11.12.2009
Визнання договорів у будівництві недійсними:
підстави та наслідки
Роман Кабальський, юрист
Укладаючи договір, особливо якщо йдеться про договірні взаємовідносини в будівельній сфері, суб’єкти господарювання, безумовно, розраховують на тривалу та плідну співпрацю. Однак причиною її припинення інколи може стати не порушення своїх зобов’язань однією зі сторін, а банальне недотримання певних вимог законодавства ще на стадії укладення договору. У цій статті ми розглянемо найпоширеніші на практиці підстави, з яких договір може бути визнано недійсним, та опишемо можливі негативні наслідки такого визнання.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦК
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.ГК
— Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV.Узагальнення практики
— Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008 р.
Орієнтиром у встановленні причин та підстав визнання договорів недійсними стане підготовлене Верховним Судом України
Узагальнення практики, покладене в основу постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р.Пропонуємо стисло зупинитися на кожній з можливих підстав визнання договору недійсним окремо.
Підстава 1. Невідповідність умов договору вимогам законодавства
Згідно зі
ст. 203 ЦК зміст договору не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Слід зауважити: ВСУ у своїй практиці виходить з того, що підставою для визнання договору недійсним може бути суперечність його умов вимогам не лише цивільного та господарського законодавства, а й будь-яких інших законів (наприклад, тих, що регулюють трудові, сімейні відносини тощо).
Підстава 2. Недотримання форми, в якій має бути укладено договір
Зауважимо: якщо законодавство
не вимагає нотаріального посвідчення договору, то відсутність договору, оформленого як єдиний письмовий документ, не виступатиме підставою для визнання його недійсним. Справа в тому, що письмовий договір розглядається судами виключно як доказ того, що домовленість між суб’єктами господарювання існувала. Тому якщо одна зі сторін заперечує цей факт, посилаючись на відсутність письмового договору, друга може використовувати інші докази, щоб переконати суд у наявності договірних відносин. Це можуть бути будь-які письмові докази, засоби аудіо- та відеозапису тощо. Єдине — такими доказами не можуть бути показання свідків (ст. 218 ЦК).Набагато серйозніші наслідки можуть настати,
якщо сторони повинні були нотаріально посвідчити договір. Такий договір за відсутності нотаріального посвідчення автоматично вважається недійсним, тобто нікчемним.Пояснимо значення цього поняття. Термін
«нікчемний договір» до 2004 року, тобто до набуття чинності новим ЦК, у вітчизняному законодавстві не використовувався. Розрізняють два види недійсних договорів:перші
— недійсність яких має бути встановлено судом (при їх укладенні було допущено певні порушення, але факт того, що вони мали місце, повинен установити суд і прийняти рішення, чи настільки істотні були допущені порушення, щоб вважати договір недійсним);другі
— нікчемні договори, тобто договори, укладені з явними порушеннями вимог законодавства, і тому визнання їх судом недійсними не потрібне, вони автоматично такими вважаються (наприклад, установлювати факт відсутності нотаріального посвідчення договору не потрібно — він і так очевидний).Отже, що відбувається в разі відсутності нотаріального посвідчення договору? Мусимо зауважити: не виключений варіант, коли жодних негативних наслідків у зв’язку з цим не настане. Але тільки за умови, що жодна зі сторін договору, жодна третя особа, чиї інтереси можуть зачіпатися у зв’язку з укладенням такого договору, і жоден контролюючий орган не вирішать вимагати в суді анулювання результатів договірних відносин сторін. Інакше кажучи,
теоретично можна собі уявити, що за договором, який підлягав нотаріальному посвідченню, однак так і не був посвідчений, сторони виконають свої зобов’язання, закриють договірні зобов’язання, і питання про дійсність договору так і не виникне. Однак сподіватися на це надто ризиковано.Щоб уникнути наслідків недійсності такого договору, можна
скористатися ще одним варіантом дій. Згідно з ч. 2 ст. 220 ЦК, якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку подальше нотаріальне посвідчення договору не потрібне.Але тут слід ураховувати два моменти:
по-перше
, необхідні докази того, що одна зі сторін дійсно ухилялася від нотаріального посвідчення (наприклад, це можуть бути направлені їй письмові пропозиції нотаріального посвідчення від другої сторони);по-друге
, якщо законодавство вимагає не лише нотаріального посвідчення, а й державної реєстрації договору (зокрема, договору купівлі-продажу об’єктів нерухомості), то скористатися цим варіантом і визнати договір дійсним у судовому порядку не вдасться.
Підстава 3. Укладення договору внаслідок помилки
На цій підставі договір може бути визнано недійсним, якщо сторони чи одна зі сторін
неправильно оцінювали якісь істотні умови договору, помилялися в його правовій природі, у предметі договору, ціні тощо. Наприклад, рішенням Знаменського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2007 р. було задоволено позов про визнання договору дарування будинку недійсним. Суд установив: при укладенні договору дарування дарувальниця вважала, що укладає договір довічного утримання, тобто помилялася у правових наслідках договору, що укладався.
Підстава 4. Укладення договору під впливом обману
У цьому випадку суд повинен буде встановити, що мало місце
цілеспрямоване введення сторони договору в оману стосовно фактів, що вплинули на укладення договору. При цьому друга сторона договору знає про наявність або відсутність певних обставин і про те, що перша сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у договірні відносини, невигідні для неї. При цьому суди виходять з того, що обман стосовно мотивів, тобто внутрішніх спонукань до укладення договору, не має істотного значення, зокрема обман щодо фінансового становища контрагента як мотив укладення договору.
Підстава 5. Укладення договору під впливом насильства
Для визнання договору недійсним на цій підставі необхідно встановити, що мав місце фізичний або психічний вплив на особу з метою примушування до укладення договору.
Суди, розглядаючи такі справи, виходять із того, що під насильством розуміється заподіяння стороні договору чи особі, яка виступає від її імені, фізичних або душевних страждань з метою примушування до укладення договору. Таке насильство має виражатися в незаконних, але не обов’язково злочинних, діях.
Підстава 6. Укладення договору в результаті зловмисної домовленості
Відповідно до
ст. 232 ЦК договір, укладений у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, визнається судом недійсним. Представник має діяти на користь особи, яку він представляє. Тому якщо такий представник вступив у домовленість з іншою стороною та діяв при цьому у власних інтересах, нехтуючи інтересами особи, яку він представляє, суд може визнати такий договір недійсним. Найчастіше, як показує статистика ВСУ, у судовій практиці такі випадки трапляються при укладенні договорів купівлі-продажу та підряду.
Підстава 7. Укладення договору під впливом важких обставин та на вкрай невигідних умовах
Щоб договір було визнано недійсним на цій підставі,
необхідна одночасна наявність двох умов: важких обставин, що вплинули на його укладення однією зі сторін, та вкрай невигідних умов, на яких ця сторона погодилася його укласти. При цьому не відіграє жодної ролі, хто зі сторін договору виступив з ініціативою його укласти.Важкі обставини суди розуміють не як будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайні злидні родини, загроза втратити заставлене житло чи банкрутство, надзвичайно низька винагорода за виконувану роботу чи послуги, що надаються, тощо.
Наслідки недійсності договору
У результаті встановлення недійсності договору насамперед настають
негативні майнові наслідки.Так,
за загальним правилом, якщо договір визнано недійсним, кожна зі сторін має повернути іншій все отримане за договором. Класичний приклад: при визнанні договору купівлі-продажу недійсним покупець повертає продавцю товар, продавець покупцю — сплачену за нього суму. Для суб’єктів господарювання найнеприємнішими будуть податкові наслідки визнання правочину недійсним, зокрема покупець втратить право на податковий кредит (див. лист ДПАУ від 02.03.2009 р. № 4164/7/16-1517-03).Однак повернути «все отримане за договором» не завжди можливо. Наприклад, якщо мав місце договір підряду або про надання послуг, то повернення отриманого за договором з боку замовника просто неможливе, оскільки полягає у здійснених роботах чи спожитих послугах. У таких ситуаціях діє правило, згідно з яким через неможливість повернення отриманого за договором сторона має відшкодувати вартість усього отриманого. Для договору підряду це означає, що підрядник поверне замовнику отриману за виконану роботу суму грошей, а замовник відшкодує підряднику вартість виконаних ним робіт на момент визнання договору недійсним. При цьому замовник не зможе включити зазначену суму до валових витрат, як це було б за наявності дійсного договору. Аналогічні правові наслідки настають і в разі визнання недійсним договору про надання послуг.
Водночас у деяких ситуаціях суб’єкти господарювання можуть бути й самі зацікавлені у визнанні договору недійсним та ініціюють розгляд цього питання в суді. Так, сторона, яка втратила інтерес до виконання договору, але не може його розірвати в односторонньому порядку, оскільки, як правило, у договорі передбачаються штрафні санкції за односторонню відмову від договору, може вирішити це питання шляхом визнання договору недійсним (за умови, звичайно, що для цього будуть достатні підстави).
Або ще один приклад. Останнім часом визнання договору недійсним усе частіше використовується для звільнення від застави. Яскравий приклад — валютні договори іпотеки. Позичальники звертаються до судів з вимогою визнати договір недійсним з тієї причини, що грошове зобов’язання виражено в іноземній валюті. Наслідком задоволення судом таких вимог стає не лише зобов’язання сторін повернути все отримане за договором (у ситуації, що розглядається, це означає, що позичальник має повернути кредитору надану в позику суму), а і втрату чинності договором застави, тобто передане в заставу майно звільняється з-під застави.
Набагато істотнішими можуть бути наслідки, якщо ініціатором визнання правочину недійсним виступає держорган (такими повноваженнями, зокрема, наділено податківців), посилаючись при цьому на його суперечність вимогам закону, а саме укладення правочину її з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (
ст. 208 ГК). У цьому випадку при встановленні факту, що таку мету мали обидві сторони договору, та за умови, що договір обома сторонами виконано, у дохід держави за рішенням суду стягується все отримане ними за договором, а в разі виконання договору однією зі сторін з іншої стягується в дохід держави все отримане нею, а також усе належне з неї на користь першої сторони для відшкодування отриманого. Якщо ж мету, що суперечить інтересам держави і суспільства, мала тільки одна зі сторін договору, усе отримане нею повертається другій стороні, а отримане останньою — стягується в дохід держави за рішенням суду.Це лише основні положення, які слід ураховувати при встановленні договірних відносин, щоб потім не натрапити на загрозу визнання договору недійсним. Докладніше про специфіку визнання недійсними договорів, що укладаються в будівельній сфері, ми розповімо в наступній статті.