Теми статей
Обрати теми

Створення сучасного суспільного простору: чи можливо це в малих громадах?

Андрієвський Тимур, юрисконсульт ТОВ «ФАКТОР-МЕДІА», політолог
До редакції звернулась студентка одного з архітектурних закладів вищої освіти — порадитись з приводу своєї дипломної роботи. Її завдання полягає в тому, що необхідно розробити план громадського простору у селі з населенням до 500 осіб і, відповідно, розробити план будівлі. Студентку цікавить, яким за своїм призначенням повинна бути така будівля та які потреби існують в малих громадах.

Це питання дійсно цікаве, адже історично громадські центри в населених пунктах відігравали істотну соціально-політичну, культурну та духовну роль. Ще декілька століть тому таку функцію виконували церкви — як центр не тільки задоволення духовних потреб населення, але й місце зборів жителів, поширення та донесення інформації та проведення різних заходів, зокрема, обрядів релігійного характеру. Окрім цього, церква мала дещо обмежені функції сучасних ЦНАПів або інших інститутів. Так, саме церква була «розпорядником» реєстру актів цивільного стану, де фіксувалися усі народження, шлюби та смерті.

Після окупації України більшовиками та встановлення радянської диктатури, а також із розвитком загальної освіченості населення та технічним прогресом, задоволення потреб у громадському просторі населення переходить від церков до інших будівель. Це сільські ради, бібліотеки та будинки культури.

Саме розгалужена мережа бібліотек та будинків культури дісталися в спадщину незалежній Україні, проте за своїм призначенням вони не відповідали ні потребам населення, ні часу.

Сьогодні громади власними силами намагаються надати цій інфраструктурі нове життя. Так, достатньо п’ять хвилин пошукати в Інтернеті новини про культурні центри, як браузер вам надасть багато прикладів.

Наприклад, у травні минулого року громада села Березівка Тисменицького району Івано-Франківської області урочисто відзначила 585-ту річницю від першої писемної згадки про населений пункт. У рамках святкування урочисто відкрили нові приміщення культурно-соціального центру села. Об’єкти розташовані на другому поверсі будинку культури. Планується, що в цій будівлі розмістяться усі необхідні для місцевих жителів різного віку соціальні установи: бібліотека, поштове відділення, адміністративні приміщення сільської влади, центр дозвілля і сільський музей.

Проте треба визнати, що продовження роботи із бібліотеками і будинками культури вже не відповідає вимогам часу. За сприяння багатьох міжнародних донорів подібні спроби осучаснення таких просторів сьогодні відбуваються в громадах по всій Україні. На базі колишніх закладів з’являються хаби як простори для спілкування, освіти та обміну думками. Здебільшого, це центри для громадських активістів.

В цьому контексті вдалим прикладом є вінницький хаб «Місто змістів». Це унікальний майданчик в самому центрі Вінниці, де представники та представниці міських об’єднань, громадських організацій, міськради та бізнесу мають можливість дискутувати про розвиток міста, обмінюватися досвідом, долучатися до місцевих процесів прийняття рішень, генерувати ідеї, соціальні інновації та проекти і отримувати підтримку у їх реалізації.

В 2014 році представники організацій громадянського суспільства виступили із ініціативою створення № GO Hub. Наступного року шість громадських організацій після власних напрацювань проявили ініціативу щодо створення «Хаб Вінниця». До процесу активно долучилася міська влада. В 2016 році було обрано й виділено приміщення для майбутнього «Хаб Вінниця», а потім передано його на баланс КП «Інститут розвитку міст» із подальшою розробкою проектної документації та стартом ремонтних робіт. У 2017 році за кошти міста було виконано ремонтно-реставраційні роботи.

У 2018 році відбулося представлення відремонтованого приміщення. «Хаб Вінниця» почав функціонувати у тестовому режимі, за цей час було проведено безкоштовно 160 заходів від близько 70 організацій, що їх організовували. Відвідали хаб понад 5000 відвідувачів з України та інших країн світу — все це за півроку тестового періоду. Хаб для громадських організацій, відомий під назвою «Хаб Вінниця», «Соціохаб» або «NGO-хаб», отримав постійну назву — Hub «Місто змістів».

Подібний простір є вдалим і позитивним прикладом. Особливістю вінницького простору є те, що ним керує молода й талановита команда менеджерів. Але ж треба розуміти, що цей простір функціонує за значної підтримки з боку міської влади, а також завдяки залучення великої кількості донорів та партнерів.

Проте, це все одно громадський простір для міста — обласного центру.

Що ж робити в малих містечках та селах? Як осучаснити громадські простори тут? Ми можемо навести приклади таких спроб.

Наприклад, ще в 2015 році активісти села Велика Березянка Таращанського району Київської області спробували перетворити бібліотеку у центр культурного розвитку громади. Ініціативна група на базі сільської бібліотеки створила інформаційно-дозвільний центр із доступом до Інтернету. Тут облаштували зону для проведення гуртків, які б відповідали потребам і бажанням громади. Навчатися і творити треба у сприятливій і дружній обстановці, за чашкою кави — подумали ініціатори і невдовзі втілили це бажання в життя. Опитування людей показало, що найбільше до душі їм вишивка бісером, стрічками, а також техніка квілінгу. Тож спершу й створили три тематичні гуртки, кожен із яких відвідувало десятеро осіб. Своєрідним підсумком проведеної роботи по закінченню навчання стала спільна виставка робіт. Відкриття експозиції, як зазначають активісти, перетворили на тепле і майже родинне свято.

На нашу думку, ці кроки потрібні, але й вони не відповідають вимогам часу. Давайте подивимося на сільську інфраструктуру крізь призму викликів сьогодення.

Бібліотеки. Це перші «кандидати» на осучаснення та перетворення. Треба визнати, що, на жаль, бібліотеки втратили свій сенс існування. Інтернет та сучасні комп’ютерні технології створюють нові можливості — тепер книжки все більше переходять у електронну форму, вони можуть зберігатися на вашому девайсі, і щоб отримати потрібну користувачеві книжку, не потрібно далеко йти. Можна відкрити Інтернет та придбати книгу он-лайн, закачавши її на свій комп’ютер, смартфон або електрону книгу. В майбутньому існуватимуть тільки спеціалізовані бібліотеки з рідкісною літературою, причому матимуть дві колекції — оригінали видань та електронні копії — скани.

Саме тому бібліотеки втрачають своє значення і свого відвідувача. Проте залишається простір, який потрібно використовувати. Ба більше, щоб залучити молодь до цих просторів, одних лишень гуртків із вишивання недостатньо. Потрібне місце із цікавим наповненням для дозвілля, освіти і формування світогляду.

Саме тому бібліотеки можуть перетворюватись на хаби — дискусійні майданчики, де будуть, наприклад, гуртки робототехніки для дітей, а також простори для дозвілля у форматі антикафе або ж у форматі соціального кафе.

Антикафе — це громадський простір, відвідувачі якого зобов’язані оплатити тільки час перебування. Їжа та напої можуть бути безкоштовними або продаватися, але купувати їх необов’язково. Ці простори мають більшу міру свободи, ніж в класичних кафе або ресторані. Основними функціями подібних закладів є робоча (аналог коворкінгу), розвиваюча (антикафе як місце проведення тренінгів та майстер-класів), розважальна (багато антикафе роблять акцент на настільних іграх та відеоіграх) і творча (можливість самореалізації, наприклад, в рамках музичних або поетичних вечорів). Як правило, антикафе складаються з одного великого залу або декількох кімнат, в межах яких гості вільно переміщаються, при цьому в одній з кімнат існує зона частувань, де відвідувачі можуть самостійно приготувати собі чай, каву, взяти солодощі. У більшість закладів такого формату можна приносити свою їжу і напої. Зазвичай в антикафе є безкоштовний доступ в Інтернет через Wi-Fi, також може надаватися послуга користування принтером.

Соціальне кафе — це такий простір, який функціонує в режимі кафе/ресторану. Його засновники попередньо домовляються, що ведуть соціально відповідальну роботу, а тому більше 50 відсотків доходу йдуть на розвиток громади. При чому відвідувачі кафе обговорюють потреби громади, пропонують проекти або вирішують, куди спрямувати кошти.

Будинки культури. З ними ситуація трішечки краща, адже зазвичай в будинках культури все ж таки відбуваються певні заходи, культурні або урочисті. Є багато прикладів, коли шлюбні церемонії та реєстрація шлюбу відбуваються саме в будинках культури. Проте в багатьох випадках ми стикаємося ще й з тим, що в будинках культури багато приміщень здаються в оренду і використовуються не за своїм призначенням — копіювальні центри, спортивні клуби тощо. Тобто складається така ситуація, коли приміщення діє, навіть існує попит, але призначення самого простору дещо далеке від культури.

Будинки культури потрібно перетворювати на повноцінні культурні центри. І потрібні кроки відбуваються. Так, у центрі Балтської об’єднаної територіальної громади — місті Балта — будують сучасний культурний центр на базі Балтської кіноконцертної зали «Родина».

Планується, що нова концертна зала стане центром розвитку творчості та місцем відпочинку. Проект фінансується з двох джерел — державного та обласного бюджетів.

Фасад будівлі утеплили та оздобили плиткою, на центральному вході відбудували сходи, провели всі інженерні комунікації — мережі електрозабезпечення, опалення, водопостачання, каналізації, систему вентиляції та кондиціювання, побудували котельню. Тривають внутрішні оздоблювальні роботи у холі. У концертній залі на 400 місць замінили конфігурацію підлоги, встановили сучасні крісла, провели звукоізоляцію стін, відремонтували стелю та сцену. У залі встановили звукову систему та світлове обладнання.

Подібні приклади вказують, що відбувається осучаснення культурної інфраструктури. Проте чим її наповнити? І тут не допоможуть жодні поради. Адже потрібно розуміти, що культура сама по собі не виникає за наказом, це еволюція. Потрібні небайдужі активісти, які створюватимуть незалежні професійні і непрофесійні театри та гуртки в вашій громаді. Адже малі громади гостро відчувають нестачу театрально-видовищних заходів.

Нові зали також можна використовувати у якості кінотеатрів. Для цього потрібні інвестори і менеджери, які б займалися проведенням кінопоказів. Подивіться на це як на можливість — це нові робочі місця у вашій громаді, в тому числі для молодих людей.

Отже, окрім бюджету, потрібно ще й розуміння того, чим наповнити нові і старі простори. Саме для цього і існує багато донорів, які фінансують як розвиток інфраструктури, так і навчання менеджерів, активістів та культурних діячів. Треба пам’ятати, що універсальних відповідей і порад не існує. В невеличкому селі подібні простори, напевно, будуть непотрібні, непопулярні і збиткові. Але сама філософія децентралізації вказує, що центр об’єднаної громади зобов’язаний мати такий простір як центр для дозвілля і саморозвитку. Якщо дозволять ресурси, то можна розвивати інфраструктуру не тільки в центрі, а й в інших населених пунктах. Завжди потрібно відштовхуватися від спроможностей громади і її потенціалу: 1) туристичного — де знаходиться громада, як близько до пам’яток чи великих транспортних мереж, 2) культурного — які гуртки діють, чи є активісти, театрали, культурні діячі; 3) спонсорського — як багато великих підприємств на території громади чи поряд, чи соціально-відповідальні їх власники, чи готові інвестувати в проекти та культуру. А потім вже формувати попит та створювати пропозицію.

Але громадський простір необхідний. Він є стимулом для розвитку, для спілкування та взаємодії. А якісна сучасна українська європейська культура може змінити вашу громаду, і ви будете нею пишатися.

App
Завантажуйте наш мобільний додаток Factor

© Factor.Media, 1995 -
Всі права захищені

Використання матеріалів без узгодження з редакцією заборонено

Ознайомитись з договором-офертою

Приєднуйтесь
Адреса
м. Харків, 61002, вул. Сумська, 106а
Ми приймаємо
ic-privat ic-visa ic-visa

Ми використовуємо cookie-файли, щоб зробити сайт максимально зручним для вас та аналізувати використання наших продуктів та послуг, щоб збільшити якість рекламних та маркетингових активностей. Дізнатися більше про те, як ми використовуємо ці файли можна тут.

Дякуємо, що читаєте нас Увійдіть і читайте далі