Поява у роздрібних торговців підакцизними товарами обов’язку вказувати в чеку РРО ставку та загальну суму роздрібного акцизного податку (АП) свого часу призвела до виникнення чималої кількості запитань.
Перша проблема, яка виникла у продавців, — неготовність внутрішнього програмного забезпечення РРО до таких змін.
Для її вирішення наказом Мінфіну від 21.01.16 р. № 13 було введено незначне послаблення для тих розрахункових документів, що друкуються на РРО, які внесені до Держреєстру до 11.03.16 р.
У результаті касові чеки, надруковані на «стареньких» РРО, отримали право не містити реквізит «Акцизний податок».
Що це дає? А те, що такі касові чеки тепер можуть прийматися як документи, які підтверджують сплату за придбане паливо при складанні авансового звіту підзвітним працівником підприємства.
Більше того (якщо касові чеки відповідають нормам чинного законодавства), суму витрат, понесену працівником під час відрядження на придбання палива, не потрібно буде включати до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу ( п.п. 170.9.1 ПКУ).
Але тут є декілька сумнівних моментів.
1. Як бухгалтеру довідатися, коли був зареєстрований РРО продавця? Відповідно, чек не містить даних щодо АП на законних підставах чи це є помилкою?
Тут доведеться вірити на слово продавцю.
2. З касовим чеком, в якому не виділений АП, потрібно бути обережним і при формуванні податкового кредиту (ПК). Адже якщо загальна сума витрачених коштів зазначена правильно, а АП не виділений, то, найімовірніше, сума ПДВ також буде неправильною. Тому навіть при дотриманні 200-гривневого ліміту ( п.п. «б» п. 201.11 ПКУ) такий чек уключати до ПК не можна.
Тому слід вимагати від продавця податкову накладну з правильною сумою ПДВ.