Свого часу Закон про податкову реформу від 28.12.14 р. № 71-VIII об’єднав декілька ресурсних платежів в одну рентну плату із загальним звітним періодом — кварталом. При цьому строки сплати відрізнялися залежно від виду рентної плати.
До відома: рентну плату за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини, користування радіочастотним ресурсом та транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України сплачують у вигляді авансових внесків до 30-го числа кожного місяця (у лютому — до 28-го або 29-го числа). При цьому розмір таких внесків дорівнює третині суми зобов’язань, визначених у декларації за попередній квартал (п. 257.4 ПКУ).
Сплата нарахованих зобов’язань з інших видів рентної плати, а також доплата за всі вищезгадані здійснюються протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання декларації (п. 257.5 ПКУ).
На перший погляд все просто. Але, як виявилося на практиці, розрахувати авансові внески, орієнтуючись на ці правила, можна не завжди. Справа в тому, що строк сплати рентного авансу за квітень (29 квітня) настає раніше, ніж граничний строк подання декларації за I квартал (12 травня). Отже, на момент сплати зобов’язань за квітень платники можуть ще не знати бази, від якої слід розрахувати розмір рентного авансу (1/3).
Враховуючи це, податківці в листі, що коментується, пішли на доволі несподіваний корок. Вони дозволили сплачувати податкові зобов’язання за квітень виходячи з розміру податку, що сплачувався у I кварталі (1/3 від рентної плати, нарахованої за IV квартал 2014 року). Авансові внески у розмірі 1/3 суми, визначеної за I квартал, потрібно буде сплачувати за травень, червень та липень. Такий алгоритм вони пропонують використовувати і надалі.
Погодьтеся, цілком справедливо!