На жаль, тут ситуація є неоднозначною. Для того щоб з нею розібратися, давайте спочатку звернемося до п. 1201.1 ПКУ.
Згідно з цією нормою відповідають за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних (ПН), що підлягають наданню покупцям — платникам ПДВ, і розрахунків коригування до них (РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) платники ПДВ, на яких покладено обов’язок з такої реєстрації ( п. 1201.1 ПКУ).
На кого саме з контрагентів (покупця чи продавця) покладено такий обов’язок, уточнює п. 192.1 ПКУ, розглядаючи кожний конкретний випадок.
Так-от, якщо говорити про «зменшуючі» РК, то дотримуючись зазначених норм ПКУ, під удар потрапляє не хто інший, як покупець. Оскільки саме він зобов’язаний реєструвати такі РК. Причому жодних винятків з цього правила ПКУ не робить.
Виправити ситуацію, що склалася, звичайно, могли податківці. Але, на жаль, вони, чітко дотримуючись вимог ПКУ, дійшли висновку: штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації РК в ЄРПН повинні застосовуватися до особи, на яку покладено обов’язок з такої реєстрації, незалежно від причин, які призвели до порушення (лист ДФСУ від 26.11.15 р. № 25257/6/99-99-19-03-02-15; категорія 101.30 ЗІР ДФСУ).
А це означає, що навіть якщо в порушенні строків реєстрації РК в ЄРПН і буде винен постачальник, постраждає від цього тільки покупець.
Погодьтеся, це є несправедливим. Адже первісно запровадження відповідальності за затримку в реєстрації, зокрема, «зменшуючих» РК в ЄРПН мало на меті:
• захистити покупця від дій недбалого постачальника, який побажав самостійно вносити корективи до ПН;
• та й самого постачальника, від своєчасності реєстрації РК якого залежала можливість швидкого коригування податкових зобов’язань.
Однак законодавці не врахували, що життя — складна річ. І відносини між контрагентами можуть розвиватися не лише за тією єдиною схемою, яка прописана у ПКУ.
У результаті збої в такому алгоритмі починають шкодити самому покупцю. Тобто небажання (неможливість) постачальника своєчасно скласти або направити РК покупцю призводить до того, що покупець не укладається в строки, відведені для реєстрації такого РК в ЄРПН, і наражається на штраф.
На жаль, змусити контролерів змінити свою точку зору навряд чи вдасться.
Покупцям, які не хочуть миритися з такою ситуацією, можна порекомендувати такі варіанти:
1. Превентивний варіант.
Вже на етапі укладення договору передбачити в його тексті обов’язок постачальника компенсувати покупцю штрафи за п. 1201.1 ПКУ, у разі якщо порушення виникне з вини продавця.
2. Варіант захисту.
Оскаржити рішення контролерів в адміністративному або судовому порядку. До речі, тут непогані перспективи позитивного результату. Підтвердженням тому є постанова Київського окружного адмінсуду від 11.03.16 р. № 810/198/16.
Під час розгляду зазначеної справи суд дійшов висновку, що позиція податкових органів, які нарахували штраф покупцю, є неправомірною, оскільки:
• такі дії порушують принцип пропорційності застосованої міри відповідальності (п.п. 8 ч. 3 ст. 2 КАСУ). Оскільки несвоєчасна реєстрація РК в ЄРПН покупцем сталася виключно через затримки їх направлення постачальником;
• податковим правопорушенням вважаються виключно протиправні дії (чи бездіяльність) платника податків ( п. 109.1 ПКУ). А в випадку, що розглядається, покупець не порушував цілеспрямовано вимоги ПКУ. Його провини в цьому порушенні немає. Він просто став жертвою обставин.