24.03.2008
Нерухомість фізичної особи до статутного фонду:
потрібно сплачувати податок з доходів фізичних осіб — ДПАУ знову змінює позицію
Лист Державної податкової адміністрації України від 13.02.2008 р. № 2251/Б/17-0714
«Про оподаткування внесків до статутного фонду юридичної особи»
У
листі, що коментується, ДПАУ озвучила новий, фіскальний підхід у питанні оподаткування операції з унесення майна фізичної особи до статутного фонду підприємства.Питання полягає в тому, чи слід розглядати операцію з унесення майна фізичною особою до статутного фонду юридичної особи як продаж такого майна фізичної особи і відповідно сплачувати при її здійсненні податок з доходів фізичних осіб.
Першим із цього приводу висловив свою думку Комітет ВР з питань фінансів і банківської діяльності. Він у своєму
листі від 12.12.2005 р. № 06-10/10-1232 зауважив, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи є набуттям фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв’язку з придбанням інвестиційного активу, та не є доходом. Дохід може виникнути пізніше, при продажу такого інвестиційного активу. Як бачимо, депутатський Комітет не провів жодних паралелей з оподаткуванням аналогічних операцій у юридичних осіб. Для них, нагадаємо, операція з унесення основних фондів до статутного фонду іншої юридичної особи прирівнюється до продажу таких основних фондів у інвестора та придбання в емітента корпоративних прав на підставі прямої вказівки на це в п.п. 8.4.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.2003 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податок на прибуток).Аналогічну ліберальну позицію пізніше зайняла і ДПАУ (
лист від 24.01.2007 р. № 666/6/16-1515-26).І ось тепер позиція ДПАУ змінилася кардинально. Забувши про свої старі аргументи, автори
листа, що коментується, наполягають на тому, що при внесенні фізичною особою нерухомості до статутного фонду юридичної особи у фізичної особи виникає дохід від продажу нерухомості. Свою позицію податківці доводять так:1) «зачепившись» за
п. 1.21 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV (далі — Закон про податок з доходів), що приписує для цілей цього Закону відсутні в ньому терміни застосовувати у значеннях, визначених законами з питань оподаткування чи іншими законами, що не суперечать таким законам і Закону про податок з доходів у частині визначення термінів, автори листа зауважили, що п.п. 8.4.11 Закону про податок на прибуток операція із включення основних фондів до статутного фонду юридичної особи прирівнюється до придбання основних фондів;2) посилаючись на норми
Цивільного кодексу України, автори листа зазначили, що інвестування фізичною особою майна до статутного фонду юридичної особи є відчуженням такого майна;3) це дало підстави класифікувати таку операцію як операцію
міни;4) у свою чергу доходи, отримані від продажу (міни) нерухомого майна, обкладаються податком з доходом фізичних осіб за правилами, установленими
ст. 11 Закону про податок з доходів фізичних осіб.Очевидно, щоб довести протилежне, спочатку необхідно знайти контраргументи до аргументів, використаних у
листі:1) використання термінів з інших податкових законів ще не означає, що з них же необхідно «перетягувати» і спеціальні, установлені саме для конкретних податків, правила оподаткування;
2) оподаткування операцій з інвестиційними активами регулюється спеціальним
п. 9.6 Закону про податок з доходів, що містить низку власних допущень і «прирівнювань». Зокрема, у п.п. 9.6.2 зазначено, що придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з унесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи — резидента в обмін на емітовані нею корпоративні права. На підставі цієї норми можна стверджувати, що Закон про податок з доходів класифікує цю операцію тільки як придбання інвестиційних активів;3) у цій ситуації не можна говорити про повноцінну міну, оскільки підприємство-емітент не відчужує корпоративні права (воно їх емітує).
Однак усе це для тих, хто готовий відстоювати свої права в суді. Та й гарантувати позитивний результат важко. Тому
доводиться констатувати, що тепер уникнути сплати податку з доходів при відчуженні нерухомого майна шляхом його внесення до статутного фонду юридичної особи буде непросто (а для платників податків, які не готові звертатися до суду, прямо скажемо, неможливо).І ще один важливий момент: у
листі, що коментується, податківці наполягають на тому, що емітент корпоративних прав має виступати податковим агентом щодо такого доходу фізичної особи. При цьому зовсім ігнорується п. 11.3 Закону про податок з доходів, згідно з яким податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об’єктів нерухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір.На закінчення нагадаємо про правило «конфлікту інтересів», згідно з яким, зокрема, у разі коли норма закону або коли норми різних законів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення в інтересах як платника податків, так і контролюючого органу,
рішення приймається на користь платника податків (п.п. 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III). На наш погляд, наявність двох протилежних листів ДПАУ з того самого питання свідчить, що норми Закону про податок з доходів можна трактувати двояко.