10.04.2009

Щодо відображення у бухгалтерському обліку права постійного користування земельними ділянками

Лист від 06.03.2009 р. № 31-34000-10-10/6424

Щодо відображення у бухгалтерському обліку права постійного користування земельними ділянками

 

Лист Міністерства фінансів України

від 06.03.2009 р. № 31-34000-10-10/6424

 

Міністерство фінансів України на запит щодо відображення у бухгалтерському обліку права постійного користування земельними ділянками повідомляє.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242, право користування земельною ділянкою відображається у складі нематеріальних активів за вартістю цього права, яка визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

 

Заступник міністра фінансів України

Д. Фудашкін

 

КОМЕНТАР

 

Про проблеми, пов’язані з підходом Мінфіну до бухгалтерського відображення прав користування земельною ділянкою, ми вже писали1.

1 Див. лист Мінфіну від 31.12.2008 р. № 31-34000-10-16/46569 та коментар до нього, опубліковані в газеті «Будівельна бухгалтерія», 2009, № 3, с. 4.

Дійсно, ахіллесовою п’ятою визнання прав користування нематеріальними активами є питання адекватного визначення їх вартості2.

Первісну вартість не може бути розраховано на підставі ціни придбання, оскільки таке право не продається, а надається безкоштовно. Для таких прав у принципі не існує активного ринку. Отже, визначити їх справедливу вартість, орієнтуючись на ринкові ціни, практично неможливо.

2 Про це ми згадували в газеті «Будівельна бухгалтерія», 2009, № 4, с. 9.

Звернення Мінфіну до

Закону про оцінку майна3 виглядає аж ніяк не беззаперечним.

3

Закон України «Про оцінку майна, майнові права та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III.

По-перше, серед

обов’язкових випадків проведення оцінки відсутнє встановлення вартості прав землекористування.

По-друге, згідно зі

ст. 5 зазначеного Закону суб’єктом оціночної діяльності може бути лише особа, у складі якої працює хоча б один сертифікований оцінювач. Тому виникає запитання, чи може звичайне підприємство, у штаті якого немає оцінювачів, самостійно проводити оцінку в її розумінні, передбаченому Законом про оцінку майна?

Не хотілося б думати, що, пославшись у своєму листі на

Закон про оцінку майна, Мінфін цим змушує землекористувачів укладати договори з професійними оцінювачами на предмет визначення вартості відповідного нематеріального активу.

На наш погляд, посилання можна трактувати таким чином:

підприємства, що мають земельні ділянки на правах постійного користування, можуть самостійно оцінювати вартість таких прав, використовуючи ті стандарти оцінки, якими зазвичай керуються професійні оцінювачі.

 

Сергій Шемет