19.03.2012
ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ДНІВ ВІДПОЧИНКУ ДОНОРАМ
Тетяна СТАШКІВ, начальник відділу режимів праці, нормування і професійної кваліфікації Департаменту з питань державного регулювання заробітної плати та умов праці
НАДАННЯ ПІЛЬГ ПРАЦІВНИКАМ-СУМІСНИКАМ
Чи надаються пільги, установлені ст. 9 Закону про донорство, працівникам-сумісникам?
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про донорство крові і її компонентів» від 23.06.95 р. № 239/95-ВР (далі — Закон № 239) держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров’я, а також надає йому пільги.
Права, обов’язки донора, гарантії та пільги, що йому надаються, прописано в розд. ІІ цього Закону, а також ст. 124 КЗпП.
Зазначеними нормативними актами не встановлено обмеження щодо надання пільг донорам на роботі за сумісництвом. У зв’язку з цим донор має право претендувати на отримання передбачених Законом № 239 пільг як за основним місцем роботи, так і на роботі за сумісництвом.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону № 239 підставою для надання донору гарантій і пільг є відповідні довідки, видані йому за місцем медичного обстеження чи здавання крові та (або) її компонентів.
Якщо сумісництво є внутрішнім, то пільги, установлені Законом № 239, надаються працівнику на підставі поданої довідки як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Якщо сумісництво є зовнішнім і оригінал довідки працівник подав роботодавцю за основним місцем роботи, то на роботі за сумісництвом він може надати завірену належним чином копію довідки. Така копія завіряється за місцем основної роботи на підставі п. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про порядок видачі та засвідчення підприємствами, установами та організаціями копій документів, що стосуються прав громадян» від 04.08.83 р. № 9779-X, згідно з яким установи та організації можуть видавати копії наявних у них документів, що виходять від інших підприємств, установ та організацій, від яких отримати безпосередньо копії цих документів проблематично або неможливо.
ЯКЩО ПРАЦІВНИК ЗДАВ КРОВ, ПЕРЕБУВАЮЧИ НА ЛІКАРНЯНОМУ
Працівник у період тимчасової непрацездатності, що підтверджена виданим йому лікарняним листком, здав кров.
Чи необхідно після закінчення строку дії листка непрацездатності надати йому додатковий день відпочинку?
Законом № 239 не встановлено умови надання додаткових днів відпочинку працівнику, який здав кров у період тимчасової непрацездатності.
У зв’язку з цим працівникам, які здали кров у період тимчасової непрацездатності, додатковий день відпочинку за день здавання крові роботодавець надавати та оплачувати не зобов’язаний, оскільки здавання крові в цьому випадку відбулося не в робочий час або під час відпочинку, що належить працівнику (у вихідні, святкові дні, у період перебування працівника в щорічній відпустці).
Водночас працівник має право на додатковий день відпочинку, передбачений ч. 2 ст. 9 Закону № 239, що оплачується в розмірі середнього заробітку.
Це стосується також випадків, коли працівник здав кров у період перебування в навчальній відпустці, відпустці без збереження заробітної плати, соціальній відпустці.
ЯКЩО ПРАЦІВНИК ЗДАВ КРОВ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН З УСТАНОВОЮ
У лютому 2012 року до установи прийнято на роботу працівницю, яка до цього була безробітною та перебувала на обліку в центрі зайнятості.
Працівниця надала довідку про те, що вона здала кров у грудні 2011 року (у цей час вона перебувала на обліку в центрі зайнятості). Тепер вона вимагає надати їй день відпочинку, мотивуючи це тим, що довідка дійсна протягом року.
Чи правомірно надання дня відпочинку такій працівниці?
Ні, не правомірно. У ст. 9 Закону № 239 і ст. 124 КЗпП передбачено надання пільг особам, які на момент здавання крові перебувають у трудових відносинах з установою, організацією.
Інакше кажучи, право на додатковий день відпочинку виникає в донора, який є працівником, а не в будь-якої особи, яка здала кров та (або) її компоненти. Це право виникає у зв’язку та в момент здавання крові. У цей самий момент виникає обов’язок роботодавця надати та оплатити зазначений день.
Якщо на час здавання крові донор не перебував у трудових відносинах з установою, тобто не був її працівником, то на нього не поширюються положення трудового законодавства, у тому числі ст. 124 КЗпП.
ДНІ ВІДПОЧИНКУ ПРИ РОЗРАХУНКУ ТРИВАЛОСТІ ВІДПУСТКИ ЗА ОСОБЛИВИЙ ХАРАКТЕР ПРАЦІ
Чи враховуються при розрахунку тривалості відпустки за особливий характер праці дні додаткового відпочинку, надані працівнику за здавання крові?
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) щорічна відпустка складається з основної відпустки (ст. 6 Закону про відпустки) та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки), за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки), інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством.
Статтею 8 Закону про відпустки встановлено, що щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, тривалістю до 35 календарних днів згідно зі списком, затвердженим КМУ.
Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджено постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290 (додаток 2 до цієї постанови) (далі — Список № 1290-2).
Списком № 1290-2 визначено максимальну тривалість відпустки. Конкретна її тривалість установлюється в колективному або трудовому договорі залежно від часу зайнятості працівників у цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки).
Статтею 9 Закону про відпустки встановлено, що до стажу роботи, який надає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються такі періоди роботи:
| До стажу для надання щорічної додаткової відпустки зараховується |
| 1. Час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади |
| 2. Час щорічних основної і додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та особливий характер праці |
| 3. Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів |
| Примітка. Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну або додаткову відпустки та не отримав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що надає йому право на щорічні основну та додаткову відпустки, зараховується час, який він не використав для відпустки за попереднім місцем роботи. |
Таким чином, до стажу роботи, що надає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, уключається час фактичної зайнятості в таких умовах не менше половини встановленої тривалості робочого дня. Це передбачено також п. 7 Порядку застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженого наказом Мінпраці від 30.01.98 р. № 16 (далі — Порядок № 16).
Отже, якщо працівник зайнятий у таких умовах менше половини робочого часу, установленого для працівників цих виробництв, робіт, професій та посад, щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці йому не надається (див. також лист Мінпраці від 24.05.2007 р. № 154/13/116-07). Отже, право на отримання додаткової щорічної відпустки за особливі умови праці мають працівники, посади яких передбачено Списком № 1290-2 та які працюють на 0,5 ставки і більше.
При цьому додаткова відпустка повинна надаватися пропорційно фактично відпрацьованому часу (п. 6 Порядку № 16). Це означає, що при розрахунку тривалості додаткової відпустки не враховують періоди, коли працівник не був зайнятий в особливих умовах, наприклад, перебував на лікарняному, у навчальній відпустці, у відпустці без збереження заробітної плати, на курсах підвищення кваліфікації тощо, у тому числі дні додаткового відпочинку, надані за здавання крові та (або) її компонентів.