думку, такі дії податкових органів порушують вимоги Указу № 746 і Закону про РРО. Положення зазначених актів не вимагають від фізичних осіб — платників єдиного податку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації та/або зберігання товарів, а також не вимагають обов'язкової наявності первинних документів на придбаний підприємцем товар.Крім того, згідно з
Указом № 746 і Порядком від 29.10.99 р. № 599 платники єдиного податку ведуть Книгу за формою №10, заповнюючи в ній лише графи «період обліку (день, тиждень, місяць, рік)», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».Посилаючись на викладені аргументи, Держкомпідприємництва, як і Мін'юст (див. «ВД», 2010, № 11 с. 2), звернувся до ДПАУ з проханням відкликати
лист № 28923 як такий, що не відповідає вимогам Указу про єдиний податок, припинити перевірки підприємців і надати відповідні роз'яснення податковим органам на місцях.
Помилки при оприбуткуванні готівки: попередження ід ДПАУ
Лист ДПАУ від 05.05.2010 р. № 8795/7/23-7017/538
Посилаючись на роз'яснення Нацбанку, надані в
листі НБУ від 16.04.2010 р. № 11-110/2010-6116, ДПАУ зазначила таке.Згідно з
пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні вся готівка, яка надходить до каси підприємства, має бути своєчасно (в день отримання готівкових коштів) і в повній сумі оприбуткована.При цьому
оприбуткуванням готівки є:—
облік готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів — якщо розрахунки проводяться з оформленням їх касовими ордерами та веденням касової книги;—
облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі — КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книжки) — якщо готівкові розрахунки проводяться із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки.ДПАУ також роз'яснила, коли готівка вважається оприбуткованою несвоєчасно або не в повному обсязі.
Так,
готівка вважається оприбуткованою несвоєчасно, якщо кошти проведено через РРО та в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, однак у день їх отримання не проведено за касовою книгою.Якщо готівку проведено через РРО, а в день її надходження зроблено відповідний запис у касовій книзі, однак
кошти не проведено в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, такий випадок може кваліфікуватися як неповне оприбуткування готівки.Разом із цим ДПАУ зауважила, що
статтею 1 Указу № 436/95 установлено єдиний розмір штрафу за неоприбуткування готівки (за неповне та невчасне оприбуткування) — 5-кратний розмір неоприбуткованої суми.Таким чином, у разі якщо готівку проведено через РРО, однак КОРО не заповнено, підприємцю може загрожувати 5-кратний штраф. Те саме стосується випадку, коли готівку проведено через РРО, заповнено КОРО, однак у Книзі № 10 денну виручку не відображено. Тож пильнуйте.
«Пожежні» зміни: ближче до Закону
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування дозвільних процедур» від 13.05.2010 р. № 2185-VI
Цим
Законом дещо підкориговано процедуру отримання дозволу, який видається органами держпожежнагляду на початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових об'єктів та об'єктів іншого призначення, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, обладнання та продукції, оренду приміщень. Відповідні зміни внесені до Закону про пожежну безпеку.Так, відповідно до змін:
— установлено, що дозвіл є
безстроковим;—
дозвіл не оформляється у тому числі на орендовані торговельні місця, кіоски та контейнери, якщо вони розміщені на ринку, на експлуатацію якого видано дозвіл, відповідно до схеми, погодженої з органом держпожежнагляду в установленому порядку;—
з 5 до 10 днів продовжено строк прийняття рішення органом держпожежнагляду про видачу дозволу або про відмову в його видачі;— розширено
переліки підстав для відмови у видачі дозволу, а також для його анулювання;— застережено, що дозвіл переоформляється в разі зміни найменування юрособи або П. І. Б. фізичної особи — підприємця.
Фактично цими змінами
Закон про пожежну безпеку приведено у відповідність до редакції чинного Закону про дозвільну систему (з урахуванням норм Закону від 11.02.2010 р. № 1869-VI).Крім цього, зміни внесено до
Закону про охорону праці. Установлено, що придбання права на виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів та обладнання підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.
Деякі «дозвільні» питання провадження підприємницької діяльності
Лист Держкомпідприємництва України від 26.03.2010 р. № 3754
Держкомпідприємництва в
листі роз'яснив такі питання:1. Оскільки необхідність у погодженні асортименту харчових продуктів та порядок такого погодження
не передбачено актами законодавства вищої юридичної сили , тобто законами (а лише деякими галузевими санітарними правилами для окремих видів продукції), Держкомпідприємництва не вбачає правових підстав для вимог органів СЕС щодо погодження асортименту продукції, що пропонується підприємством.2. На сьогодні
Законом про пожежну безпеку не встановлено підстав для щорічного переоформлення дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень. При цьому посадові особи органів держпожежнагляду:—
не можуть анулювати раніше виданий дозвіл на підставах, не передбачених Законом про пожежну безпеку і Законом про дозвільну систему, оскільки цими законами передбачено вичерпний перелік підстав для анулювання дозволу;—
не мають правових підстав для висування додаткових вимог до суб'єктів господарювання стосовно щорічного отримання ними зазначеного дозволу, оскільки дозвіл має необмежений строк дії.3. Комітет укотре підтвердив свою позицію щодо відсутності необхідності в отриманні дозволу на розміщення об’єкта торгівлі.
Так, у
листі зазначено, що після набуття чинності Законом про дозвільну систему правових підстав на оформлення та видачу дозволу на розміщення об’єкта торгівлі та сфери послуг (і подібних до нього) немає, оскільки необхідність у його отриманні не передбачено жодним законом України.
ППЄП продає авто та нерухомість: Держкомпідприємництва проти ДПАУ
Лист Держкомпідприємництва України від 05.03.2010 р. № 2805
На думку Держкомпідприємництва,
фізична особа — платник єдиного податку може здійснювати продаж нерухомості та транспортних засобів у межах своєї підприємницької діяльності.При цьому,
якщо відповідні види діяльності зазначено у Свідоцтві про сплату єдиного податку такої фізичної особи — підприємця, доходи від продажу нерухомості та транспорту можуть обкладатися єдиним податком.Однак зауважимо, що в цьому питанні вже давно ДПАУ займає протилежну позицію (з якою ми зовсім не згодні та яку, на наш погляд, можна успішно оспорити в адміністративному суді), докладніше див. с. 34 цього номера.
Так, у своєму
листі від 05.10.2007 р. № 4851/В/17-0715 головна податкова служба стверджує, що доходи від продажу нерухомості підприємцем-єдиноподатником не можуть обкладатися єдиним податком, а підлягають обкладенню ПДФО. Аргументують податківці свою позицію так:— згідно зі
статтею 325 Цивільного кодексу України суб'єктом права приватної власності є пересічна фізична особа (тобто громадянин), а не фізична особа — підприємць;—
права власності на нерухомість реєструються саме за фізичною особою, а не за фізичною особою — підприємцем.Відповідно
дохід від продажу нерухомості належить фізичній особі, а не підприємцю, і повинен обкладатися ПДФО, а не єдиним податком.У ситуації з транспортними засобами ДПАУ, виходячи з висновків Мін'юсту про те, що
транспортні засоби можуть реєструватися лише на фізичних осіб, а не на фізичних осіб — підприємців (лист Мін'юсту від 04.08.2008 р. № 7885-0-33-08), вважає, що такі транспортні засоби не використовуються підприємцем у його госпдіяльності. Відповідно доходи від продажу підприємцем транспортних засобів повинні обкладатися ПДФО (лист ДПАУ від 13.08.2008 р. № 16437/7/17-0717).
Видача Свідоцтва про сплату єдиного податку та принцип мовчазної згоди є несумісними
Лист Держкомпідприємництва від 22.02.2010 р. № 2136
Як зазначає Комітет, оскільки Свідоцтво про сплату єдиного податку є підставою для застосування спрощеної системи оподаткування,
затримка у видачі Свідоцтва не може розглядатися як мовчазна згода на початок роботи на умовах спрощеної системи оподаткування.Інакше кажучи,
при видачі Свідоцтва принцип мовчазної згоди, запроваджений Законом України від 15.12.2009 р. № 1759-VI, не застосовується.Тому якщо
протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви податківці Свідоцтво про сплату єдиного податку не видали та не надали письмову мотивовану відмову в його видачі (а так відбувається доволі часто), підприємцю слід цікавитися причинами затримки.
Порядок установлення місцезнаходження платників податків від ДПАУ
Наказ ДПАУ «Про затвердження Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків» від 17.05.2010 р. № 336
Згідно з
Положенням щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) і місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи:— шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) з платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання);
— за допомогою Єдиного банку даних платників податків установлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію про інших платників податків, де зазначені особи є засновниками або керівниками.
У разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС
готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків і надсилає до підрозділу податкової міліції.Запити оформляються
окремо на кожного платника податків незалежно від кількості несплачених видів податків, зборів, обов'язкових платежів.Підрозділ податкової міліції
у разі прийняття рішення про організацію заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює виїзд за його адресою.У разі встановлення місцезнаходження платника податків підрозділом податкової міліції
вживаються заходи, що не суперечать чинному законодавству (виїзди, опитування тощо).
50-відсотковий штраф ід Фонду «тимчасової непрацездатності»: розібратися нескладно
Лист Фонду «тимчасової непрацездатності» від 21.04.2010 р. № 05-31-793
Згідно зі
статтею 30 Закону № 2240 за несвоєчасну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі 50 % суми страхових внесків, що підлягає сплаті за весь період із моменту взяття на облік.Як розуміти цю норму, Фонд роз'яснив у своєму
листі.Так,
штрафні санкції застосовуються до платника податків у разі, коли зарплату за місяць виплачено (тобто настав строк сплати внесків), а внески до Фонду не сплачено (сплачено не в повному обсязі). При цьому штраф накладається в розмірі 50 % від суми внесків, які повинні бути сплачені, однак за фактом не були сплачені. Відповідно якщо підприємство не виплачує зарплату, строк сплати страхових внесків не настає, то 50-відсотковий штраф не застосовується.
Своєчасне виправлення помилок щодо внесків до Фонду «безробіття» — запорука незастосування штрафних санкцій
Лист ДЦЗ Мінпраці України від 12.05.2010 р. № ДЦ-04-3038/0/6-10
Як роз'яснює ДЦЗ, відповідно до
пункту 6.7 Інструкції від 18.12.2000 р. № 339, якщо роботодавець припустився в Розрахунковій відомості про нарахування та перерахування внесків до Фонду «безробіття» помилки за минулі звітні періоди та виявив її самостійно, він повинен відкоригувати показники, в яких допущено помилку, у наступному звітному періоді та самостійно сплатити суми донарахованих внесків (недоїмки) і пені, якщо такі є.При цьому, якщо таку
помилку виявлено роботодавцем до початку перевірки та ним правильно донараховано страхові внески, нараховано пеню та перераховано до Фонду відповідні суми, на такого роботодавця штраф за статтею 38 Закону про соцстрахування на випадок безробіття не накладається.Наприклад, у
Розрахунковій відомості роботодавцем суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, відображено не в повному обсязі. Дотримуючись роз'яснень ДЦЗ, якщо роботодавець виявить цю помилку до початку перевірки, донарахує відповідну суму зарплати, а також сплатить суму недоїмки за внесками до Фонду та пеню, до роботодавця штраф не буде застосовуватися. Якщо ж цю помилку буде виявлено контролюючими органами під час проведення перевірки, то роботодавцю не вдасться уникнути штрафу.Крім цього, ДЦЗ у
листі роз'яснив, що на роботодавця також не накладається штраф у разі, коли суму виплат, на яку нараховуються внески, відображено в Розрахунковій відомості, на неї нараховано внески, але при цьому сплачено до Фонду несвоєчасно. У такому разі роботодавець зобов'язаний сплатити лише суму недоїмки та пеню.
Відповідальність за несвоєчасне перерахування страхових внесків до Фонду «безробіття»: нагадування від Мінпраці
Лист ДЦЗ Мінпраці України від 12.05.2010 р. № ДЦ-04-3038/0/6-10
ДЦЗ у
листі, зокрема, нагадав загальні правила притягнення до відповідальності підприємств і їх посадових осіб у разі, якщо внески до Фонду «безробіття» сплачено (перераховано) несвоєчасно або не в повному обсязі.Так, згідно з
частиною 2 статті 17 Закону про соцстрахування на випадок безробіття (далі — Закон) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу).Якщо роботодавець сплачує страхові внески
несвоєчасно або не в повному обсязі, до такого роботодавця застосовуються санкції, передбачені статтею 38 Закону, відповідно до якої він сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф і пеню.Штраф
накладається в розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення — у трикратному розмірі такої суми.Пеня
обчислюється виходячи з 120 % облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. При цьому, як роз'яснює ДЦЗ, моментом сплати є день отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплату доходу).Крім того,
посадові особи роботодавців, винні в несвоєчасній і неповній сплаті страхових внесків, несуть адміністративну відповідальність згідно зі статтею 1653 КпАП — до них застосовуються штрафні санкції в розмірі від 136 до 255 грн.Якщо
перерахування внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату зарплати не забезпечено банком , такий банк сплачує до Фонду суму несплачених страхових внесків за рахунок власних коштів.
Нюанси оплати лікарняного листка фізичній особі — підприємцю
Лист Фонду «непрацездатності» України від 30.03.2010 р. № 04-06/В-133з-225
Як зазначає Фонд, згідно із
Законом № 2240-III фізичні особи — підприємці, які обрали загальну систему оподаткування доходів, беруть участь у соцстрахуванні з тимчасової непрацездатності на добровільних засадах.Допомога по тимчасовій непрацездатності
такому підприємцю нараховується згідно з пунктом 14 Порядку № 1266 виходячи з його середньоденного доходу, розрахованого шляхом ділення оподатковуваного доходу на кількість календарних днів за розрахунковий період.Для призначення допомоги, крім листка непрацездатності, підприємцю необхідно подати
до Фонду довідку про оподатковуваний дохід, видану органом ДПС за місцем проживання підприємця на підставі декларацій, поданих ним у встановленому порядку (пункт 23 Порядку № 1266).
ДПАУ нагадала про нюанси сплати хмелезбору за оновленими правилами
Лист ДПАУ від 23.03.2010 р. № 5839/7/21-0117
У зв'язку з набуттям чинності з 1 січня 2010 року
Законом України від 05.03.2009 р. № 1067-VI, яким було внесено зміни до Закону про хмелезбір, ДПАУ вирішила нагадати про новий порядок сплати хмелезбору, закріплений у Законі про хмелезбір. Отже:—
платниками хмелезбору є суб'єкти господарювання, які реалізують алкогольні напої та пиво в оптово-роздрібній торговельній мережі та в мережі громадського харчування;—
виробники алкогольних напоїв і пива є платниками хмелезбору лише за умови реалізації ними такої продукції власного виробництва в роздрібній торгівлі безпосередньо споживачам. У разі реалізації власної продукції суб'єктам оптової та роздрібної торгівлі вони не є платниками хмелезбору;—
хмелезбір нараховується на суму нарахованої (отриманої) виручки — товарообороту, отриманого на всіх етапах реалізації алкогольних напоїв і пива, у тому числі за операціями, які не передбачають оплату грошовими коштами.Також ДПАУ нагадала, що
Розрахунок суми хмелезбору подається за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 01.12.2009 р. № 671.Слід зауважити, що в оновленій редакції
Закону про хмелезбір також закріплено порядок сплати хмелезбору учасниками договору комісії, однак у листі ДПАУ про це не згадала.Так, у разі реалізації алкогольних напоїв і пива
за договором комісії (консигнації) платником хмелезбору є або комітент (крім виробників алкогольних напоїв), або комісіонер, залежно від того, на чий рахунок надійшла виручка від продажу зазначеної продукції.
Зміни в порядку реєстрації місць зберігання алкогольної продукції та тютюнових виробів є законними
Лист Держкомпідприємництва України від 18.03.2010 р. № 3320
Змінами, унесеними
наказом ДПАУ від 07.09.2009 р. № 489, було встановлено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, уносити до Єдиного держреєстру всі місця зберігання зазначеної продукції, у тому числі розташовані за однією адресою з місцем торгівлі (зокрема, див. «ВД», 2010, № 4, с. 17).Комітет
підтвердив, що під час розробки наказу № 489 усіх регуляторних процедур, передбачених Законом України від 11.09.2003 р. № 1160-IV, було дотримано, отже, цей наказ є легітимним.
«Стару» ліцензію на торгівлю ліками продовжити не можна
Лист Держкомпідприємництва України від 09.03.2010 р. № 2827
Як зазначає Комітет, згідно з вимогами
Закону України від 15.12.2009 р. № 1759-VI сьогодні строк дії ліцензії на виробництво лікарських засобів, оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами є необмеженим.Разом із цим відповідно до
пункту 4 частини II зазначеного Закону № 1759 строк дії ліцензій, виданих суб'єктам господарювання до набуття чинності цим Законом, тобто до 30.12.2009 р., не продовжується. Такі ліцензії діють лише в межах зазначеного в них строку.Крім того,
переоформлення старої ліцензії на підставах, передбачених статтею 16 Закону про ліцензування, також не змінює строку її дії.
Підприємцю копії ліцензії не видаються
Лист Держкомпідприємництва від 09.03.2010 р. № 2783
Як зазначає Комітет, виходячи з норм
частини 5 статті 55 ГКУ і статті 95 ЦКУ, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юрособи мають право відкривати лише юридичні особи. Фізичні особи — підприємці не мають права створювати відокремлені підрозділи.Тому:
— згідно зі
статтею 14 Закону про ліцензування для кожної філії, відокремленого підрозділу юридичної особи, які провадитимуть госпдіяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає копії ліцензії;— фізична особа — підприємець на підставі виданої йому ліцензії має право провадити госпдіяльність на всій території України.
Медогляди водіїв (як чужих, так і своїх): потрібна ліцензія
Лист Держкомпідприємництва України від 16.03.2010 р. № 3259
Комітет зазначає, що згідно з
Порядком від 05.06.2000 р. № 124/345 проводити щозмінний передрейсовий і післярейсовий медогляд водіїв транспортних засобів мають право лише медпрацівники, які пройшли навчання в Українському медичному центрі безпеки дорожнього руху.Отже,
діяльність суб'єкта господарювання, пов'язана з проведенням щозмінних передрейсових і післярейсових медоглядів водіїв, є медичною практикою та підлягає ліцензуванню на підставі пункту 26 статті 9 Закону про ліцензування. Причому стосується це проведення медоглядів як власних водіїв підприємства-перевізника, так і водіїв третіх осіб.
Фонд «інвалідів» е хоче дотримуватися мораторію на перевірки
Лист Фонду соцзахисту інвалідів від 18.03.2010 р. № 1/6-50/06
Фонд «інвалідів» дійшов висновку, що ні він, ні його територіальні органи не здійснюють держнагляд (контроль) у сфері господарської діяльності
.З цього випливає, що
Фонд не хоче підкорятися вимогам «контрольно-наглядового» Закону № 877 і відповідно дотримуватися мораторію на перевірки суб'єктів малого підприємництва із середнім і незначним ступенем ризику, установленого Законом від 15.12.2009 р. № 1759-VI.Водночас слід зауважити, що
постановою КМУ від 03.12.2009 р. № 1288 затверджено критерії оцінки ступеня ризику роботодавців для цілей проведення перевірок Фондом «інвалідів», що, за ідеєю, свідчить про поширення на Фонд перевірочного мораторію.
Ціновики дотримуються мораторію на проведення перевірок
Лист Мінекономіки України від 09.04.2010 р. № 3604-24/58
Як зазначено в
листі, на виконання постанови КМУ від 21.05.2009 р. № 502 Мінекономіки припинено проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання ними ліцензійних умов з експорту, імпорту обладнання і дисків для лазерних систем зчитування.Крім того, на виконання норм
Закону України від 15.12.2009 р. № 1759-VI, яким до 01.01.2011 р. запроваджено мораторій на перевірки суб'єктів малого підприємництва, Мінекономіки не планує на 2010 рік проведення перевірок суб'єктів малого підприємництва щодо дотримання ними зазначених вище ліцензійних умов.Також у
листі зауважено, що вимоги зазначених Закону № 1759 і постанови № 502 враховано у плані перевірок на 2010 рік Держцінінспекцією та Держдепартаментом з питань банкрутства.