Загальні норми
Для роботодавця основним документом, що підтверджує інвалідність працівника, є копія довідки до акта огляду МСЕК про групу та причину інвалідності. Документи має надати безпосередньо роботодавцю сам працівник при працевлаштуванні або згодом, якщо інвалідність установлена у процесі трудової діяльності. Таким чином, власне працівник і повідомляє роботодавцю про свою інвалідність.
Роботодавець може дізнатися про інвалідність працівника із копії його пенсійного посвідчення або копії посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Водночас такого запису може й не бути у трудовій книжці працівника, оскільки у п. 2.30 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 № 58, йдеться про внесення запису до трудової книжки працівника про призначення пенсії за віком та пенсії за вислугу років.
Виходить, якщо працівник самостійно не повідомить про установлену йому інвалідність за місцем роботи, то роботодавець може й не знати про такий факт. А питання важливе, адже трудовим законодавством передбачено низку гарантій для працівників-інвалідів. Зокрема, ці працівники мають право на щорічну основну відпустку подовженої тривалості. Так, інвалідам I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів (ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР, далі — Закон № 504).
Працівнику, якого на момент працевлаштування визнано інвалідом, законодавчо гарантовано надання щорічної основної відпустки подовженої тривалості (залежно від групи інвалідності) з дня укладання трудового договору. При цьому не має значення, коли саме працівник надав документи, що підтверджують його інвалідність.
Практичний кейс
Трудовий договір із працівником укладено ще у 2009 році, і на той момент, наприклад, він вже був визнаний інвалідом II групи. Проте при працевлаштуванні працівник не повідомив про свій статус інваліда, а надав відповідну довідку МСЕК лише у 2023 році. Тому за кілька робочих років працівнику-інваліду щорічна основна відпустка надавалася тривалістю 24 календарних дні, як це передбачено у загальному випадку. Насправді, ще із дати укладання трудового договору у 2009 році він мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів.
Виходить, що за 14 робочих років (з 2009 по 2023 рік) працівник як інвалід II групи додатково не скористався 84 (14 х (30 - 24)) календарними днями щорічної основної відпустки. Яким чином він може реалізувати право на ці дні щорічної основної відпустки у процесі трудової діяльності у цього роботодавця? Існує два способи.
| Спосіб 1. Працівник безпосередньо відгуляє 84 календарних дні щорічної основної відпустки. Він може скористатися ними одноразово або ж поділити на частини. При цьому пам’ятайте: щорічна відпустка надається на бажання працівника-інваліда у зручний для нього час (п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону № 504). |
| Спосіб 2. Роботодавець за бажанням працівника виплачує йому грошову компенсацію за 84 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за правилами, визначеними ч. 4 ст. 24 Закону № 504. Згідно з цією нормою допустимо замінити частину щорічної відпустки грошовою компенсацією за умови, що за відповідний робочий рік працівник скористався щорічною та додатковими відпустками тривалістю не менше ніж 24 календарних дні. |
Якщо працівник-інвалід так і не реалізує своє право на 84 календарних дні щорічної основної відпустки одним із наведених способів, то при звільненні йому у будь-якому випадку має бути виплачена за них грошова компенсація (ч. 1 ст. 24 Закону № 504).
