18.02.2019

Держслужбовцю час на пенсію, але він на «лікарняному»: коли звільнити?

Держслужбовцю (чоловіку) 12.02.2019 р. виповнилося 65 років, але з 05.02.2019 р. по 13.02.2019 р. він перебував на лікуванні в стаціонарному відділенні лікарні. Коли його можна звільнити з держслужби? Як бути в такому разі з оплатою лікарняного?

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон № 889) однією з підстав припинення держслужби є досягнення держслужбовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом. У випадку такого звільнення держслужбовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної зарплати.

Норми ч. 3 ст. 40 КЗпП стосовно обмеження на звільнення працівників у період їхньої тимчасової непрацездатності поширюються лише на звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Стаття 87 Закону № 889 визначає такі підстави для припинення держслужби за ініціативою суб’єкта призначення:

1) скорочення чисельності або штату держслужбовців, ліквідація держоргану, реорганізація держоргану у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади держслужби, а в разі відсутності такої пропозиції — іншої роботи (посади держслужби) у цьому держоргані;

2) встановлення невідповідності держслужбовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання держслужбовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення держслужбовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Отже, жодних обмежень щодо припинення держслужби в період тимчасової непрацездатності держслужбовця чинним законодавством не передбачено. Тому звільнення держслужбовця має відбуватися в день досягнення ним граничного віку перебування на держслужбі — 12.02.2019 р.

Що ж стосується оплати листка непрацездатності, то він підлягає оплаті (починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності) незалежно від звільнення працівника. Тобто звільнення працівника, який захворів у період роботи, не позбавляє його права на оплату листка непрацездатності. Пояснимо чому.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соцпослуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення).

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у Порядку, затвердженому постановою КМУ від 26.06.2015 р. № 440.

Далі листок непрацездатності оплачують не по день звільнення, а в порядку, встановленому ч. 2 ст. 22 Закону № 1105: допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності.

Отже, якщо лікарняний відкрито ще до дати звільнення працівника, то слід виплатити допомогу за всі дні тимчасової непрацездатності за цим листком, у тому числі за час після його звільнення.