…єдиноподатник
Єдиний податок (ЄП). Єдиноподатник групи 1 або 2 може не сплачувати ЄП за період перебування у відпустці, якщо:
по-перше, він не використовує найману працю. З єдиноподатниками групи 1 усе зрозуміло. У них просто не може бути найманих працівників. А ось як довго не повинен використовувати найману працю єдиноподатник групи 2? Пункт 295.5 ПКУ відповіді на це запитання не дає. На наш погляд, достатньо, щоб підприємець не використовував найману працю з місяця, що передує місяцю виходу у відпустку;
по-друге, тривалість відпустки становить 1 календарний місяць. Якщо єдиноподатник іде у відпустку меншої тривалості, він повинен буде сплатити за період відпустки ЄП у повному обсязі;
по-третє, раніше в поточному році він не використав таку можливість. Річ у тім, що «відпускна» пільга з єдиного податку надається 1 раз на рік.
Про намір піти у відпустку єдиноподатник групи 1 або 2 зобов’язаний повідомити орган ДФСУ за місцем обліку, подавши заяву про її планований період у довільній формі.
Текст заяви може бути таким: «Прошу звільнити мене від сплати єдиного податку за червень 2016 року на підставі п. 295.5 Податкового кодексу України як платника єдиного податку 2 групи без найманих працівників, оскільки в період з 1 по 30 червня 2016 року я перебуватиму у відпустці».
Строк подання «відпускної» заяви ПКУ не встановлено. Рекомендуємо вам подати її не пізніше місяця, що передує місяцю виходу у відпустку. Це дозволить уникнути «нестикувань» з нарахованими авансовими внесками з ЄП.
А чому законодавець не згадав у «відпускному» п. 295.5 ПКУ єдиноподатників групи 3? Тому що вони сплачують ЄП у відсотках до доходу (п. 293.1 ПКУ). Простіше кажучи, щодо них працює правило: є дохід — є ЄП, немає доходу — немає ЄП. При цьому повідомляти податківців про бажання відпочити єдиноподатнику групи 3 не потрібно.
ЄСВ. На жаль, але Законом про ЄСВ не передбачено пільг щодо нарахування та сплати підприємцями ЄСВ «за себе» за період відпустки. Відпочивай — не відпочивай, а ЄСВ за кожен місяць звітного року (у тому числі й за «безприбутковий») треба сплатити в розмірі не менше мінімального страхового внеску* ( п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ).
* У травні — листопаді 2016 року розмір підприємницького мінімального страхового внеску дорівнює 319,00 грн.
…загальносистемник
ПДФО та ВЗ. «Відпускні» пільги з ПДФО та ВЗ для загальносистемників не передбачені ПКУ. Та вони їм, чесно кажучи, і не потрібні. Адже авансові платежі з ПДФО розраховують на підставі фактичних даних Книги обліку доходів та витрат кожного календарного кварталу. І якщо в результаті розрахунку отримуємо значення, що дорівнює нулю, або від’ємне значення, то авансовий платіж за такий період не сплачуємо.
Це справедливо і для випадку сплати ПДФО та ВЗ за підсумками звітного року. Відсутність госпдіяльності в будь-якому з місяців звітного року може відобразитися на сумі чистого річного доходу і, відповідно, зобов’язань з ПДФО та ВЗ.
ЄСВ. Для підприємців, які працюють на загальній системі оподаткування, базою для нарахування ЄСВ «за себе» є чистий дохід, отриманий від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО ( п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). Причому підприємець має право не сплачувати ЄСВ за місяці, в яких чистий дохід дорівнював нулю або отримано збиток.
Проте він може сплатити ЄСВ за безприбуткові місяці добровільно, щоб у пенсійному страховому стажі не утворилася «діра».