Контролери визнали маркетинговий договір фіктивним і збільшили грошові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ замовника.
Платник податку, який оплатив отримані маркетингові послуги по дослідженню ринку, не погодився із контролерами і звернувся до суду. Розгляд справи дійшов до ВСУ.
Суд проаналізував первинні документи, складені при здійсненні такої господарської операції, а також взяв до уваги свідчення всіх сторін справи і визнав висновки податківців правомірними.
Річ у тім, що, на думку ВСУ, для визначення податкового кредиту господарські операції мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Водночас під час досудового розслідування виконавець маркетингових послуг повідомив, що жодних первинних документів не підписував, контрагентів не знає, податкову та фінансову звітність вказаного товариства не формував, не підписував та не подавав.
Спираючись на це, суд постановив, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (акти здачі-приймання наданих послуг, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, податкова звітність) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій. Отже, все це свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку замовника.
Таким чином, щоб договір був реальним, замовнику потрібно не тільки мати належним чином оформлені первинні документи, а й довести реальність наданих послуг. Принаймні потрібно впевнитись у тому, що надані документи підписує особа, яка має на це відповідні повноваження.