03.02.2014

Страхові свідоцтва працівників: потрібно замінювати на посвідчення, але, схоже, не зараз

Стаття

Страхові свідоцтва працівників: потрібно замінювати на посвідчення, але, схоже, не зараз

Страхове свідоцтво для громадян багатьох країн — дуже серйозний документ. Воно дає право на отримання допомоги від держави, безоплатного або пільгового медобслуговування, та і просто є рівноправним документом із посвідчення особи. У нас поки що цей документ такої дії не має. Більше того, скоро його замінить посвідчення застрахованої особи. Зауважимо, що про це повинен знати роботодавець.

Жанна СЕМЕНЧЕНКО, економіст-аналітик Видавничого будинку «Фактор», bn@id.factor.ua

 

Історія чи реалії?

Почнемо з того, що страхові свідоцтва в нашому житті з’явилися в уже далекому 2000 році. Свідоцтва видаються відповідно до Порядку № 1306, розробленого на виконання ст. 8 Закону № 16/98.

Упевнені, що чимало громадян України мають такий документ (заламіноване «Свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» світло-зеленого кольору). Номер свідоцтва відповідає номеру облікової картки платника податків (ідентифікаційному номеру фізособи).

Для чого воно потрібне? Як зазначено в п. 2 Порядку № 1306, свідоцтво підтверджує право застрахованої особи на отримання послуг і матзабезпечення із соцстрахування. Свідоцтво пред’являється застрахованою особою в разі отримання послуг і матзабезпечення за рахунок соцстраху, під час укладення трудового договору (контракту), договору цивільно-правового характеру на виконання робіт, послуг, під час прийняття на навчання, а також в інших випадках, передбачених законодавством (п. 17 Порядку № 1306).

Отримати свідоцтво на працюючих громадян зобов’язані їх роботодавці. Для цього вони подають до органу Пенсійного фонду анкету застрахованої особи. Через три тижні з дня отримання анкети орган Пенсійного фонду зобов’язаний видати свідоцтво (п. 8 Порядку № 1306).

Проте, зважаючи на масовість звернення роботодавців, свідоцтва видавалися зі значним запізненням. При цьому де-факто відсутність свідоцтва не була підставою для звільнення працівника або для відмови у прийнятті на роботу. Для цілей оподаткування (ПДФО, ЄВС, а раніше — соцвнесків) і персоніфікованого обліку достатньо наявності у працівника ідентифікаційного номера (він же є номером його страхового свідоцтва).

Важливо! Штрафи за відсутність свідоцтва чинним законодавством не передбачені.

Єдина небезпека полягала в тому, що без свідоцтва працівник не зможе отримати соцдопомоги (наприклад, у разі хвороби або відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами). Але ці побоювання не підтвердилися. Аргумент — свідоцтво не зазначене в переліку документів, які дають право на допомоги згідно із Законом № 2240. Це підтвердив і ФТВП у своєму листі від 01.03.11 р. № 01-16-345.

Зверніть увагу. У цьому листі ФТВП роз’яснює, як заповнити заявку-розрахунок на отримання допомоги в разі, якщо у працівника немає страхового свідоцтва (про це наприкінці нашого матеріалу).

Користь свідоцтва (і, на наш погляд, головне його призначення) — можливість фізособи безоплатно отримати відомості про себе в системі персоніфікованого обліку в будь-якому органі ПФУ (лист ПФУ від 06.12.05 р. № 15407/03-02).

 

Реалії чи майбутнє?

З 1 січня 2011 року почав діяти Закон про ЄВС. У ньому про свідоцтво нічого не зазначається. Ідеться вже про посвідчення застрахованої особи. Це спеціальний документ у вигляді електронної смарт-карти з візуальними персоніфікованими ознаками. Призначення посвідчення — документування, збереження та використання індивідуальної інформації про набуті застрахованою особою права у сфері загальнообов’язкового державного соцстрахування.

Як ми розуміємо, посвідчення має виглядати як банківська платіжна картка з даними про фізособу та штрих-кодом для прочитування інформації. Номер посвідчення (як і свідоцтва) знову ж таки повинен відповідати ідентифікаційному номеру фізособи.

Перехідними положеннями Закону про ЄВС (п. 1 розділу VIII) дата запровадження посвідчень була призначена на 01.01.14 р. Ця дата вже настала. Проте Кабмін, якого законодавець зобов’язав протягом 3 років забезпечити запровадження посвідчень, досі не затвердив ані зразок, ані порядок видачі посвідчення.

Підсумок. Можна стверджувати, що норма про перехід на посвідчення доки мертва.

Важливо! Зараз на розгляді у Верховній Раді перебуває законопроект під № 3266 про перенесення початку дії цієї норми на 1 січня 2015 року. Причина — дефіцит коштів соцстрахування. Забезпечити посвідченнями потрібно 14 млн осіб. На що потрібні «непідйомні» суми.

Тому, швидше за все, ще рік посвідчення так і не побачать світ. І це, напевно, у найкращому разі.

Отже, потрібно продовжувати «жити» за свідоцтвами. А там, де йдеться про посвідчення, бачити свідоцтво.

Нагадаємо, з 01.01.14 р. роботодавець зобов’язаний (ч. 2 ст. 6 Закону про ЄВС):

— перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізособи посвідчення;

— повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізособи, відомості про яку відсутні в Держреєстрі соцстрахування або яка не пред’явила на вимогу роботодавця посвідчення, і подавати необхідні відомості та документи для взяття її на облік;

— отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення та видавати їх застрахованим особам.

Висновки

  • Наразі ще діє страхове свідоцтво, а не посвідчення.

  • Запроваджувати посвідчення, швидше за все, почнуть з 01.01.15 р.

  • Навіть якщо у працівника немає свідоцтва, він не позбавляється права на соцдопомоги.

Документи і скорочення статті

Закон № 16/98 — Закон України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР.

Порядок № 1306 — Порядок видачі свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.08.00 р. № 1306.

 

 

Це Вам знадобиться

 

Витяг з листа Виконавчої дирекції ФТВП від 01.03.11 г. № 01-16-345

 

«Страхувальники-роботодавці, у разі відсутності у застрахованої особи страхового свідоцтва, як виняток, можуть в графі 3 зворотного боку заяви-розрахунку зазначити номер облікової картки застрахованої особи… номер облікової картки застрахованої особи — це номер персональної облікової картки застрахованої особи, що відповідає ідентифікаційному номеру фізичної особи згідно з ДРФО. Для застрахованих осіб, які з релігійних переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті, зазначаються дані свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: серія та номер (NNN XXXXXX — три літери, пробіл, шість цифр); у разі якщо у такої застрахованої особи відсутнє свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зазначаються серія та номер паспорта (БКNNXXXXXX — «БК» — константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; «NN» — дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); «XXXXXX» — шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями). Для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають ідентифікаційного номера, зазначаються серія та номер документа, що засвідчує особу».