27.01.2011
Реквізити податкової накладної:вид договору замість умов поставки
Олена Уварова, юрист Видавничого будинку «Фактор»
Податкова накладна — один з найважливих документів. Після набуття чинності Податковим кодексом було затверджено нову форму податкової накладної (див. на с. 24), в якій з'явився такий видозмінений реквізит, як «Вид цивільно-правового договору». Розповімо, на що слід звернути увагу, щоб не помилитися під час його заповнення.
ДОКУМЕНТИ СТАТТІ
ЦКУ
— Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.Податковий кодекс
— Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.Закон про ПДВ
— Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.Наказ № 165
— наказ ДПАУ «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку її заповнення» від 30.05.1997 р. № 165.Наказ № 969
— наказ ДПАУ «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» від 21.12.2010 р. № 969.
«Умови поставки» зі старої форми ПН
Податковий кодекс
у п. 201.1 ст. 201 передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках:а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи — продавця або податкова адреса1 фізичної особи — продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, — покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна поставки без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и)
вид цивільно-правового договору.1 Податкова адреса — це ще одне нововведення Податкового кодексу. Згідно з п. 45.1 ст. 45 податковою адресою платника податків — фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків в органі державної податкової служби. Податкова адреса може бути лише одна.
Як бачимо, перелік реквізитів, який було передбачено
п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, залишився практично незмінним. Додався лише такий новий реквізит як «вид цивільно-правового договору».Слід зауважити, що у формі податкової накладної, яку затверджено
наказом ДПАУ від 30.05.97 р. № 165, як один із реквізитів було передбачено рядок «Умови поставки (форма цивільно-правового договору) », в якому зазвичай указувався номер рахунка або чек2. Саме його місце, як видно з форми податкової накладної, затвердженої наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. № 969, зайняв «Вид цивільно-правового договору».2 Хоча, безумовно, терміни було використано некоректно, оскільки, якщо підходити суто формально, умови поставки передбачені Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (франко-завод, франко-перевізник, франко вздовж борту судна тощо), а за формою договори можуть бути усними та письмовими (у простій письмовій формі та в нотаріальній). Однак на практиці від буквального розуміння зазначених термінів завжди відступали.
Заповнюємо рядок «Вид цивільно-правового договору»
Тепер слід розібратися, що саме необхідно вказати у рядку «Вид цивільно-правового договору». Справа в тому, що договори може бути класифіковано за різними підставами на такі види:
—
односторонні, в яких в однієї зі сторін є тільки права, а в іншої — тільки обов'язки (наприклад, доручення, дарування, позика), та двосторонні, в яких кожна зі сторін має і права, і обов'язки;— залежно від моменту виникнення зобов'язань за договором вони поділяються на
реальні (договори, які визнаються укладеними з моменту, коли на підставі угоди здійснено передачу стороною контрагенту певного майна) та консенсуальні (що набирають чинності з моменту досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов, зокрема позики, зберігання, перевезення вантажів);—
відплатні, тобто такі, що передбачають отримання певної компенсації від іншої сторони, та безвідплатні, які, відповідно, не передбачають компенсацію, як, наприклад, договір дарування;— залежно від характеру договору можна виділити
основні та додаткові договори. Останні є похідними від перших та не мають самостійного значення без них; і навпаки, основні договори не залежать від додаткових. Це, зокрема, означає, що визнання додаткового договору недійсним ніяк не впливає на юридичну силу основного договору. Найпоширеніший різновид додаткових договорів — договори про забезпечення зобов'язання;—
договори, укладені на користь контрагентів та на користь третіх осіб;—
основні та попередні договори. Попередній договір передбачає обов'язок укласти в майбутньому договір («основний договір») на умовах, передбачених попереднім договором. При укладенні такого договору достатньо визначити основний зміст майбутнього договору та погодити його істотні умови. Другорядні умови будуть у подальшому встановлені в основному договорі. Якщо сторона, яка уклала попередній договір, ухиляється в передбачені ним строки від укладення основного договору, другою стороною може бути подано позов з вимогою зобов'язати таку особу укласти основний договір або про стягнення збитків, що були заподіяні унаслідок ухилення від укладення договору, а також штрафних санкцій, якщо їх було передбачено попереднім договором. Зобов'язати сторону попереднього договору виконати в натурі те зобов'язання, яке тільки мало бути передбачено основним договором (наприклад, передати майно), у судовому порядку не можна;—
пойменовані (у ЦКУ та інших законодавчих актах) та непойменовані (які не названо в законодавчих актах, але укладення яких не суперечить вимогам законодавства). До останніх застосовуються норми про найбільш схожий вид договорів, загальні положення зобов'язального та договірного права.Однак найістотнішою є
класифікація договорів за їх предметом. Власне, цю класифікацію навіть покладено в основу структури ЦКУ. Це такі договори як: купівлі-продажу, поставки, оренди, підряду, будівельного підряду, підряду на виконання проектних та дослідних робіт, договори про надання послуг тощо.Вважаємо, коли йдеться про реквізит ПН, то мається на увазі така предметна класифікація. Відповідно в рядку ПН «Вид цивільно-правового договору» необхідно вказувати «Договір купівлі-продажу», «Договір оренди», «Договір підряду» тощо, тобто зазначати назву договору.
Хоча слід зауважити, що автори Науково-практичного коментаря до Податкового кодексу України, звертаючи увагу на запровадження нового реквізиту податкової накладної, посилаються на
ст. 626 ЦКУ 3. У ній класифікацію договорів проведено за розподілом прав та обов'язків сторін договору — на одно-, дво- та багатосторонні. Навряд чи законодавець бажав бачити вказівку на вид договору саме за цією підставою. Та й сама форма ПН, в якій поряд з видом цивільно-правового договору зазначаються його дата та номер, також дозволяє говорити про те, що йдеться про класифікацію залежно від предмета договору.3 Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України (кол. авторів) / За ред. М. Я. Азарова. — К.: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України, 2010. — С. 952.
Наслідки незаповнення нового реквізиту
Зміни у формі податкової накладної полягають не тільки у формулюваннях, а й у статусі самого реквізиту.
Якщо раніше «Умови поставки» як реквізит не було передбачено на рівні
Закону, і тому суди визнавали податковий кредит, сформований на підставі накладних, у яких він був відсутній (див., наприклад, ухвали ВАСУ від 31.01.2007 р. № К-28167/06, Дніпропетровського апеляційного адмінсуду від 18.03.2010 р. у справі № 9/578/07-АП), то тепер «Вид цивільно-правового договору» прямо названо в Податковому кодексі. Це означає, що його відсутність може спричинити сумніви щодо податкового кредиту. Пильнуйте!