13.09.2012
Уточнено порядок визначення умов договорів постачання
Законом України від 05.07.2012 р. № 5060-VI до ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII, ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність від 01.07.04 р. № 1955-IV та інших законів України внесено зміни, якими підкориговано положення про умови постачання, що зазначаються сторонами договору.
Відповідно до змін українські суб’єкти господарювання можуть визначати в договорах умови постачання з використанням відомих міжнародних звичаїв, рекомендацій, правил міжнародних органів та організацій, у тому числі Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у будь-якій редакції (раніше — тільки в редакції, чинній на момент постачання), якщо це прямо або у виключній формі не заборонено законами України.
Закон від 05.07.2012 р. № 5060-VI набрав чинності з 3 серпня 2012 року.
Джерело: www.nibu.factor.ua
До відома фізосіб-підприємців
Державна податкова служба України у листі від 17.04.2012 р. № 11206/7/17-1217 нагадала, що згідно з п. 44.5 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення Книги обліку доходів або Книги обліку доходів та витрат, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган ДПС за місцем обліку в порядку, установленому ПКУ для подання податкової звітності. Платник зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу ДПС.
До підприємця, який не виконав приписи п. 44.5 ПКУ, на думку ДПСУ, може бути застосовано такі заходи відповідальності:
— адміністративну — за ст. 1641 КУпАП, що передбачає попередження або накладення штрафу в розмірі від 3 до 8 нмдг (від 51 до 136 грн.). Те саме порушення, вчинене особою повторно, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від 5 до 8 нмдг (від 85 до 136 грн.);
— фінансову — за ст. 121 ПКУ, що передбачає накладення штрафу в розмірі 510 грн. До платника податків, який вчинив ці дії повторно, застосовується штраф у розмірі 1020 грн.
Джерело: www.nibu.factor.ua
Деякі зміни в процедурі відведення землі для суспільних потреб
Законом України від 05.07.2012 р. № 5070-VI унесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо припинення права користування земельними ділянками при відведенні їх для суспільних потреб, а саме до Закону України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV (далі — Закон № 161), Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 р. № 1559-VI та Земельного кодексу.
Зазначеними змінами, зокрема до Земельного кодексу, передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб.
Припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію в такому разі здійснюється за правилами розірвання договору оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб, які відтепер прописано у Законі № 161.
Крім того, встановлено, що:
— у разі прийняття рішення про викуп чи примусове відчуження частини земельної ділянки для суспільних потреб виділення такої частини в окрему земельну ділянку здійснюється за відповідною технічною документацією із землеустрою, підставою для розроблення якої є нотаріально посвідчена згода власника земельної ділянки на поділ земельної ділянки чи рішення суду;
— у разі втрати чинності рішенням про викуп земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з підстав, які допускають примусове відчуження цих об’єктів з мотивів суспільної необхідності, прийняття рішення про викуп таких об’єктів з цих же підстав допускається не раніше ніж через 2 роки (до цього повторне рішення могло було прийнято не раніше ніж через 5 років).
Закон України від 05.07.2012 р. № 5070-VI набрав чинності з 5 вересня 2012 року у зв’язку з офіційним опублікуванням у газеті «Голос України» від 04.09.2012 р. № 164.
Джерело: www.nibu.factor.ua