Податківці прийшли з перевіркою, однак не знайшли платника податків за вказаним місцезнаходженням. Єдиним правильним, на їх думку, виходом було провести позапланову виїзну перевірку за місцезнаходженням податкового органу. Саме це вони і зробили та за підсумками винесли податкове повідомлення-рішення (ППР). Платник податків просить визнати протиправним і скасувати таке ППР.
Справа дійшла до Вищого адмінсуду України (ВАдСУ).
ВАдСУ став на бік платника податків і дійшов висновку, що податковий орган не має повноважень на проведення виїзної позапланової перевірки за місцезнаходженням податкового органу та складання за її результатами акта. Є декілька аргументів, які можна використати як універсальні:
• податківці мають право проводити документальну позапланову перевірку лише у разі, коли платнику податків до початку її проведення вручено під підпис копію наказу про проведення перевірки ( п. 78.4 ПКУ). Той факт, що платника податків немає за зазначеною юридичною адресою, не надає права порушувати встановлений порядок проведення перевірки;
• податківці повинні провести цілу низку пошукових заходів для встановлення істинного місцезнаходження платника податків згідно з Положенням № 336* і Порядком № 1588**. Зауважимо, що цей аргумент часто використовують, щоб оскаржити анулювання ПДВ-реєстрації внаслідок відсутності за місцезнаходженням.
* Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затверджене наказом ДПАУ від 17.05.10 р. № 336.