Податкові різниці псують життя «високодохідним» платникам податку на прибуток (ПНП). Так, зокрема, ст. 140 ПКУ передбачає коригування фінрезультату до оподаткування на різниці, що виникають при здійсненні фінансових операцій. У листі, що коментується, ДФСУ розглянула одне з таких коригувань — при нарахуванні роялті.
Отже, фінрезультат збільшується на суму витрат на нарахування роялті в повному обсязі на користь неплатників або «пільгових» платників ПНП ( пп. 5 і 6 п.п. 140.5.7 ПКУ):
• осіб, які сплачують ПНП у складі інших податків, крім виплат фізособам, що обкладаються ПДФО;
• юросіб, які звільнені від сплати ПНП або сплачують його за «пільговими» ставками (що відрізняються від основної).
Серед звільнених вказали, зокрема, платників єдиного податку, неприбуткові організації, а також тимчасових «щасливчиків» з підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ.
Також не забули про платників, які сплачують ПНП за «пільговими» ставками, — нерезидентів (0, 4, 6, 12, 15 і 20 %) і додатковими ставками — страховиків (0 і 3 %) і букмекерів (10 і 18 %). Зверніть увагу: страховики та букмекери сплачують ПНП за базовою та додатковою ставками одночасно.
Висновок: нараховуючи роялті на користь юросіб, які додатково до ПНП за базовою ставкою сплачують цей податок ще й за іншими ставками (як це передбачено пп. 136.2 і 135.4 ПКУ), збільшувати фінрезультат на суму роялті не потрібно. А вся фішка в тому, що п.п. 140.5.7 ПКУ говорить про випадки, коли ПНП сплачується тільки за «пільговими» ставками, а не за декількома одночасно (додатково).