18.02.2019
Відповідно до ст. 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон № 889) однією з підстав припинення держслужби є досягнення держслужбовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом. У випадку такого звільнення держслужбовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної зарплати.
Норми ч. 3 ст. 40 КЗпП стосовно обмеження на звільнення працівників у період їхньої тимчасової непрацездатності поширюються лише на звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Стаття 87 Закону № 889 визначає такі підстави для припинення держслужби за ініціативою суб’єкта призначення:
1) скорочення чисельності або штату держслужбовців, ліквідація держоргану, реорганізація держоргану у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади держслужби, а в разі відсутності такої пропозиції — іншої роботи (посади держслужби) у цьому держоргані;
2) встановлення невідповідності держслужбовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання держслужбовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення держслужбовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Отже, жодних обмежень щодо припинення держслужби в період тимчасової непрацездатності держслужбовця чинним законодавством не передбачено. Тому звільнення держслужбовця має відбуватися в день досягнення ним граничного віку перебування на держслужбі — 12.02.2019 р.
Що ж стосується оплати листка непрацездатності, то він підлягає оплаті (починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності) незалежно від звільнення працівника. Тобто звільнення працівника, який захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності. Пояснимо чому.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соцпослуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення).
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440.
Далі листок непрацездатності оплачують не по день звільнення, а в порядку, встановленому ч. 2 ст. 22 Закону № 1105: допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності.
Отже, якщо лікарняний відкрито ще до дати звільнення працівника, то слід виплатити допомогу за всі дні тимчасової непрацездатності за цим листком, у тому числі за час після його звільнення.