Працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором. Однак розмір такої оплати праці не може бути нижчим ніж середній заробіток ( ст. 121 КЗпП).
Таким чином, для оплати праці працівника за період відрядження необхідно:
• по-перше, визначити денний заробіток за місяць, в якому працівник перебував у відрядженні;
• по-друге, розрахувати середньоденну заробітну плату працівника;
• по-третє, порівняти отримані величини. Якщо денний заробіток вищий за середньоденну заробітну плату, то дні роботи у відрядженні оплачують виходячи з денного заробітку (тобто як звичайні робочі дні). У протилежній ситуації — за середньоденним заробітком.
Денний заробіток розраховується виходячи із зарплати працівника та кількості робочих днів за нормою робочого часу в місяці перебування у відрядженні. При цьому розрахунок необхідно здійснювати виходячи з повністю відпрацьованого місяця з урахуванням усіх елементів заробітної плати (оклад, доплати, надбавки, премії, які не мають разового характеру, індексація тощо).
Розрахунок середньоденної зарплати здійснюють згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи, що передують місяцю направлення у відрядження.
Спеціальних положень щодо оплати праці працівника у відрядженні у вихідний, святковий або неробочий дні КЗпП не містить.
Водночас п. 9 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі —Інструкція № 59), установлено таке.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідний день, то компенсація за роботу в цей день виплачується відповідно до законодавства. Тобто працівнику проводяться виплати з урахуванням ст. 107 КЗпП — у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, оскільки робота здійснювалася з перевищенням місячної норми в його вихідний день.
Якщо працівник працював у відрядженні у святковий день, який за графіком роботи на його підприємстві був його робочим днем, то оплата проводиться у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад. Якщо ж за графіком роботи підприємства, з якого працівник був відряджений, цей день був на підприємстві святковим (неробочим), то оплата здійснюється у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася з перевищенням його місячної норми.
Важливо! Положення Інструкції № 59 є обов’язковими для бюджетників. Підприємства госпрозрахункової сфери ці питання повинні вирішити самостійно в колективному договорі або окремому положенні про відрядження.
Майте на увазі! Якщо працівник вибуває у відрядження або повертається з нього у свій вихідний (святковий, неробочий) день і в наказі про направлення його у відрядження не вказано, що цей день є його робочим днем, оплачувати його в подвійному розмірі не потрібно. Адже коли працівник їде до місця відрядження, він фактично не здійснює свої посадові обов’язки в такий день, тобто, по суті, не залучається до роботи цього дня. За такий день йому виплатять лише добові.