19.10.2020
Однією із підстав для звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Ця норма надає право роботодавцю розірвати трудовий договір із працівником у зв’язку з нез’явленням на роботу більше 4 місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності.
Підкреслимо ще раз: звільнення за цією підставою є правом, а не обов’язком роботодавця. Якщо через відсутність працівника нормальний робочий процес установи не порушується, звільняти його не обов’язково. А на час хвороби можна прийняти іншого працівника за строковим трудовим договором.
Якщо роботодавцем все ж таки прийнято рішення про розірвання трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП, йому слід звернути увагу на наступні моменти.
Якщо працівник вийшов на роботу хоч би на один день або між лікарняними листами узяв щорічну відпустку або відпустку без збереження зарплати тощо, перебіг 4-місячного строку уривається. Підсумовувати періоди нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності, тривалість яких менше чотирьох місяців, не можна.
Крім того, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП строк повинен закінчитися повністю. Його закінченням слід вважати відповідний день четвертого місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно звільнити працівника можна в перший день п’ятого місяця непрацездатності на підставі лікарняних листів і табелів обліку використання робочого часу.
При цьому майте на увазі, що гарантії, встановлені ст. 184 КЗпП, поширюються також на опікунів (піклувальників), одного із прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 1861 КЗпП).
У такому випадку в день звільнення потрібно направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення і пропозицію з’явитися за трудовою книжкою.
Що стосується остаточного розрахунку, то належні працівникові суми в день розірвання трудового договору можна перерахувати на його рахунок у банку або отримати до каси з подальшим депонуванням у встановлені строки.
У п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП наведені випадки, коли роботодавець на має права звільнити працівника через 4-місячний пропуск внаслідок хвороби.
По-перше, не можуть бути звільнені працівники, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням.
За такими працівниками місце роботи (посаду) зберігають до відновлення працездатності або встановлення інвалідності. Перелік професійних захворювань затверджено постановою № 16621.
1 Перелік професійних захворювань, затверджений постановою КМУ від 08.11.2000 р. № 1662.
По-друге, після закінчення чотирьох місяців не можуть бути звільнені особи, тимчасова непрацездатність яких викликана захворюваннями, щодо яких законодавством установлений триваліший строк збереження робочого місця. Наприклад, за працівником, хворим на туберкульоз, місце роботи зберігають на увесь період лікування, який може тривати до 10 місяців із дня початку основного курсу лікування (ст. 25 Закону № 25862).
2 Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 р. № 2586-III.
По-третє, 4-місячний пропуск за лікарняним не є підставою для звільнення у разі непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами.
Висновок
У ситуації, що розглядається у запитанні, роботодавець має право, (але не зобов’язаний) розірвати трудовий договір із працівником, який через хворобу (загальне захворювання) відсутній на роботі більше чотирьох місяців поспіль. При звільненні слід враховувати усі особливі моменти, зазначені у цьому матеріалі.