Передача лікарських засобів армії: чи потрібна ліцензія?

Розпочнемо з того, що торгівля лікарськими засобами на території України здійснюється виключно на підставі ліцензії.

При цьому отримувати таку ліцензію мають суб’єкти, які здійс­нюють (п. 1.3 Ліцензійних умов*):

• оптову торгівлю лікарськими засобами — діяльність з придбання лікарських засобів у виробників лікарських засобів або інших суб’єктів господарювання, що мають відповідну ліцензію, зберігання, транспортування та продажу лікарських засобів з аптечних складів (баз) іншим суб’єктам оптової або роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які отримали на це відповідні ліцензії, та безпосередньо лікувально-профілактичним закладам і виробникам лікарських засобів;

• роздрібну торгівлю лікарськими засобами — діяльність з придбання, зберігання та продажу готових лікарських засобів через аптеку та її структурні підрозділи (у тому числі ліків, виготовлених (вироблених) в умовах аптеки) безпосередньо громадянам для їх особистого споживання, закладам охорони здоров’я (крім аптечних закладів), а також підприємствам, установам та організаціям без права їх подальшого перепродажу.

Звичайно, ми розуміємо що в нашому випадку відбувається не продаж, а безоплатна передача лікарських засобів військовим. Тому здається, що тут жодної торгівлі немає. Тож і отримувати ліцензію не потрібно.

Водночас не все так просто. Не виключено, що контролери, які можуть перевірити наявність ліцензії (п. п 20.1.10 ПКУ), вважатимуть по-іншому. Привід для цього дає п.п. 14.1.202 ПКУ, де сказано, що продаж (реалізація) товарів — це також операції з безоплатного надання товарів.

Якщо це так, то теоретично вам може загрожувати адмін­штраф згідно зі ст. 164 КУпАП у розмірі від 20 до 100 нмдг (від 340 до 1700 грн.), а при вчиненні протягом року повторного порушення за яке вас уже покарали — від 100 до 500 нмдг (від 1700 до 8500 грн.).

Але, на наш погляд, до штрафу діло не має дійти оскільки:

• по-перше, з точки зору ЦКУ, таку операцію слід вважати не продажем (гл. 54 «Купівля-продаж» ЦКУ) і не поставкою (ст. 265 ГКУ), а пожертвою (ст. 729—730 ЦКУ). Тож явно бачимо, що суть нашої операции відрізняється від ліцензованої торгівлі.

А щодо ПКУ, який прирівнює безоплатну передачу до продажу, то він немає жодного впливу на видачу ліцензії на торгівлю лікарськими засобами. Головним нормативно-правовим актом, який визначає, хто має отримувати ліцензію, є Закон про лікарські засоби та Ліцензійні умови, а не ПКУ;

• по-друге, ми маємо справу з операцією одноразовою. Тому про «торгівлю», що ліцензується, теж говорити не варто. Так, Держпідприємництва у своєму листі від 12.01.08 р. № 219 заначав, що торговельна діяльність як вид економічної та господарської діяльності передбачає систематичність її здійснення. У нас ніякої систематичної діяльності немає.

Отже, вважаємо: при безоплатній передачі (пожертві) лікарських засобів отримувати ліцензію на реа­лізацію таких товарів не потрібно.

Увага! Якщо вам не вдасться переконати податківців у помилковості їх суджень, не засмучуйтеся. Адмінштраф за безоплатну передачу лікарських засобів накладається судами за протоколами, складеними податківцями (див. категорію 138.09 ЗІР ДФСУ // «БТ», 2014, № 35, с. 48). А отже, притягти вас до відповідальності, контролери зможуть, лише коли вдасться виявити таке порушення не пізніше як через 3 місяці з дня його вчинення (ст. 38 КУпАП). Якщо ця дата мине — спіть спокійно.

Про те, як оподатковувати передачу таких товарів армії, читайте у «БТ», 2014, № 22, с. 25 та № 14, с. 16.