24.01.2011

Плата за землю-2011: розраховуємо і звітуємося

Стаття

Плата за землю-2011: розраховуємо і звітуємося

 

У 2011 році плата за землю буде справлятися за новою законодавчою базою — відповідно до розділу ХІІІ Податкового кодексу України. Однак правила нарахування та сплати цього податку, в основному, зазнали не дуже суттєвих змін. Як і в попередні роки, платники — СПД мають до 1 лютого надати органам податкової служби податкову декларацію на поточний рік.

У цій статі ми розкажемо про особливості нарахування, декларування та справляння плати за землю у 2011 році.

 

Основні моменти

У

Податковому кодексі України (далі — ПКУ) базові поняття, що застосовуються при оподаткуванні власників та користувачів земельних ділянок, майже не змінилися порівняно із положеннями Закону № 2535.

У

підпункті 14.1.147 ПКУ передбачено, що плата за землю — загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У свою чергу,

земельний податок — обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів довідка 1 (підпункт 14.1.72 ПКУ). Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі — орендна плата) — обов’язковий платіж, який орендар уносить орендодавцю за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 ПКУ).

Платниками земельного податку

є власники земельних ділянок чи земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі (стаття 269 ПКУ), а платниками орендної плати є тимчасові землекористувачі-орендарі (пункт 288.2 ПКУ).

Згідно з

підпунктом 14.1.34 ПКУ власники земельних ділянок — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Згідно з

підпунктом 14.1.73 ПКУ землекористувачі — юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Об'єктом оподаткування

земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (постійному користуванні), а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункт 270.1.1 ПКУ).

Об'єктом оподаткування орендною платою

є земельна ділянка, надана в оренду.

Базою оподаткування

земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок (далі — НГО) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до статті 289 ПКУ, або площа земельних ділянок, НГО яких не проведено (стаття 271 ПКУ).

Згідно з

підпунктом 14.1.125 ПКУ НГО земельних ділянок — капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (з недавнього часу таким органом є Державне агентство земельних ресурсів України).

Базовим податковим (звітним) періодом

для плати за землю є календарний рік (стаття 285 ПКУ), який починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку з набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Сплата

податкового зобов'язання щодо плати за землю, визначеного юридичною особою у податковій декларації на поточний рік, здійснюється рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 ПКУ).

Тобто, як і раніше, для подання звітності з податку за землю звітним періодом є календарний рік, а для сплати — календарний місяць.

Фізичні особи сплачують земельний податок протягом

60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (раніше сплачувалися рівними частками до 15 серпня і 15 листопада).

 

Ставки земельного податку

Як і раніше, ставки земельного податку диференційовано залежно від категорії земельної ділянки, цільового призначення, місця їх розташування (у межах чи за межами населеного пункту), а також від того, чи проведено грошову оцінку землі (див. табл. 1 на с. 38 та табл. 2 та 3 на с. 39).

 

Таблиця 1.

Ставки земельного податку

Земельні ділянки

Установлені ставки

1

2

Сільськогосподарські угіддя (незалежно від місцезнаходження) (ст. 272 ПКУ)

Рілля, сіножаті та пасовища — 0,1 % НГО(1)

Багаторічні насадження — 0,03 % НГО(1)

Надані на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження) (ст. 273 ПКУ)

За лісові землі податок справляється як складова плати за спеціальне використання лісових ресурсів відповідно до розділу XVII ПКУ.
За нелісові землі, які надані у встановленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства, податок сплачується на загальних підставах

НГО яких проведено (незалежно від місцезнаходження) (ст. 274 ПКУ)

1 % НГО.
Це не стосується земельних ділянок, зазначених у ст. 272, 273, 276 і 278 ПКУ

Розташовані в межах населених пунктів, НГО яких не проведено (ст. 275 ПКУ)

Ставки встановлюються залежно від чисельності населення (див. табл. 2 на с. 39) та коефіцієнтів (див. табл. 3 на с. 39).
Ставки податку диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, але не більше 3-кратного розміру цих ставок (з урахуванням коефіцієнтів). Така диференціація не застосовується до сільгоспугідь та земель лісогосподарського призначення

Несільськогосподарські угіддя, розташовані за межами населених пунктів, НГО яких не проведено (ст. 277 ПКУ)

Для ділянок, зайнятих господарськими будівлями (спорудами), а також ділянок, наданих садівницьким товариствам, у тому числі зайняті садовими та/або дачними будинками фізичних осіб, — 5 % НГО 1 гектара ріллі по області

Надані підприємствам промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів (ст. 278 ПКУ)

 

Надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільгоспугідь та земель лісогосподарського призначення), — 5 % НГО 1 гектара ріллі по області

Надані для залізничного транспорту в межах смуг відведення, військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, підрозділам Збройних Сил України, які здійснюють господарську діяльність, — 0,02 % НГО 1 гектара ріллі по області

Надані для підприємств промисловості, зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі) — 0,03 % НГО 1 гектара ріллі по області

Передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, НГО яких не проведено (ст. 279 ПКУ)

5 % НГО 1 гектара ріллі по області (крім сільгоспугідь та земель лісогосподарського призначення)

На землях водного фонду і лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, НГО яких не проведено (ст. 280 ПКУ)

На землях водного фонду — 0,3 % НГО 1 гектара ріллі по області

Зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами — 5 % НГО 1 гектара ріллі по області

Розташовані в межах населених пунктів, для яких ст. 276 ПКУ передбачено особливості встановлення ставок

Зайняті житловим фондом, автостоянками(2), індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також земельні ділянки, надані для потреб сільгоспвиробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, — 3 % суми земельного податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПКУ

На територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, — 5-кратний розмір податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПКУ

На територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до ст. 274 і 275 ПКУ із застосуванням таких коефіцієнтів:
— міжнародного значення — 7,5;
— загальнодержавного значення — 3,75;
— місцевого значення — 1,5

Надані для залізниць у межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, — 25 % податку, обчисленого відповідно до ст. 274 і 275 ПКУ

Надані для розміщення об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, — 25 % податку, обчисленого відповідно до ст. 274, 275, 278, 279 і 280 ПКУ

(1) За такими ставками справляється податок із сільгоспугідь, що надані в установленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військовими сільгосппідприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені.
(2) Для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами.

 

Таблиця 2.

Ставки податку за земельні ділянки (у межах населених пунктів),
 нормативну грошову оцінку яких не проведено

Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. осіб

Ставки податку, гривень за 1 кв. метр

Коефіцієнт, що застосовується
у містах Києві, Сімферополі,
Севастополі та містах обласного значення

до 3

0,24

від 3 до 10

0,48

від 10 до 20

0,77

від 20 до 50

1,2

1,2

від 50 до 100

1,44

1,4

від 100 до 250

1,68

1,6

від 250 до 500

1,92

2

від 500 до 1000

2,4

2,5

від 1000 і більше

3,36

3

 

Таблиця 3.

Коефіцієнти, що застосовуються в населених пунктах,
віднесених Кабміном до курортних (по ділянках,
грошову оцінку яких не проведено)

Розташування населених пунктів

Коефіцієнти

Південне узбережжя АР Крим

3

Південно-східне узбережжя АР Крим

2,5

Західне узбережжя АР Крим

2,2

Чорноморське узбережжя Миколаївської, Одеської та Херсонської областей

2

Гірські та передгірні райони Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських

2,3

Узбережжя Азовського моря та в інших курортних місцевостях

1,5

 

Індексація

НГО.

Відповідно до пункту 289.2 ПКУ центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації НГО земель, на який індексується НГО сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Такий коефіцієнт визначається за формулою:

Кі = [І - 10]:100,

де І — індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 110.

Такий коефіцієнт застосовується кумулятивно залежно від дати проведення НГО.

На виконання вимог

пункту 289.3 ПКУ Держкомзем у листі від 11.01.2011 р. № 344/22/6-11 повідомив, що НГО земель станом на 01.01.2011 р. за минулий рік необхідно індексувати на коефіцієнт 1,0 (див. «Індексація НГО за результатами 2010 року»).

 


Індексація НГО за результатами 2010 року

витяг із листа Держкомзему від 11.01.2011 р. № 344/22/6-11

«Нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2011 р. за 2010 рік необхідно індексувати на коефіцієнт

1,0, який розраховано відповідно до п. 289.2 <…> Податкового кодексу України виходячи з індексу споживчих цін за 2010 рік — 109,4 %.

У 2011 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.96 р., земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.95 р., та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (крім земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель), проведена станом на 01.01.97 р., підлягає індексації станом на 01.01.2011 р. на коефіцієнт 

3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік — 1,703, 1997 рік — 1,059, 1998 рік — 1,006, 1999 рік — 1,127, 2000 рік — 1,182, 2001 рік — 1,02, 2005 рік — 1,035, 2007 рік — 1,028, 2008 рік — 1,152, 2009 рік — 1,059 та 2010 рік — 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель за межами населених пунктів, проведена станом на 01.01.97 р., індексується станом на 01.01.2011 р. на коефіцієнт

1,879 , який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1997 рік — 1,059, 1998 рік — 1,006, 1999 рік — 1,127, 2000 рік — 1,182, 2001 рік — 1,02, 2005 рік — 1,035, 2007 рік — 1,028, 2008 рік — 1,152, 2009 рік — 1,059 та 2010 рік — 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка проведена у 2006 році відповідно до

Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Держкомлісгоспу, Держводгоспу та УААН від 27.01.2006 р. № 19/16/22/11/17/12 <…> підлягає індексації станом на 01.01.2011 р. на коефіцієнт 1,254, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 рік — 1,028, 2008 рік — 1,152, 2009 рік — 1,059 та 2010 рік — 1,0.

Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася».


 

Ставки земельного податку.

У пункті 4 розділу XIX ПКУ Кабміну доручено щорічно до 1 червня вносити до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ПКУ щодо ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції, зокрема земельного податку за земельні ділянки, НГО яких не проведено.

На наш погляд, земельний податок за проіндексованими ставками має розраховуватися лише за місяці, що залишилися до кінця року, а за період, який минув, мають застосовуватися «старі» (непроіндексовані) ставки.

Раніше індексація ставок земельного податку проводилася відповідно до

частини 12 статті 7 Закону № 2535 на коефіцієнт індексації, який установлювався у законі про держбюджет на відповідний рік.

 

Розрахунок орендної плати

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності

є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з

пунктом 288.1 ПКУ органи виконавчої влади та місцевого самоврядування повинні до 1 лютого подавати органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, а про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання — до 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому відбулися такі зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Обмеження щодо розмірів орендної плати раніше передбачалися у

статті 21 Закону про оренду землі, а з 01.01.2011 р. встановлені в пункті 288.5 ПКУ.

Річна сума орендної плати

не може бути меншою:

— для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку;

— для інших категорій земель — 3-кратного розміру земельного податку.

Річна сума орендної плати

не може перевищувати довідка 2 :

— для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів, — 3 % НГО;

— для інших земельних ділянок, наданих в оренду, — 12 % НГО.

Розмір плати за суборенду земельних ділянок не може перевищувати розмір орендної плати.

Згідно з

пунктом 288.7 ПКУ податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовуються відповідно до вимог статей 285 — 287 ПКУ.

Отже, платники орендної плати, так само як і платники земельного податку, повинні або до 1 лютого надати до органу ДПС річну декларацію (з розбивкою річної суми за місяцями), або щомісячно (протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним) подавати звітну нову декларацію.

Сплачувати орендну плату (суму, розраховану за місяць) також потрібно щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного місяця.

 

Порядок подання звітності із земельного податку та орендної плати

Поза сумнівом, багатьом, хто подає звітність із землі не перший рік, упав у очі діаметрально протилежний підхід

Закону № 2535 і ПКУ до щомісячного подання такої звітності. Нагадаємо, що статтею 14 зазначеного Закону щомісячне декларування податкових зобов'язань з плати за землю розглядалося як деякий факультативний варіант, оскільки таке декларування все одно НЕ звільняло від подання річної звітності на весь рік наперед.

Сьогодні ж платників податків, які остаточно вирішили звітувати щомісяця, звільнено від подання річної декларації. Водночас є деякі сумніви щодо безболісності використання такої поблажки законодавця.

Річ у тім, що

строк подання річної декларації визначено пунктом 286.2 ПКУ як 1 лютого поточного року . А ось строком подання декларації за січень (перший звітний місяць) поточного року згідно з пунктом 286.3 цього Кодексу (з урахуванням перенесення такого строку) буде 21 лютого. При цьому, як зазначено в пункті 285.1 ПКУ, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Та ще до того ж щомісячну декларацію з плати за землю названо новою звітною, хоча навряд чи може йтися про нову декларацію, якщо не подавалася звітна.

Резюме, прийнятне для багатьох платників податків, сформулюємо так: через зазначену невизначеність

цього року має сенс усім без винятку подати річну декларацію. Ті, хто заздалегідь вирішив цим і обмежитися, вважаються такими, що виконали свій обов'язок з декларування зобов'язань щодо плати за землю. Решті ж за наявності такого бажання ніщо не заважає з лютого перейти до подання щомісячної звітності, не забуваючи при цьому, що остаточні показники, за які доведеться нести відповідальність, зазначені саме в щомісячних, а не в річному звіті.

На момент підготовки номера до друку якраз з

’явилася нова форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1015. Цей наказ та нові форми звітності можна знайти на офіційному сайті ДПАУ за посиланням http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=307797&cat_id=240136 (у розділі «Нормативно-правова база»/«Накази ДПА України).

Для тих підприємців, які вирішать звітуватися за землю щомісячно, детальніше про заповнення земельної звітності за новою формою ми розповімо в наступному номері.

 

Матеріал підготували:
М. Шпакович, І. Хмелевський, економісти-аналітики Видавничого будинку «Фактор»

 


Документи статті

ПКУ

— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЗКУ

— Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III.

Закон № 2535

— Закон України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-IV (втратив чинність з 01.01.2011 р.).

Наказ № 434

— наказ ДПАУ «Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби» від 26.10.2001 р. № 434.

Закон про оренду землі

— Закон України «Про оренду землі» в редакції від 02.10.2003 р. № 1211-IV.

 

Довідкова інформація (довідка)

1 Відповідно до

частини 2 статті 92 ЗКУ право постійного землекористування набувають лише: державні та комунальні підприємства, установи та організації; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об’єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку, виключно для будівництва та обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

2 Це не стосується випадків, коли орендар визначається на конкурентних засадах.