23.11.2020
Залюбки допоможемо! Тут насамперед важливо з’ясувати, чи є послуги з оренди приміщень предметом закупівлі.
Звернемося до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 9221. У ньому визначено, що предмет закупівлі — це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції / пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
1 Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 р. № 922-VIII.
При цьому законодавець відніс до поняття «послуги» в тому числі й такі послуги, як найм (оренда).
Послуги — це будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт (п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону № 922).
Виходить, що оренда повністю відповідає поняттю «послуги» для цілей Закону № 922.
Тож що це означає? Невже замовнику доведеться закуповувати послуги з оренди приміщення на загальних підставах, передбачених Законом № 922?
Зовсім ні. Не варто одразу поспішати робити такий висновок.
У цьому питанні слід звернути особливу увагу на сферу застосування Закону № 922, про яку йдеться у ст. 3 цього Закону.
Оскільки саме в цій статті є винятки із загальних норм, а саме зазначено, на які закупівлі дія цього Закону не поширюється.
Так, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 922 його дія не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є, зокрема: придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі та інше нерухоме майно.
Увага!
На оренду будівель та іншого нерухомого майна дія Закону № 922 не поширюється (п. 4 ч. 5 ст. 3)
Як бачимо, до таких винятків Закон № 922 відніс саме оренду будівель та іншого нерухомого майна.
Начебто все зрозуміло, але ще не до кінця.
І все тому, що таке поняття, як «приміщення», законодавець не виокремив у зазначеній нормі Закону № 922.
Давайте проаналізуємо, чи можна не застосовувати Закон № 922 не тільки при оренді всієї будівлі в цілому, але й окремого її приміщення. Для цього звернемось до загальних положень ЦКУ2.
2 Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV.
Так, ЦКУ при класифікації речей як об’єктів цивільних прав виходить з поділу речей на рухомі та нерухомі. Водночас у ЦКУ використано таку термінологію, як: «нерухомі речі», «нерухоме майно», «нерухомість».
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦКУ до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) віднесено земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Зазначене визначення нерухомої речі за ЦКУ є універсальним, воно містить ознаки нерухомого майна, які мають бути притаманні тому чи іншому об’єкту при визначенні його належності до нерухомого майна.
Разом з тим, в інших законодавчих актах є також термінологія, яка теж позначає нерухомі речі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 1573 об’єктами оренди за цим Законом є, зокрема:
3 Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 р. № 157-IX.
• єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів;
• нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини);
• інше окреме індивідуально визначене майно.
З огляду на зазначене, поняття «приміщення» цілком можемо віднести до такого поняття, як «інше нерухоме майно», яке законодавець згадав у п. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 922.
Таким чином, норми Закону № 922 не поширюються на оренду будівлі, приміщення. Це означає, що замовнику не потрібно застосовувати вимоги цього Закону для закупівлі послуг з оренди приміщення.
Тепер саме час підбити підсумки.
По-перше, оскільки Закон № 922 не потрібно застосовувати при оренді приміщення, то у замовника, як орендаря приміщення, відсутні підстави відображати видатки на здійснення орендної плати в річному плані закупівель.
Про це чітко зазначено в ч. 3 ст. 4 Закону № 922: до річного плану не включаються закупівлі, для здійснення яких цей Закон не застосовується у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 3 цього Закону.
Також про цей момент замовникам нещодавно нагадало Мінекономрозвитку в своєму листі від 03.09.2020 р. № 3304-04/54160-06 «Щодо планування закупівель»4.
4 Див. «Бюджетна бухгалтерія», 2020, № 28.
По-друге. Як ми вже зазначили, Закон № 922 на оренду приміщення не поширюється. Водночас це означає, що у замовника й немає необхідності оприлюднювати у електронній системі Прозорро такі документи, як:
• укладений договір оренди;
• звіт за результатами укладення такого договору без застосування системи Прозорро.
Як бачимо, в цій ситуації на замовника не поширюються вимоги законодавства у сфері закупівель.
Але установам-орендарям, які мають справу з орендою приміщень, розслаблятися не варто.
Адже інформація про всі договори оренди державного та комунального майна нині є публічною та зосереджена на електронному ресурсі — Прозорро.Продажі.