20.05.2019
ФСС відведено 10 робочих днів після надходження від роботодавця-страхувальника Заяви-розрахунку на те, щоб її перевірити і перерахувати страхувальникові фінансування або надати обґрунтовану відмову в прийманні Заяви-розрахунку. Про це зазначено у п. 8 Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженому постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 р. № 12 (далі — Порядок № 12).
Виплатити допомогу роботодавець зобов’язаний після надходження коштів, зазначених у Заяві-розрахунку, на спецрахунок, але не пізніше ніж у строки, визначені в ч. 2 ст. 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон про соцстрахування) (див. п. 9 Порядку № 12).
У свою чергу, роботодавець повинен виплатити лікарняні/декретні в найближчий після дня їх призначення строк, установлений для виплати зарплати (п. 1 ч. 2 ст. 32 Закону про соцстрахування).
Як бачите, усі норми сформульовані так, щоб працівник якнайшвидше отримав кошти.
Але як бути, якщо граничний строк їх виплати, визначений Законом про соцстрахування, настав, а фінансування немає? Чи треба роботодавцеві платити лікарняні/декретні зі своєї кишені?
Однозначно, суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, яку роботодавці виплачують працівникам за рахунок своїх коштів, потрібно видати (перерахувати) в строки, встановлені для виплати зарплати.
Що стосується допомоги від ФСС, то тут залишається лише чекати, поки надійде фінансування. Ніде в законодавстві не прописаний обов’язок роботодавця виплачувати допомогу зі своєї кишені до отримання фінансування з ФСС. Але навіть якщо роботодавець зробить це з власної ініціативи, у нього можуть виникнути проблеми з компенсацією понесених витрат. Річ у тому, що коли кошти з ФСС все-таки надійдуть на спеціальний рахунок страхувальника, з перекиданням їх на свій поточний рахунок виникнуть труднощі.
Страхові кошти, зараховані на окремий спеціальний рахунок страхувальника, можуть бути використані ним виключно на надання матеріального забезпечення застрахованим особам (п. 2 ст. 34 Закону про соцстрахування). Навіть якщо орган Держказначейства (банк) і пропустить операцію з перекидання (а такі поодинокі випадки були на практиці), то можуть потім виникнути проблеми з ФСС, який може розглядати цю операцію як нецільове використання коштів ФСС. Виходить, єдине, що слід робити у разі затримки допомоги з Фонду, — чекати, поки ФСС їх перерахує.
ЄСВ і ЄСВ-звіт. Суми допомоги по тимчасовій непрацездатності (за рахунок ФСС) та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності (за рахунок роботодавця), а також суми допомоги по вагітності та пологах включаються до бази для нарахування ЄСВ (ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
Сплатити ЄСВ слід при виплаті лікарняних/декретних, але не пізніше 20-го числа місяця, що настає за місяцем нарахування допомоги (абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Тож будьте уважні і не пропустіть граничний строк сплати ЄСВ.
Навіть якщо фінансування з ФСС не надійшло до 20-го числа наступного місяця, нараховану суму ЄСВ потрібно сплатити на відповідний рахунок органу ДФСУ не пізніше цієї дати. Поготів, що ЄСВ у будь-якому випадку потрібно сплатити з поточного рахунку роботодавця.
Лікарняні та декретні відображаємо в ЄСВ-звіті, сформованому за той місяць, в якому ці виплати були фактично нараховані.
ПДФО, ВЗ і форма № 1ДФ. Допомога по вагітності та пологах — це неоподатковуваний дохід (див. п.п. 165.1.1 ПКУ). Тому залишаємо його осторонь.
Суми оплати перших п’яти днів за рахунок коштів роботодавця і допомогу по тимчасовій непрацездатності ПКУ відносить до зарплати (п.п. 169.4.1 ПКУ), і, відповідно, їх оподатковують ПДФО і ВЗ.
Граничний строк сплати ПДФО і ВЗ із нарахованих, але не виплачених лікарняних — 30-й календарний день, що настає за останнім днем місяця, в якому сума допомоги була нарахована (п.п. 168.1.5 ПКУ).
І ось тут якраз і виникає основна проблема. За звичайних обставин ПДФО і ВЗ із суми допомоги по тимчасовій непрацездатності роботодавець утримує і перераховує до бюджету із спецрахунку страхувальника одночасно з виплатою працівникові допомоги. У нашому випадку зробити це неможливо: на спецрахунку грошей немає. Але строків сплати ПДФО (30 календарних днів після місяця нарахування) ви дотриматися зобов’язані, інакше — штрафи. Тож залишається єдиний вихід.
Важливо!
Якщо на граничну дату сплати ПДФО і ВЗ допомога не надійшла, то ПДФО і ВЗ перераховуйте з поточного рахунку.
Після надходження на спецрахунок фінансування з ФСС виплачуйте працівникові допомогу і повторно сплачуйте ПДФО і ВЗ, але вже із спецрахунку. У результаті виникне переплата з ПДФО і ВЗ, яку можна буде зарахувати в рахунок майбутніх платежів з ПДФО і ВЗ.
У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ принцип відображення такий. Декретні показуємо за фактом нарахування та виплати. Якщо це сталося в різних кварталах, то так і відображаємо — нарахування в одному кварталі, виплату — в іншому.
До лікарняних застосовуємо ті ж самі правила відображення, що й до звичайної зарплати. Включаємо в один рядок із зарплатою (з ознакою «101»). Якщо виплата лікарняних відбулася своєчасно, то її відображаємо в тому ж кварталі, що й нарахування. Якщо несвоєчасно — у наступному.
Якщо працівник звільняється
Роботодавець у день звільнення працівника повинен провести з ним остаточний розрахунок (ст. 116 КЗпП). Але фінансування з ФСС так і не надійшло. Чи є небезпека, що в разі невиплати допомоги з ФСС, яка належить працівникові, доведеться сплатити суму в розмірі середнього заробітку працівника за увесь період затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП)?
Відразу заспокоїмо: виплачуючи допомогу після звільнення, роботодавець не порушить норми ст. 116 КЗпП (див. листи ФТВП від 12.01.2015 р. № 8-37-17, від 21.03.2011 р. № 01-16-590 і від 01.04.2011 р. № 03-28-738). Пояснення тут єдине: суми матеріального забезпечення застрахована особа отримує від Фонду і за рахунок коштів Фонду (це не кошти роботодавця), тобто в цьому випадку не порушено ст. 116 КЗпП.