У лікарняному немає діагнозу та шифру: чи призначати допомогу

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV від 23.09.99 р. (далі — Закон № 1105) рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування (далі — комісія), що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, яка виконує свої функції відповідно до Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23.06.2008 р. № 25 (далі — Положення № 25).

Частиною 1 ст. 31 Закону № 1105 визначено, що підставою для призначення допомоги є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Порядок видачі та заповнення листка непрацездатності регламентується Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 (далі — Інструкція № 455), та Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою спільним наказом Міністерства охорони здоров’я, Міністерства праці та соціальної політики, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 (далі — Інструкція № 532).

Відповідно до п. 2.10 Інструкції № 455 та п. 4.2 Інструкції № 532 у разі тимчасової непрацездатності, зумовленої захворюванням або травмою, внаслідок алкогольного, токсичного сп’яніння чи дії наркотиків видається листок непрацездатності з обов’язковою позначкою про це в ньому у правому нижньому полі у графі «Примітка» та в медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.

Пунктом 3.2 Інструкції № 532 визначено, що у графі «Діагноз первинний» лікар указує первинний діагноз у перший день видачі листка непрацездатності. У графі «Діагноз заключний» лікар указує остаточний діагноз, а в графі «шифр МКХ-10» — шифр діагнозу відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду, прийнятої 43 Всесвітньою асамблеєю охорони здоров’я 01.01.93 р. (далі — МКХ-10).

Діагноз первинний, діагноз заключний та шифр МКХ-10 зазначаються виключно за письмовою згодою хворого. В іншому випадку первинний та заключний діагнози та шифр МКХ-10 не вказуються.

Статтею 23 Закону № 1105 визначені підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.

Враховуючи викладене, комісія із соціального страхування має право призначати допомогу на загальних підставах у випадках відсутності вказання діагнозу та за відсутності підстав, зазначених у ст. 23 Закону № 1105.

(За матеріалами, розміщеними на офіційному сайті Фонду соціального страхування України: http://www.fssu.gov.ua)