08.10.2018
Так, компенсацію за невикористану відпустку cлід виплатити. Пояснимо.
Порядок виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні регламентований ст. 83 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) і ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). У цих нормах не передбачені умови, які б забороняли виплачувати грошову компенсацію працівнику за невикористану щорічну відпустку в разі його звільнення за прогул.
Згідно зі ст. 3 Закону про відпустки на бажання працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з подальшим звільненням.
Як бачимо, у випадку звільнення працівника за порушення трудової дисципліни (прогул) він не має права на одержання невикористаної відпустки, але за ним зберігається право на грошову компенсацію за невикористану відпустку. Законодавство не позбавляє працівника права на отримання відпускної компенсації в разі звільнення за прогул.
Отже, при звільненні працівника за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП) йому має бути надано грошову компенсацію за невикористану відпустку. При цьому компенсації підлягають усі невикористані дні щорічних відпусток, а також додаткових відпусток «на дітей» (за наявності прав на них). На це, зокрема, звернули увагу фахівці Мінсоцполітики у листі від 01.12.2016 р. № 1624/13/84-16.
Період прогулу не входить до стажу, який надає право на щорічну відпустку (відпускний стаж), і за цей період компенсація не нараховується.
Але якщо за відпрацьований до прогулу період працівник має невикористану відпустку, то роботодавець при звільненні повинен виплатити за ці дні компенсацію.
Суму відпускної компенсації розраховують відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). Вона визначається як добуток кількості невикористаних днів відпустки і суми середньоденної зарплати. «Середню» знаходять, поділивши заробіток, нарахований у розрахунковому періоді, на кількість календарних днів у цьому періоді. При цьому із загальної кількості календарних днів у розрахунковому періоді виключають тільки святкові та неробочі дні, а також час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково в розрахунковому періоді (абз. 6 п. 2 Порядку № 100).
Тому немає підстав для виключення днів прогулу із загальної кількості календарних днів, що беруть участь у розрахунку середньої зарплати. А отже, вони братимуть участь у розрахунку, зменшать суму середньоденної зарплати і, відповідно, суму компенсації за невикористані дні щорічних відпусток.