У листі, що коментується, податківці звернули увагу на період відображення у ПДВ-декларації сум ПДВ, сплачених під час митного оформлення товарів.
Нагадаємо: датою віднесення сум імпортного ПДВ до складу податкового кредиту (ПК) є дата сплати податкових зобов’язань (ПЗ) згідно з п. 187.8 ПКУ ( п. 198.2 ПКУ), тобто дата подання митної декларації (МД) для митного оформлення та сплати за нею ПЗ.
А тепер увага! Якщо платник ПДВ не сформував ПК за МД у зазначеному періоді, скористатися правилом «365 календарних днів» та включити таку декларацію до ПК наступних звітних періодів він уже не зможе.
Такого висновку податківці дійшли після формального прочитання норм ПКУ, а точніше:
• п. 201.12 ПКУ, який визначає МД як документ, що посвідчує право на віднесення сум ПДВ до ПК (нарівні з податковою накладною). Звичайно, за умови, що така МД оформлена відповідно до вимог законодавства та підтверджує сплату податку;
• п. 198.6 ПКУ, який встановлює заборону на віднесення до ПК сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, але не підтверджених ані ПН, зареєстрованими в Єдиному реєстрі ПН, ані МД, ані іншими документами, зазначеними в п. 201.11 ПКУ;
• знову ж таки п. 198.6 ПКУ, який дозволяє використовувати правило «365 календарних днів» лише виключно для ПН.
Як бачите, у жодній з наведених норм немає вказівки на те, що покупець може включити МД до складу ПК звітних періодів, які відрізняються від періоду сплати за нею імпортного ПДВ. І тут з контролерами не посперечаєшся.
Однак це не вирок, тобто руки опускати зарано. Якщо імпортер не включив «ввізний» ПДВ до ПК відповідного періоду — він зробив помилку, яку може виправити за допомогою уточнюючого розрахунку (УР) на підставі п. 50.1 ПКУ.
До речі, такий спосіб має одну важливу перевагу — за його допомогою формувати ПК можна з урахуванням строку давності, який становить 1095 днів ( ст. 102 ПКУ).
А ось для ПН таким «бонусом» скористатися не можна. На думку контролерів, строк давності, встановлений ст. 102 ПКУ, застосується для ПН лише в тих випадках, коли ви сформували ПК на підставі ПН, а потім зрозуміли, що суму «вхідного» ПДВ вказали неправильно.
Якщо ж ви вперше вирішили відобразити ПН у ПДВ-декларації, то це вже не помилка. У цьому випадку відбувається формування ПК, для якого п. 198.6 ПКУ встановлений спеціальний строк — 365 календарних днів. І виходити за його межі не дозволено.
Для МД такого обмеження немає. Тому разом із втраченою можливістю використати правило «365 днів» покупець отримує повний строк у 1095 днів для виправлення помилки. Підтверджували це фіскали й раніше — у своїх роз’ясненнях в категорії 101.10 ЗІР ДФСУ (втратило чинність).
Звичайно, залишається без відповіді запитання: чи поширюватимуться такі вільності і на ті документи, які надають право на ПК без складання ПН, тобто транспортні квитки, готельні рахунки, рахунки за послуги зв’язку та інші послуги за приладами обліку тощо? Чи й на них поширюватиметься термін у 1095 днів або ж його обмежать 365 днями?
Якщо дотримуватися підходу податківців і враховувати те, що винятків для таких документів-замінників ПКУ не має, обмеження у вигляді 365 календарних днів їх не стосуватиметься.
Хоча для того, щоб так довго зволікати з формуванням ПК за такими документами, немає причин. Більшість із них потраплять до ПК у тому звітному періоді, в якому буде поданий авансовий звіт (категорія 101.15 ЗІР ДФСУ; лист від 09.06.15 р. № 11999/6/99-99-19-01-01-15).
Але якщо вже таке станеться, на нашу думку, виправити ситуацію можна буде протягом тих же 1095 днів. Щоправда, податківці про такий підхід поки мовчать.