Право студентів, які навчаються у вищих навчальних закладах (далі — ВНЗ), на трудову діяльність у вільний від навчання час передбачено ч. 14 п. 1 ст. 51 Закону України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII та п.п. 3 п. 1 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII (ср. ). Крім того, не обмежує права студентів на працю, а отже, дає їм рівні з усіма іншими громадянами України права і КЗпП.
Отже, право студентів денної (очної) форми навчання на трудову діяльність передбачено законодавством. Однак при реалізації такого права часто виникає запитання: до якої категорії належать такі працівники: до основних чи сумісників?
Річ у тім, що згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI особи, які навчаються на денній формі у ВНЗ та поєднують навчання з роботою, належать до зайнятого населення. Звідси плутанина, а як результат і помилковий висновок про те, що основне місце роботи студента — це ВНЗ, а в установі роботодавця він може бути оформлений тільки на умовах сумісництва.
Насправді ж ситуація дещо інша. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Таке визначення цьому поняттю дає п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43.
Проте відносини між ВНЗ та студентом не є трудовими, а тому навчання, нехай навіть і на денній формі, не є основним місцем роботи студента.
Таким чином, оформлення трудових відносин зі студентом денного (очного) відділення вишу, як і з будь-яким іншим працівником, здійснюється за нормами трудового законодавства на загальних підставах. А це означає, що установа має право приймати на роботу таких працівників за основним місцем роботи, у тому числі й на умовах повного робочого дня. Така ж думка з цього питання й у фахівців Мінсоцполітики (див. листи від 25.07.2014 р. № 301/13/116-14 та від 25.05.2015 р. № 198/06/186-15).
Висновку про те, що робота за трудовим договором осіб, які суміщають її з денною формою навчання, не є сумісництвом та оплачується на загальних підставах, дійшов і Пленум ВСУ в п. 14 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13.
Також зазначимо, що при прийнятті на роботу студента слід мати на увазі його вік. У ситуації, що розглядається, до установи приймається студент 4 курсу ВНЗ, отже, з упевненістю можна сказати, що такому працівнику вже виповнилось 18 років. Тому за загальними правилами відповідно до ст. 50 КЗпП такому працівнику встановлюється нормальна тривалість робочого часу — не вище 40 годин на тиждень.
А от у випадку прийняття на роботу неповнолітніх працівників-студентів віком від 16 до 18 років (у загальному випадку, це студенти 1 курсу ВНЗ) майте на увазі, що ст. 51 КЗпП для них встановлено скорочену тривалість робочого часу — 36 годин на тиждень. Це означає, що час, протягом якого працівник виконує свої трудові обов’язки, скорочується, але працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, окладу. Таким чином, при прийнятті на роботу неповнолітніх студентів подбайте про виконання зазначеної норми трудового законодавства.
Щодо оформлення трудових книжок студентам денної (очної) форми навчання, які вперше приймаються на основну роботу, то тут слід керуватись ч. 3 ст. 48 КЗпП. Вона передбачає, що працівникам, які стають до роботи вперше, трудова книжка оформлюється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу. Тому подбайте й про оформлення трудової книжки на студента, якого ви приймаєте за основним місцем роботи.