19.02.2018
Спочатку визначимо, на відпустку якої тривалості може розраховувати завгосп музичної школи.
Музичні школи є початковими спеціалізованими мистецькими навчальними закладами (школами естетичного виховання), що належать до позашкільних навчальних закладів (п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2001 р. № 433). Відповідно до п. 1.1 Положення про початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад (школу естетичного виховання), затвердженого наказом Мінкультури від 06.08.2001 р. № 523, музичні школи як один з типів шкіл естетичного виховання належать до системи позашкільної освіти.
Відповідно до Типових штатних нормативів позашкільних навчальних закладів, затверджених наказом МОН від 31.10.2012 р. № 1230, посада завгоспа належить до адміністративно-господарського персоналу та вводиться за наявності до 600 вихованців, учнів.
У Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженому постановою КМУ від 14.04.97 р. № 346, посада завгоспа не вказана. Отже, на відпустку до 56 днів такий працівник права не має. Також фахівці Мінсоцполітики у своїх листах від 24.02.2016 р. № 54/13/116-16 та від 14.09.2016 р. № 497/13/116-16 зауважили: щорічна основна відпустка працівників, посади яких не передбачені додатком до зазначеного Порядку, має становити 24 календарних дні.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, що відлічується з дня укладення трудового договору.
Отже, при визначенні тривалості відпустки завгоспа слід керуватись загальною «відпускною» нормою ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки та надавати такому працівнику щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні. При цьому слід враховувати, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки).
Кількість днів щорічної відпустки, за які необхідно виплатити компенсацію працівникові, слід розраховувати виходячи з фактично належної йому тривалості щорічної відпустки, яка визначається пропорційно відпрацьованому ним часу.
За формулою, наведеною у листі Мінсоцполітики від 27.03.2013 р. № 321/13/84-13, кількість днів, за які виплачується компенсація за невикористану відпустку, слід розраховувати так:
24 : (365 - 11) х (335 - 11) = 21,97 ≈ 22 дні,
де 24 — кількість календарних днів відпустки, що надається працівнику;
365 — кількість днів у календарному році;
11 — кількість святкових та неробочих днів у календарному році;
335 — кількість календарних днів, що припадають на період з 21.03.2017 р. по 18.02.2018 р.;
11 — кількість святкових та неробочих днів у період з 21.03.2017 р. по 18.02.2018 р.
Зауважимо, що за роз’ясненнями Мінсоцполітики та Мінпраці (див. лист від 24.06.2011 р. № 208/13/116-11), при розрахунку кількості днів, за які слід виплатити компенсацію за невикористану відпустку, «відкидаються» лише святкові та неробочі дні. Про вирахування днів, у які співробітник фактично не працював, мова не йде.
До того ж згідно з п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата у порядку, визначеному ст. 25 та 26 цього Закону (відпустка без збереження зарплати).
Отже, період перебування працівника у відпустці без збереження зарплати не потрібно виключати при обчисленні днів, за які виплачується компенсація за невикористану відпустку.