06.09.2010
Єдиний соціальний внесок — революція в соціальному страхуванні: частина 1 (про те, як підприємцю страхувати себе)
Уже з 01.01.2011 р. набуде чинності Закон про єдиний соціальний внесок. Основна його ідея полягає в тому, щоб замінити всі внески, які зараз сплачуються до різних фондів державного соціального страхування, одним-єдиним соціальним внеском. Сплачувати цей внесок зобов'язаний кожний підприємець як за себе, так і за своїх найманих працівників.
У цій статті ми детально роз'яснимо основні питання щодо сплати підприємцями єдиного соціального внеску за себе.
Віталіна МІРОШНИЧЕНКО, консультант газети «Власне Діло»
Документи статті
Закон про ЄСВ
— Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (набуде чинності з 01.01.2011 р.).Закон про держреєстрацію
— Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV.ККУ
— Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III.КУпАП
— Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.Порядок № 39
— Порядок оформлення бланка свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи і бланка свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця, затверджений наказом Держкомпідприємництва від 06.04.2004 р. № 39.
Що таке єдиний соціальний внесок
Єдиний соціальний внесок
(далі — ЄСВ) — це внесок, який об'єднав у собі внески на всі види обов'язкового соціального страхування. Так, якщо сьогодні підприємці перерахують внески окремо до Пенсійного фонду (далі — ПФ), до Фонду «безробіття», до Фонду «тимчасової непрацездатності» і до Фонду «нещасного випадку», то з 01.01.2011 р. усі ці внески буде замінено одним-єдиним внеском (ЄСВ).Для того щоб сплатити ЄСВ, достатньо виписати
одне платіжне доручення на перерахування коштів до ПФ. А далі вже самі працівники ПФ займатимуться розподілом ЄСВ між усіма фондами соціального страхування, тобто підприємців від такого обов'язку звільнили.У загальних рисах з тим, що таке ЄСВ, ми розібралися. Тепер розглянемо, хто зобов'язаний сплачувати цей внесок.
Хто сплачує ЄСВ
Платників ЄСВ визначено у
статті 4 Закону про ЄСВ. Наведемо її повністю.
Хто зобов'язаний сплачувати ЄСВ?
(стаття 4 Закону про ЄСВ)
Стаття 4. Платники єдиного внеску
1. Платниками єдиного внеску є:
1)
роботодавці:підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця);фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно,
та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
підприємства, установи, організації,
фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, — для осіб, зазначених у пунктах 9 — 14 цієї частини;2)
працівники — громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини;
у фізичних осіб — підприємців
на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством;у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно
, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);3)
фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб — підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб — підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців);4)
фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;5)
особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;6) громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);
громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України;
7) особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;
8) працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі;
9) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу;
10) батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
11)
особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;12) особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
13) особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
14) один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
2. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2 — 4 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
3. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6 — 14 частини першої цієї статті
Тепер стисло прокоментуємо. Отже,
ЄСВ, як і раніше, підприємці зобов'язані сплачувати:— по-перше,
за себе (як це зробити, ми розглянемо в цій статті);— по-друге,
за своїх найманих працівників і громадян, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами (про це ми детально розповімо у наступному номері).Крім того, з'явилося застереження про
цивільно-правові договори, що укладаються з підприємцями для виконання робіт (надання послуг). Зокрема, тепер у Законі про ЄСВ є однозначна відповідь на запитання: потрібно чи не потрібно сплачувати внесок у тому разі, коли роботи (послуги) виконує не пересічна фізична особа (громадянин), а фізична особа — підприємець. Відповідь така:— якщо підприємець виконує договір робіт (послуг) у межах тих видів діяльності, які зазначено у його Свідоцтві про держреєстрацію, ЄСВ сплачувати не доведеться;
— якщо ж підприємець виконує договір робіт (послуг), який
не належить до видів діяльності, зазначених у його Свідоцтві про держреєстрацію, ЄСВ доведеться сплатити в повному обсязі: і нарахування (сплачуються за рахунок замовника), і утримання (утримуються з винагороди підприємця-виконавця).Слід зазначити, що такі самі рекомендації ПФ і Фонд «безробіття» надавали й раніше
(листи ПФУ від 18.02.2008 р. № 2750/03-30, Мінпраці від 10.03.2009 р. № ДЦ-03-1696/0/6-09). Однак тоді проблема уникнення подвійного оподаткування вирішувалася не в нормативно-правових актах, а всього лише в листах. Похвально, що тепер її спробували врегулювати на рівні закону. Однак зробити все ідеально у законодавців не вийшло — є такі огріхи:1) незрозуміло, наприклад, звідки замовник знатиме, які саме види діяльності зазначено у Свідоцтві про держреєстрацію підприємця-виконавця?
Очевидно, потрібно буде пред'являти оригінал Свідоцтва (або навіть надавати його копію). Однак Закон про ЄСВ не містить норми, яка б зобов'язала виконавця надавати замовнику зазначені документи довідка 1;2) навіть якщо припустити, що виконавець пред'явить замовнику своє Свідоцтво про держреєстрацію (чи надасть його копію), це нічого не дасть. Адже в цьому документі
не зазначаються види діяльності підприємця (додаток 3 до Порядку № 39) — вони зазначаються лише в реєстраційній картці, яка заповнюється в момент реєстрації підприємця та надалі зберігається у держреєстратора. Що ж виходить? Навіть копія Свідоцтва про держреєстрацію не допоможе довідатися, які саме види діяльності зазначено в реєстраційній картці.З урахуванням того, що ця проблема виникне не лише під час сплати ЄСВ, а й стосовно податку з доходів, що виплачуються підприємцю довідка 1, можна припустити, що:
1) підприємців — виконавців
на загальній системі оподаткування зобов'яжуть:— або надавати замовнику копію Свідоцтва про держреєстрацію;
— або разом з копією Свідоцтва про держреєстрацію надавати копію статдовідки із зазначенням видів діяльності (така довідка оформляється під час реєстрації підприємцем);
— або разом з копією Свідоцтва про держреєстрацію надавати копію реєстраційної картки;
— або отримати витяг з Держреєстру із зазначенням видів діяльності
(стаття 20 Закону про держреєстрацію) і надавати його копію разом з копією Свідоцтва про держреєстрацію;2)
єдиноподатників-виконавців зобов'яжуть:— або надавати замовнику копію Свідоцтва про держреєстрацію;
— або разом з копією Свідоцтва про держреєстрацію надавати копію Свідоцтва про сплату єдиного податку (а в ньому види діяльності якраз зазначені);
3) підприємців
на фікспатенті можуть зобов'язати надавати копію Свідоцтва про держреєстрацію та копію діючого фікспатенту (при цьому потрібно враховувати, що на фікспатенті можна займатися лише торгівлею на ринку та надавати супутні послуги).
Кого звільнено від сплати ЄСВ
Підприємців не звільнено від сплати ЄСВ, незалежно від того, чим вони займаються, на якій системі оподаткування працюють, чи мають пенсійний стаж тощо. Тому
сплачувати ЄСВ повинен кожний підприємець.Деяку свободу надано лише щодо вибору ставки оподаткування. Для підприємців передбачено
декілька варіантів страхування, назвемо їх так:— «
мінімальний обов'язковий пакет» передбачає страхування у ПФ і Фонді «безробіття» та передбачає сплату мінімально можливої ставки ЄСВ;— «мінімальний обов'язковий пакет» + страхування у Фонді «непрацездатності» збільшує ставку ЄСВ;
— «мінімальний обов'язковий пакет» + страхування у Фонді «нещасного випадку» також передбачає підвищену ставку ЄСВ;
— «
максимальний пакет» уключає страхування в усіх фондах відразу, однак для цього доведеться сплачувати максимальну ставку ЄСВ.
Чи передбачено залік ЄСВ з єдиним податком або фікспатентом
Як відомо, сьогодні сума єдиного податку (так само як і фікспатенту), сплаченого підприємцем, повністю до бюджету не потрапляє, а розподіляється між бюджетом, ПФ та іншими фондами соціального страхування. Тому
під час сплати пенсійних внесків єдиноподатники та підприємці на фікспатенті можуть економити. Їм дозволено перераховувати до ПФ не мінімальний розмір пенсійного внеску, а суму, якої не вистачає (різницю між мінімальним розміром внеску і тією частиною єдиного податку (фікспатенту), яка вже автоматично потрапила до ПФ, — приклади див. у «ВД», 2010, № 15, с. 14).Цей порядок сплати внесків використовується сьогодні. Однак виникає запитання: а чи буде він використовуватися із запровадженням ЄСВ (адже ЄСВ також включає пенсійні внески)? Однозначно відповісти на це за питання поки що неможливо. Але, на жаль, схоже на те, що в законодавстві плануються зміни, відповідно до яких жодного зменшення внесків більше не буде.
Так, у першому проекті
Закону про ЄСВ передбачалося, що з 01.01.2011 р. єдиний податок спрямовуватиметься лише до бюджету. А отже, до фондів соціального страхування від нього нічого не потрапить і ЄСВ доведеться сплачувати в повному розмірі. Утім, в остаточному варіанті Закону про ЄСВ ця норма не збереглася. Можливо, законодавці вирішили залишити це питання на відкуп Податковому кодексу або Закону про держбюджет на 2011 рік. Тому залишається чекати новин.У цій ситуації тішить лише те, що для деяких категорій єдиноподатників і фікспатентників з 01.01.2011 р. до 31.12.2015 р. планують установити нульову ставку єдиного податку та фікспатенту (див. «ВД», 2010, № 16, с. 11 — 12). Таким підприємцям полегшає у плані податкового навантаження.
Узяття на облік платника ЄСВ
Особи, які мають намір
почати підприємницьку діяльність (зареєструватися як підприємці) з 01.01.2011 р., стануть платниками ЄСВ після взяття їх на облік у ПФ. Причому для цього самостійно робити нічого не доведеться — реєстрація відбудеться автоматично на підставі відомостей, переданих до ПФ держреєстратором.Про те, що підприємця взяли на облік, йому безоплатно надішлють відповідне повідомлення
(стаття 5 Закону про ЄСВ).
Перереєстровуватися з 01.01.2011 р. не потрібно
Тим підприємцям, які вже провадять діяльність (а отже, зареєстровані у ПФ та інших фондах соціального страхування),
проходити перереєстрацію не потрібно. З 01.01.2011 р. вони автоматично стануть платниками ЄСВ (частина 3 розділу VIII Закону про ЄСВ).
В які строки необхідно сплачувати ЄСВ
Стосовно строків сплати ЄСВ на сьогодні ситуація неоднозначна.
Якщо дотримуватися буквального прочитання статті 9 Закону про ЄСВ, то виходить, що за себе підприємці зобов'язані сплачувати ЄСВ щомісячно. Розберемося чому.Річ у тім, що
абзац 3 частини 8 статті 9 Закону про ЄСВ встановлює для всіх страхувальників звітний період, що дорівнює місяцю. Виняток становлять лише страхувальники, зазначені в абзацах 3 і 4 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону про ЄСВ, — для них звітний період дорівнює календарному року. Хто ж це?Якщо ми повернемося до розділу «Хто сплачує ЄСВ», то побачимо, що це
роботодавці, які або зареєстровані як фізичні особи — підприємці, або не зареєстровані (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно), однак використовують працю найманих осіб. Формально виходить, що звітний період «календарний рік» використовується лише для внесків, нарахованих підприємцями на зарплату своїх найманих працівників (якщо зарплату своєчасно не виплачено).А ось щодо сум ЄСВ, які підприємці зобов'язані вносити за себе, жодних застережень в
абзаці 3 частини 8 статті 9 Закону про ЄСВ немає. Якби в ньому серед винятків було посилання на пункт 4 частини 1 статті 4 Закону про ЄСВ (в якому зазначені самі підприємці як платники ЄСВ), то ЄСВ за себе можна було б сплачувати раз на рік. А оскільки такого посилання немає, залишається використовувати загальний звітний період — місяць.Хоча
за логікою усе повинно відбуватися навпаки: у разі невиплати працівникам зарплати потрібно б сплатити ЄСВ протягом 20 днів після закінчення того місяця, в якому зарплату було нараховано (адже так було раніше при сплаті пенсійних внесків). А ось сплачувати ЄСВ за себе логічно було б раз на рік , після закінчення року, коли вже подано декларацію про доходи та точно відома сума чистого доходу. Однак, як бачимо, у статті 9 Закону про ЄСВ зазначено інакше. У чому ж річ?Можна
припустити, що законодавець помилився у формулюванні частини 8 статті 9 Закону про ЄСВ. Таким чином, застерігаючи базовий період, що дорівнює року, передбачалося послатися не на підприємців-роботодавців (абзаци 3 і 4 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону про ЄСВ), а просто на підприємців (пункт 4 частини 1 статті 4 Закону про ЄСВ). Можливо, на це ще звернуть увагу та внесуть відповідні правки до Закону про ЄСВ до 01.01.2011 р.Однак
ПФ на поправки не чекає. Він уже розробив проект Інструкції про сплату ЄСВ, в якому зазначив, що для підприємців звітним періодом щодо ЄСВ є рік, але при цьому сплачувати ЄСВ потрібно частіше (http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id = 150464&cat_id = 96766), а саме:— у разі роботи
на загальній системі передбачено вносити авансові платежі з ЄСВ щокварталу (до 15.03, 15.05, 15.08, 15.11), а наприкінці року провадити перерахунок виходячи з суми чистого доходу, отриманого у звітному році (як бачимо, ПФ має намір зберегти ту саму схему, яка діє сьогодні щодо пенсійних внесків);— у разі роботи на
єдиному податку потрібно вносити ЄСВ щомісячно (авансові платежі) до 20-го числа місяця, наступного за місяцем, за який сплачується ЄСВ. Хоча звітним періодом усе ж визначено рік. Тому цілком можливо, що єдиноподатники зможуть безкарно не сплачувати ЄСВ протягом року, а внести його один раз — загальною сумою протягом 20 календарних днів після закінчення року.Водночас
Інструкція про сплату ЄСВ, розроблена ПФ, на сьогодні лише у проекті, та чи буде вона прийнята в такому варіанті, поки що не відомо. Отже, залишається чекати конкретніших роз'яснень від ПФ (не проектів, а офіційних документів) з приводу сплати підприємцями ЄСВ за себе.Що стосується тих випадків, коли
останній день сплати ЄСВ збігатиметься з неробочим днем (святковим або вихідним), то Закон про ЄСВ не передбачає жодних перенесень. Отже, потрібно буде сплатити ЄСВ заздалегідь, до настання граничного строку платежу.Днем сплати ЄСВ є
(частина 9 статті 9 Закону про ЄСВ):—
у разі безготівкового перерахування — день списання банком коштів з рахунка підприємця незалежно від часу їх зарахування на рахунок ПФ;—
у разі готівкової сплати — день приймання банком або поштою документа про перерахування готівки разом із сумою грошових коштів.
Як розрахувати суму ЄСВ
Для підприємців установлено особливі правила розрахунку ЄСВ. Багато в чому вони нагадують той самий підхід, який використовувався під час розрахунку пенсійних внесків. Отже, підприємець, який працює
на загальній системі оподаткування, застосовує такі правила:1) якщо протягом місяця
чистий дохід менше або дорівнює нулю, ЄСВ за такий місяць не сплачується (дорівнює 0,00). Зверніть увагу: чистий дохід — це різниця між виручкою та витратами! Отже, навіть якщо протягом місяця підприємцю надходили гроші (виручка), його чистий дохід цілком може виявитися таким, що дорівнює нулю або навіть менше нуля (за умови, що цього місяця підприємець зазнав великих витрат);2) якщо протягом місяця
чистий дохід був більше нуля (нехай навіть дорівнював 1 коп.), ЄСВ за такий місяць необхідно сплатити. Сума ЄСВ за кожний місяць розраховується виходячи з чистого доходу. Однак раптом станеться так, що вона виявиться менше мінімального розміру ЄСВ (добуток ставки ЄСВ та мінімальної зарплати відповідного місяця), доведеться сплатити до ПФ мінімальний розмір ЄСВ. Таким чином, у тому місяці, в якому:— чистий дохід менше мінімальної зарплати, ЄСВ необхідно сплатити в мінімальному розмірі: добуток ставки ЄСВ та мінімальної зарплати;
— чистий дохід більше мінімальної зарплати, ЄСВ розраховується як добуток ставки ЄСВ та суми чистого доходу
(пункт 2 частини 1 статті 7 Закону про ЄСВ);3) якщо протягом місяця
чистий дохід перевищуватиме 15 прожиткових мінімумів, то ЄСВ за такий місяць розраховується як добуток ставки ЄСВ та суми 15 прожиткових мінімумів (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону про ЄСВ).Для зручності наведемо описані правила в схемі (див. с. 13).
Зауважимо: якщо ПФ усе ж таки реалізує свій план стосовно щоквартальної сплати ЄСВ підприємцями на загальній системі оподаткування, то описаний вище розрахунок здійснюватиметься лише наприкінці року. Розрахувавши суму ЄСВ за рік, далі потрібно буде відняти від неї фактично сплачені протягом року суми ЄСВ і таким чином визначити, повинен підприємець за підсумками року доплатити ЄСВ до ПФ чи навпаки — ПФ зобов'язаний повернути йому переплату.
Тепер поговоримо
про єдиноподатників і підприємців на фікспатенті. Для них усе дещо простіше. Пункт 3 частини 1 статті 7 Закону про ЄСВ дозволяє підприємцям, які працюють на спрощеній системі оподаткування, самостійно визначати суму доходу, на яку нараховується ЄСВ. При цьому існують дві умови:1) сума ЄСВ, самостійно розрахована підприємцем за кожний місяць, не має бути менше мінімального розміру ЄСВ (добуток ставки ЄСВ та мінімальної зарплати відповідного місяця);
2) сума ЄСВ, самостійно розрахована підприємцем за кожний місяць, не має бути більше максимального розміру ЄСВ (добуток ставки ЄСВ та 15 прожиткових мінімумів).
Таким чином, якщо єдиноподатник або підприємець на фікспатенті має намір
максимально заощадити на ЄСВ, то він може, по-перше, обрати мінімальну ставку ЄСВ (їх наведено далі в таблиці «Ставки ЄСВ для підприємців і порядок розрахунку ЄСВ за себе), а по-друге, сплачувати мінімальний розмір ЄСВ (ЄСВмін = Ставка ЄСВмін х Мін з/п місяць).Якщо ж навпаки, підприємець бажає збільшити майбутній розмір пенсії, він має можливість це зробити. Для цього необхідно сплачувати ЄСВ у розмірі більшому, ніж мінімальний (зрозуміло, чим більше сума ЄСВ, тим більше надалі буде пенсія).
Тепер давайте розглянемо ставки ЄСВ для підприємців
(стаття 8 Закону про ЄСВ).
Ставки ЄСВ для підприємців і порядок розрахунку ЄСВ за себе
| Вид страхування | Ставка ЄСВ (незалежно від системи оподаткування) | База оподаткування на загальній системі
| База оподаткування на єдиному податку та фікспатенті |
| Обов'язковий страховий пакет: | Чистий дохід, отриманий протягом місяця, але не нижче мінімальної зарплати та не вище 15 прожиткових мінімумів | Дохід, визначений на власний розсуд, але не нижче мінімальної зарплати та не вище 15 прожиткових мінімумів | |
| Страхування у ПФ і Фонді «безробіття» | 34,7 % | ||
| Добровільне (за бажанням) страхування: | |||
| Страхування у ПФ, Фонді «безробіття» і Фонді «тимчасової непрацездатності» | 36,6 % | ||
| Страхування у ПФ, Фонді «безробіття» і Фонді «нещасного випадку» | 36,21 % | ||
| Страхування у ПФ, Фонді «безробіття», Фонді «тимчасової непрацездатності» і Фонді «нещасного випадку» | 38,11 % | ||
| Виплати підприємцям за цивільно-правовими договорами, якщо такі договори не належать до підприємницької діяльності
| |||
| Страхування у ПФ і Фонді «безробіття» | 34,7 % — нараховуються та сплачуються за рахунок замовника | Винагорода за цивільно-правовим договором | |
| 2,6 % утримуються з підприємця-виконавця | |||
Отже, підприємцю надано деяку свободу щодо вибору видів страхування: вони
зобов'язані застрахувати себе лише у ПФ і Фонді «безробіття». У решті фондів страхування передбачено добровільне (за бажанням), тобто якщо підприємець не зацікавлений у разі хвороби отримати відшкодування від Фонду «тимчасової непрацездатності» або від Фонду «нещасного випадку», він може в цих фондах не страхуватися.На жаль, конкретні приклади розрахунку ЄСВ поки що розглянути неможливо, оскільки на сьогодні невідомо, які будуть суми мінзарплати та прожиткового мінімуму у 2011 році.
Документи, необхідні для розрахунку ЄСВ
У
статті 9 Закону про ЄСВ зазначено, що ЄСВ розраховується на підставі бухгалтерських та інших документів, які підтверджують суму доходу, виходячи з якого обчислюється ЄСВ.Оскільки підприємці бухоблік вести не зобов'язані, документами, які підтверджують правильність розрахунку ЄСВ за себе, можуть бути
Книга за формою № 10 і декларація про доходи.
Куди сплачувати ЄСВ
Органом, відповідальним за справляння ЄСВ, призначено ПФ. Тому перераховувати ЄСВ необхідно до ПФ. Для цього
територіальні органи ПФ повинні відкрити в Держказначействі спеціальні рахунки та повідомити їх реквізити підприємцям.
Як сплачувати ЄСВ
ЄСВ сплачується до ПФ одним платежем у відповідний строк. Розподіляти суму ЄСВ між фондами підприємець не повинен, це зроблять працівники ПФ.
Як правило, сплата ЄСВ має бути
безготівковою. Однак якщо підприємець не має рахунка в банку (працює лише з готівкою), він може сплатити ЄСВ готівкою на рахунки ПФ у касі будь-якого банку або через пошту (частина 7 статті 9 Закону про ЄСВ).Водночас слід зауважити, що в
частині 7 статті 9 Закону про ЄСВ міститься некоректне посилання на те, що готівкова сплата ЄСВ формально дозволена лише для підприємців-роботодавців (а про підприємців без найманих працівників, які сплачують ЄСВ за себе, нічого не зазначено). Зрозуміло, що ніхто не змушуватиме їх відкривати рахунок у банку спеціально для того, щоб сплачувати ЄСВ за безготівковим розрахунком, однак неточність формулювання є, і це потрібно мати на увазі (нагадаємо, що таку проблему ми вже обговорювали в розділі «В які строки необхідно сплачувати ЄСВ»).
Звітність щодо ЄСВ
Форми звітів щодо ЄСВ поки що не встановлено.
Однак на сайті ПФ уже розміщено проект Порядку подання звіту щодо ЄСВ (http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id = 150236&cat_id = 96766). Судячи з нього, ПФ планує діяти досить просто: перетворити звітність щодо персоніфікації на звітність щодо ЄСВ. При цьому зміняться лише ставка внеску та його назва (замість словосполучення «пенсійний внесок» фігуруватиме «єдиний соціальний внесок»).Крім того,
планується залишити періодичність подання звітності за працівників щомісяця (протягом 20 календарних днів після звітного місяця), а за себе — раз на рік (до 1 квітня року, наступного за звітним).У принципі, цей підхід є логічним і не виключено, що звітність залишиться практично колишньою. Утім, щоб говорити впевнено, потрібно все ж таки дочекатися, поки ПФ прийме не проект, а остаточний документ.
Проте
доти, доки ПФ остаточно не запровадить звітність щодо ЄСВ, підприємці зобов'язані подавати йому звітність щодо персоніфікації за працівників:— з якими стався
нещасний випадок на виробництві;— в яких виявлено
профзахворювання ;— яких
звільнено (за період після подання останнього звіту щодо персоніфікації та до моменту звільнення) — частина 5 розділу VIII Закону про ЄСВ.
Відповідальність за несплату ЄСВ або неподання звітності щодо нього
Відповідальність за порушення, пов'язані зі сплатою ЄСВ, застережено в
частині 11 статті 25 Закону про ЄСВ.
Відповідальність за несплату ЄСВ або неподання звітності щодо нього
(
частина 11 статті 25 Закону про ЄСВ)
11. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (755-15), накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2)
за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;3)
за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;4) за
неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;5) за
неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;6) за
несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум
Крім перелічених санкцій, за несплату ЄСВ передбачено адміністративну та навіть кримінальну відповідальність.
При цьому адмінштрафи за статтею 1651 КУпАП до підприємців не застосовуються, оскільки їх установлено лише для посадових осіб (а фізична особа — підприємець не є посадовою особою). А ось штраф за статтею 2121 ККУ застосувати можуть: у разі несплати ЄСВ на суму, що перевищує 1000 мінімальних зарплат, на підприємця може бути накладено штраф у розмірі 2100 — 8500 грн. Щоправда, коли порушення вчинено вперше та підприємець сплатив недоїмку з ЄСВ, штраф і пеню, то цей штраф не накладається.Про несвоєчасну сплату/несплату ЄСВ поговоримо окремо. Отже, якщо
граничний строк сплати ЄСВ минув, а підприємець цей внесок усе ще не перерахував, у нього виникає недоїмка з ЄСВ. Причому цю недоїмку може виявити або сам підприємець (виявить помилку), або працівники ПФ (під час перевірки). Утім, різниці практично немає.Річ у тім, що ПФ має право нарахувати штраф і пеню на суму недоїмки, незалежно від того, хто її виявив: підприємець (навіть якщо недоїмку він уже сплатив) чи працівники ПФ. Отже,
самовиправлення не позбавляє підприємця від штрафу та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ, а лише допомагає зменшити їх розмір (оскільки чим довше тривала несплата, тим більшою буде сума штрафу та пені).Про розміри штрафів ми вже говорили. А ось
пеня становить 0,1 % від суми недоплати за кожний день прострочення. Крім того, слід ураховувати, що ПФ може нарахувати недоїмку, штраф і пеню з ЄСВ за будь-який період, оскільки до них не застосовується строк давності .Таким чином, якщо підприємець
самостійно виявляє недоїмку та сплачує її до ПФ, йому надійде з ПФ рішення про нарахування пені та штрафів за період затримання сплати ЄСВ. Сплатити такі суми потрібно протягом 10 календарних днів з дня отримання рішення, інакше їх стягне держвиконавець (оскільки рішення про сплату штрафів і пені з ЄСВ є виконавчим документом, воно має ту ж силу, що й рішення суду).У разі незгоди з сумами штрафу або пені можна оскаржити їх до вищого за рівнем органу ПФ або до суду (при цьому обов'язково письмово повідомити про це своє відділення ПФ). У період оскарження ПФ не звертатиметься до держвиконавця.
Якщо ж
недоїмку виявить ПФ, то він надішле підприємцю вимогу про її сплату із зазначенням суми недоїмки, штрафів і пені. Підприємець, який з розрахованими сумами погодиться, повинен сплатити їх протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги. Інакше їх буде стягнуто держвиконавцем (знову ж таки вимога про сплату недоїмки з ЄСВ є виконавчим документом, тобто має таку саму силу, що й рішення суду).У разі незгоди з сумами ЄСВ, штрафів або пені, зазначеними у вимозі, необхідно їх узгоджувати у своєму відділенні ПФ.
Якщо все пройде успішно, підприємець зобов'язаний буде сплатити узгоджені суми протягом 10 календарних днів з дня узгодження. Якщо ж ПФ відмовиться задовольнити вимоги підприємця, тоді можна обрати один із двох варіантів дій:1) звернутися зі скаргою до вищого за рівнем ПФ
;2) звернутися з позовом до суду
.У період узгодження та оскарження ПФ не звертатиметься до держвиконавця.
Таким чином, ми бачимо, що для ЄСВ запроваджено майже такий самий механізм оскарження, який використовується у разі сплати податків. Єдина відмінність: вимога ПФ обов'язково оскаржується спочатку в системі пенсійних органів, і тільки потім (якщо бажаного результату не досягнуто) у суді.
Погашення вже наявної заборгованості за соцвнесками
Отже, ми розібралися з боргами, які можуть виникнути після 01.01.2011 р. у разі несвоєчасної сплати ЄСВ (нагадаємо, що сплата ЄСВ запроваджується з 01.01.2011 р.).
Однак що робити підприємцю, який
після 01.01.2011 р. виявить заборгованість не з ЄСВ, а з внесків до ПФ або інших фондів соціального страхування (природно, що така заборгованість виникла до 01.01.2011 р.)? Саме про це і йдеться в частині 7 розділу VIII Закону про ЄСВ. Отже, внески, не сплачені до ПФ та інших соцфондів, а також штрафи та пеня за ними розраховуються із застосуванням колишніх правил. Це стосується внесків, які:1) нараховані до 01.01.2011 р. і своєчасно не сплачені (при цьому штрафи і пеня на них нараховуються за правилами, що діють на момент виникнення боргу, — див. «ВД», 2009, № 9, с. 40);
2) нараховані за періоди 2010 року, тому на 01.01.2011 р. строк їх сплати ще не настав.
При цьому
суми, сплачені з 01.01.2011 р. у вигляді ЄСВ, не спрямовуватимуться на погашення колишніх боргів.До речі,
Закон про ЄСВ пропонує щось на зразок акції під умовною назвою «Погаси борги — пробачимо штрафи» тим підприємцям, які заборгували Фонду «безробіття», Фонду «тимчасової непрацездатності» або Фонду «нещасного випадку». Так, якщо борг за внесками у них виник до 01.07.2010 р. і погашений до 01.01.2011 р., то пеня і штрафи, нараховані на такий борг, підлягають списанню.На жаль, на внески до ПФ така «акція» не поширюється.
Добровільна сплата ЄСВ
Ми вже говорили про добровільну сплату ЄСВ, коли розбиралися зі ставками цього внеску. Нагадаємо, що підприємці зобов'язані сплачувати мінімальну ставку ЄСВ, яка гарантує їм страхування у ПФ і Фонді «безробіття». Водночас вони можуть
за бажанням обрати більшу ставку ЄСВ для того щоб застрахуватися у Фонді «тимчасової непрацездатності», у Фонді «нещасного випадку» або в усіх фондах відразу.Для цього необхідно подати відповідну заяву до свого відділення ПФ та укласти договір про добровільну участь у системі державного соціального страхування. Причому
якщо вже підприємець вирішив доплачувати внески добровільно, то робити це він повинен, як мінімум, протягом року (частина 2 статті 10 Закону про ЄСВ).
Перевірки
Закон про ЄСВ (стаття 13)
надав ПФ усі повноваження щодо проведення перевірок правильності нарахування та сплати ЄСВ. Такі перевірки проводитимуться як планово (не частіше одного разу на календарний рік), так і позапланово (за наявності конкретно застережених випадків).Порядок проведення перевірок має бути затверджено КМУ. Поки що офіційного документа немає, однак на сайті ПФ розміщено його проект (
http://www.pfu.gov.ua/pfu/control/uk/publish/article?art_id = 150404&cat_id = 96766). Отже, що ж планує ПФ?Планові перевірки.
ПФ має намір розподілити всіх страхувальників за ступенем ризику залежно від того, наскільки добросовісно вони виконують Закон про ЄСВ. Якщо підприємець нараховує ЄСВ без помилок і своєчасно сплачує його до ПФ, то планову перевірку він може чекати не частіше ніж раз на 3 роки. Про неї планують надсилати повідомлення, а тривалість її — не більше 5 календарних днів.Позапланові перевірки
проводяться скільки завгодно раз на рік і тривають (у підприємця) не більше 2 календарних днів. Підстави для їх проведення (знову ж таки, поки лише орієнтовні):— підприємець сам подав заяву про перевірку;
— ПФ виявив недостовірність даних у звітності щодо ЄСВ;
— підприємець не подав у встановлений строк звітність щодо ЄСВ;
— підприємець припиняє діяльність (знімається з обліку як платник ЄСВ);
— фізичні або юридичні особи звернулися до ПФ із заявою про порушення підприємцем законодавства з питань, що належать до компетенції ПФ (ПФ може вирішити, що перевірка не потрібна).
Свідоцтво про соціальне страхування
З 01.01.2014 р.
планується видати пластикове Свідоцтво застрахованої особи всім застрахованим особам, у тому числі підприємцям. Цей документ міститиме всю інформацію, необхідну для отримання коштів і послуг загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Висновки
Усі підприємці зобов'язані сплачувати ЄСВ за себе
, незалежно від того, на якій системі оподаткування вони працюють. Мінімальна ставка ЄСВ, яка забезпечує страхування підприємця у ПФ і Фонді «безробіття», становить 34,7 % від:—
чистого доходу за відповідний місяць (для підприємців на загальній системі);—
мінімальної зарплати відповідного місяця (на єдиному податку).За бажання можна добровільно застрахуватися у Фонді «тимчасової непрацездатності» і у Фонді «нещасного випадку», однак ставка ЄСВ при цьому зросте.
Що стосується підприємців
на загальній системі, то вони можуть не сплачувати ЄСВ за той місяць, в якому не отримали жодної копійки чистого доходу (тобто чистий дохід дорівнює нулю або отримано збиток). А ось якщо чистий дохід отримано, але він не дотягує до розміру мінзарплати, ЄСВ доведеться сплатити в мінімальному розмірі — 34,7 % від мінзарплати.Єдиноподатники за бажання збільшити розмір майбутньої пенсії можуть сплачувати ЄСВ у сумі, що перевищує мінімальний розмір
, але не більше 34,7 % від 15 прожиткових мінімумів.За несплату ЄСВ передбачено серйозні санкції, пеня та штрафи, строк давності щодо яких не застосовується.
Довідкова інформація (довідка)
1 Слід зазначити, що
у проекті Податкового кодексу передбачено обов'язок підприємця в разі отримання винагороди за договорами на виконання робіт (надання послуг) надавати замовнику копію свого Свідоцтва про держреєстрацію (для того, щоб замовник не утримував податок з доходів). Водночас поки що невідомо, залишиться така норма в остаточній редакції Податкового кодексу чи ні.