03.11.2014

ФОП оплатила іншій ФОП з поточного підприємницького рахунка товар для особистих потреб. Чи потрібно таку виплату показувати у формі № 1ДФ?

Єдиноподатник групи 3 (ставка єдиного податку —5 %) перерахував гроші зі свого підприємницького рахунка іншому приватному підприємцю за побутову техніку. Техніку придбано не для продажу або підприємницької діяльності, а для особистого користування. Чи потрібно відображати цю виплату у формі № 1ДФ?

Почнемо з того, що в законодавстві немає норм, які забороняють підприємцю використовувати кошти з підприємницького рахунка для фінансування своїх особистих потреб*. Тому підприємець, який придбав побутову техніку «для себе» і розрахувався за неї з підприємницького рахунка, нічого не порушив.

* Є лише зворотна заборона: не можна використовувати звичайний (непідприємницький) рахунок фізичної особи для провадження господарської діяльності — пункт 7.7 Інструкції № 492.

Однак тут є підводне каміння — звіт за формою № 1ДФ. Цей звіт зобов’язані подавати всі податкові агенти, які виплатили кошти не має значення, за що, і не має значення, в якій формі (грошовій чи негрошовій):

— громадянам — фізичним особам

— або іншим підприємцям (код доходу — «157») — пункт 51.1 ПКУ, пункт 1.2 Порядку № 49.

На замітку

Якщо особа виступає як підприємець, то вона є податковим агентом. А ось громадянин податковим агентом не може бути (підпункт 14.1.180 ПКУ).

Зрозуміло, що в разі, якщо б підприємець сплатив за побутову техніку готівкою (заздалегідь знявши її з підприємницького рахунка), жодних запитань не було б. Оскільки він купив побутову техніку як звичайний громадянин (непідприємець), то ні про яку форму № 1ДФ не може і йтися.

Однак ситуація така, що оплата проведена саме з підприємницького рахунка. А отже, під час будь-якої перевірки податківці звернуть увагу на неї і зацікавляться, чому у виписці банку така оплата фігурує, а у формі № 1ДФ її немає.

Тому не виключено, що податківці зроблять спробу оштрафувати підприємця за те, що звіт за формою № 1ДФ був поданий в неповному обсязі (оскільки в ньому немає даних про згадану виплату). Штраф за це на сьогодні становить 510 грн. (стаття 119 ПКУ)**.

** На жаль, цей штраф залишився в незмінному вигляді і після 01.01.2014 р., коли значну частину штрафів за помилки у формі № 1ДФ було скасовано (детальніше див. «ВД», 2014, № 5, с. 18).

Отже, що ми маємо?

Перше: санкції за помилки у формі № 1ДФ значні.

Друге: зовсім не складно вказати виплату у формі № 1ДФ (до того ж, якщо кошти перераховані підприємцю, то ПДФО утримувати не потрібно — у графах 4 і 4а проставляється «0,00»).

Висновок є очевидним:

Порада

Настійно рекомендуємо відображати у формі № 1ДФ усі виплати, здійснені з підприємницького рахунка (навіть якщо вони не пов’язані з госпдіяльністю), за винятком виплат на адресу юридичних осіб.

Якщо ж підприємець усе ж таки не вказав у формі № 1ДФ вартість побутової техніки, що йому робити?

Однозначно не слід дзвонити в усі дзвони про цю операцію та намагатися виправити звіт за формою № 1ДФ, оскільки самовиправлення в цьому випадку від 510-гривневого штрафу не врятує.

У результаті залишається лише чекати, поки податківці самі виявлять помилку (якщо виявлять). Якщо вони не зроблять цього протягом трьох років, то можна вважати, що «пронесло».

Інакше підприємцю доведеться:

— або сплатити 510-гривневий штраф,

— або спробувати відбитися від штрафу. Але для цього потрібно довести, що він не виступав як податковий агент при купівлі побутової техніки. Що в цьому допоможе? Звісно, документи, наприклад:

— договір на купівлю побутової техніки, в якому фізична особа фігурує як громадянин (немає жодних згадок про його підприємницький статус);

— платіжний документ (також виданий на ім’я громадянина, а не підприємця);

— гарантія, оформлена на громадянина;

— рахунок за послуги з доставки (добре, якщо адресою доставки є не офіс, а домівка фізичної особи);

— товарна накладна, виписана на ім’я громадянина (без зазначення підприємницького статусу).

Крім того, візьміть на озброєння частину 1 статті 325 ЦКУ, згідно з якою:

«1. Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.»

Інакше кажучи, оскільки немає такого суб’єкта права власності, як фізична особа — підприємець, то все, що належить підприємцю (у тому числі кошти з поточного рахунка), належить йому як фізичній особі (громадянину). Отже, фізична особа має право витрачати ці кошти на свій розсуд без будь-яких обмежень.

Таким чином, оплачуючи побутову техніку з підприємницького рахунка, фізична особа могла діяти як громадянин, і це цілком законно. А громадяни не зобов’язані подавати звіт за формою № 1ДФ, оскільки не є податковими агентами.

 

Документи консультації

ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.

Інструкція № 492 — Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Порядок № 49 — Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міндоходів від 21.01.2014 р. № 49.