Про виплату вихідної допомоги йдеться у ст. 44 КЗпП. Нормами цієї статті передбачено: при розірванні трудового договору із працівником через скорочення чисельності або штату працівників (підстава, зазначена у п. 1 ст. 40 КЗпП) співробітнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Зауважимо, що ст. 44 КЗпП не містить інших уточнень з приводу виплати вихідної допомоги при звільненні працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП.
Працівнику-пенсіонеру, який підлягає звільненню у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників (як і іншим «звичайним» працівникам, які звільняються за цією підставою), необхідно виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Нагадаємо, що працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів), з якими розривають трудовий договір через скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП), персонально попереджають про таке звільнення не пізніше ніж за два місяці (ст. 492 КЗпП). Після закінчення вказаного двомісячного строку попереджені працівники підлягають звільненню через скорочення чисельності або штату працівників за підставою п. 1 ст. 40 КЗпП.
До закінчення строку попередження, передбаченого ст. 492 КЗпП, працівника може бути звільнено за його власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП (розірвання трудового договору з ініціативи працівника). Проте при звільненні за підставою ст. 38 КЗпП працівнику не належить виплата вихідної допомоги.
Висновки
- У разі звільнення працівника-пенсіонера через скорочення штату (п. 1 ст. 40 КЗпП) йому має виплачуватися вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
- Якщо працівник-пенсіонер звільниться за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) до закінчення двомісячного строку попередження про розірвання із ним трудового договору через скорочення штату, вихідна допомога йому не виплачується.
