Ось і настало літо — пора відпусток. При цьому ст. 4 Закону про відпустки* передбачає декілька видів відпусток, серед яких і щорічні. Також там прописані додаткові «навчальні», творчі, для участі у змаганнях, соціальні (зокрема, декретні) і неоплачувані відпустки. Крім того, ч. 2 ст. 4 Закону про відпустки надає право встановлювати інші види відпусток (крім перелічених вище) колективним договором, угодою та трудовим договором.
* Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР.
Важливо розуміти! Частина 2 ст. 4 Закону про відпустки надає можливість встановлювати повністю нові види відпусток, а не різновиди вже прописаних у ч. 1 цієї статті. Таким чином, не можна в колективному договорі прописати різновид відпустки «за свій рахунок» або щорічної відпустки.
Більше того, є ще одна важлива норма — ч. 3 ст. 23 Закону про відпустки, згідно з якою інші види відпусток, передбачені трудовим або колективним договором, фінансуються з прибутку підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів або за рахунок коштів фізособи, у якої працює працівник, а для бюджетників — у межах бюджетних асигнувань і додаткових джерел. Таким чином, такі «самостворені» види відпусток мають бути оплачуваними. А встановивши інші види неоплачуваних відпусток, роботодавець порушить трудове законодавство.
Отже, якщо ви хочете відправити працівника у відпустку «за свій рахунок» без конкретної причини, встановленої ст. 25 Закону про відпустки, доведеться задовольнятися відпусткою «за сімейними обставинами» тривалістю 15 календарних днів ( ст. 26 Закону про відпустки. А прописати в колдоговорі новий вид неоплачуваної відпустки із зручною для роботодавця тривалістю не вдасться.